Виставка акварелей Іванни Соломєннікової «На роздоріжжі»

До Дня художника художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна на віртуальній платформі офіційного сайту в розділі «Вибрані виставки» презентує широкому глядачу дивовижну експозицію акварельних творів молодої художниці Іванни Соломєннікової  «На роздоріжжі». Як зазначила мама художниці,  старший викладач кафедри мистецької освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, член Національної Спілки художників України та Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Лариса Кулініч: «Довго думали, як назвати виставку, вирішили «На роздоріжжі», бо у Іванни зараз період навчання і пошуку свого шляху. Її цікавлять кілька напрямків розвитку в творчості, які то перетинаються, то розходяться...» Виставка проходить в рамках музейного мистецького проєкту «Нова генерація», завданням якого є  відкриття нових імен в сучасному художньому просторі з оригінальними ідеями та своєрідною творчою психологією і бажанням втілювати їх в життя. До кожної такої виставки готується оригінальний буклет, в якому не лише представлено твори автора, а і його розповідь про себе та свою творчість. Віртуальна виставка акварелей Іванни Соломєннікової «На роздоріжжі» не є виключенням. 

Про себе художниця розповідає так: «Я народилася 3 жовтня 2002 року. Навчалася в художній школі імені О.О.Осмьоркіна міста Кропивницького. В 2020-му році вступила до Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, факультет Декоративно-прикладного мистецтва за спеціальністю Художній метал. Зараз навчаюся на третьому курсі. Це друга моя персональна виставка, перша була в дитинстві, на якій була представлена дрібна пластика. На виставці представлені ілюстрації до історій, які я придумувала разом зі своєю подругою Іриною Богдан. Також я продовжую захоплюватися дрібною пластикою і виготовленням прикрас. Основною задачею для мене є передання відчуттів і створення художніх образів в своїх роботах. Найулюбленішою моєю технікою є акварель. Завдяки ній можна створювати особливі текстури, ефекти і розводи. Люблю використовувати її графічні можливості. Художньою задачею,  якої хотілося б досягти, є створення в роботах композиційно-цілісного простору і більшої деталізації середовища, в якому знаходиться персонаж. Я намагаюся досягати поставлених цілей. Багато художників пишуть тексти, щоб оживити свої образи. Наприклад, Туве Янсон. І для мене такий цілісний творчий процес є природнім. Тож я вигадую образи персонажів,  їхнє життя і почуття, і намагаюся передати це в ілюстрації». 

Тут і  розпочинається саме цікаве, адже значну частину з  представлених дев’ятнадцяти творів неможливо розглядати без  супровідних текстів, точніше образи Іванни складають органічне злиття літератури й образотворчості. Починаючи від графічних роздумів навколо творів Джона Роналда Руела Толкіна «Сильмариліон», до власних розмов з сучасністю, Іванна активно рухається по шляху синтезу мистецтв. Композиція «Буря» –  яскравий прояв такого явища, коли важливим є не зображення, яке ви бачите, а той образ, що виникає в результаті загального сприйняття від прочитаного й побаченого, народжуючи нову реальність. 

«Я торкалася сонця і воно гріло моє пір’я, та вітер мій охолоджував тишу узлісь. Сонце ховалося там, шукаючи шляху назад, та вітер все ховав і плутав стежки під опалим листям мого лісу. Пір’я куйовдилось під холодними подувами, а Сонце все котилося на захід... Захід був... Такий невідворотний. Невідворотний. Так хочеться беззахідного тепла... Та без холодної ночі тепло стало б буденним і марним. В очах відбились галузки, а на пір’ї уламки колись зелених листів. Скільки триватиме безнадійно холодна ніч?» - це літературна складова композиції «Доторки до Сонця». Слова, реально вписані в твір, перетворюючись в графічну частину твору, створюють нові візуальні й мистецькі сенси, відкриваючи через багатошаровість зображень шлях у глибини світоглядності літературного образу і неначе повертаючи нас в середньовічні часи Йоганна Гутенберга та Франциска Скорини, коли книга сприймалася як твір мистецтва, а малюнок в ній не скільки ілюстрацією, а скоріше вікном у незвіданий світ фантасмагорій іншого, невидимого для нас простору. 

Твори Іванни Соломєннікової - це своєрідні романтичні рефлексії на реальні події життя, спроби створити власний умовний космос особистої мистецької реальності, в якому проблеми щоденного існування зникають, перетворюючись на територію філософських та емоційних символів, енергійного руху думки та героїв в пошуках вічного ідеалу єднання видимого й невидимого.

Тож, завітайте до розділу «Вибрані виставки» вебсайту художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна, щоб разом з творами Іванни Соломєннікової зануритися у дивовижну подорож світу мистецтва, яке вселяє в нас віру в беззаперечну перемогу світла над темрявою, добра над злом та впевненість в силу життя                                    

Андрій Надєждін
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник 
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький