2022 день народження Христа: виставка цифрових колажів Ольги Краснопольської

Через повномасштабне вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року мільйони українців опинилися в умовах воєнного стану. Війна надає нових сенсів усьому, суспільство реагує на болючі виклики і трансформується у нові форми взаємодії. А найяскравішим виразом трансформацій, які відбуваються, є мистецтво. Адже історія людства демонструє, що навіть за таких обставин ніколи не зупиняється творче життя, бо й в найтемнішу годину завжди знайдеться промінь світла. Та й з ворогом можна боротися мистецтвом, яке у всіх його проявах  є життєвою мотивацією. Нині кожен українець тримає свій фронт – і не лише військовий, волонтерський, гуманітарний чи інформаційний, а й фронт мистецький. Мистецтво і культура змінюють формати, але не втрачають своєї цінності.

На вебсайті художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна в розділі «Вибрані виставки» презентується віртуальна виставка цифрових колажів Ольги Краснопольської «2022 день народження Христа».

Ольга Краснопольська – відома художниця і педагог в Кропивницькому, її рідному місті, де вона народилася, навчалася в дитячій художній школі ім. О.Осмьоркіна, здобула професійну мистецьку освіту у вищому навчальному закладі, що нині є Центральноукраїнським державним університетом імені Володимира Винниченка, і де працює завідувачкою відділу образотворчого мистецтва дитячої школи мистецтв, а головне активно займається творчістю. Її персональні вернісажі в музеях та бібліотеках завжди викликають зацікавленість та особливі емоції у шанувальників сучасного живопису. Адже  творчість мисткині, означена філософськими роздумами, насичена глибинною народною обрядовістю, збагачена літературними образами, захоплює утаємниченістю, символізмом і водночас підкресленою реалістичністю зображення відкритими кольорами. Але все це було у мирний час. 

У перші ж дні війни вона збирала речі для бійців та переселенців. Потім почала боротися проти російської навали мистецтвом –  під звуки повітряної тривоги створювати на планшеті цифрові колажі на основі панорамних світлин рідного міста та українських символів, за двадцять днів дев’ять, згодом ще три, та представляти їх з авторськими назвами і віршованими строфами на сторінці Facebook. 12 місяців війни – 12 цифрових колажів – 12 історій людських емоцій, думок, сподівань і віри в Перемогу України. І ще + 1 колаж «Матері».

Ось як сама художниця Ольга Краснопольська коментувала свої творчі роботи в численних інтерв’ю кропивницьким ЗМІ на початку березня 2022 року: 

«Замість сільськогосподарської техніки нашими полями їздить військова техніка з мордору. Але вона розбудила величну силу, яку вже ніщо не зупинить. Тікайте, орки. «Пробудження». Колаж. Новий колаж. Сьогодні трохи тривожний. «Дерево життя» зростає з крові людської. Коли ви вже нап’єтеся, московські виродки? Українська пісня змиває ворога з лиця землі. На колажі хор ім. Г. Верьовки ймовірно виконує пісню «Реве та стогне Дніпр широкий». Баби Єльки співають. Птахи летять. Україна процвітатиме» (07.03.2022. Гречка)

«Після перших днів війни, в які я бігала розносила все, що могла, волонтерам, я подумала, що в мене вже більше нічого немає, що я можу віддати, не знала, що ще можу робити. І згадала, що я художник. Ідей в голові крутиться дуже багато, але розкладати полотна і фарби немає часу, бо для цього важливо зосередитись, налаштуватись, то я схопила планшет, відкрила фотошоп – почала робити колажі, бо це швидко і їх можна легко розповсюджувати в мережі. Арттерапія в першу чергу для мене самої і для моїх друзів, бо вони можуть співпереживати через ці колажі. Ну, і мистецтво має велику силу… У зазвичай доброї і розважливої жінки накопичилася неймовірна кількість агресії. Мені дійсно хотілося телепортуватися і підпалити москву, щоб зарево пожежі було видно з усіх частин світу. А тут ще фейсбуком поширювався вислів Джохара Дудаєва про українське сонце. То я й махнула… Хочу наших скіфських баб підняти на бій, і деякі елементи черняхівської культури…» (08.03.2022. Перша електронна газета) 

«Я подумала, що треба займатися тим, що ти вмієш робити, зараз ведеться війна і в інформаційному полі, людям потрібні ці картинки, щоб нагадувати, що ми маємо тисячолітню культуру, символи, знаки, пісні, рушники і це все треба розповсюджувати в соцмережах… Я подумала, що українське сонце повинно спалити Москву і зробила такий перший колаж… Я уособила Степана Чобану із символом нашої області – скіфським орлом. На фотографії – наше місто і він його захищає (ред. Колаж «Орел» з’явився після загибелі льотчика Степана Чобану, який 28 лютого на літаку Су-27 вступив у повітряний бій над Кропивницьким, відволікаючи на себе російську авіацію. Був атакований ракетами)… Я дуже люблю символ-оберег, який називається «Скіфські баби», п’ять з них стоїть біля краєзнавчого музею. І мені здалося, що ця ворожа техніка, яка їде зараз нашими полями, що вона розбудила в землі силу давню, яка прихована шарами  землі тисячі років, і ці «Скіфські баби» виходять на захист нашої країни» (15.03.2022. Суспільне Кропивницький)

Експозицію презентованої віртуальної виставки складають тринадцять колажів, виконаних кропивницькою художницею Ольгою Краснопольською у лютому-березні 2022 року, та її авторський вірш «2022 день народження Христа», символічна назва якого стала назвою персональної виставки:

«І, раптом, твоє існування набирає сенсу,
Не тільки задля продовження роду і хорошого сексу.
Раптом, ти перетворюєшся на месію,
І єдина мета твого життя – це знищення росії.
Це знищення зла і народження світла.
І, раптом, ти свідок створення нового світу.
А я захищаю тебе і всі твої біти
І байти, і всі твої мелодії і всі твої ритми.
А серце моє стишилось,
Сповільнилось, бо серце моє – Ірпінь,
І Буча, і Маріуполь, і Бахмут, і Артемсіль.
Бо ми не здались, ми вижили.
Слава Ісу.
Амінь»

А напередодні віртуального вернісажу цифрових колажів відбулася реальна творча зустріч з художницею Ольгою Краснопольською. Захід проходив в Туристично-інформаційному центрі в рамках проєкту «Патріотичний лютий», організатором якого є управління культури і туризму Кропивницької міської ради. Там же були представлені і надруковані колажі, які створені рік тому, але які, як зазначила їх авторка, є актуальними і зараз. Відображаючи весь спектр думок і почуттів перших днів війни, через рік вони сприймаються інакше, бо насправді є пророчими і життєствердними – Україна скривавлена, але нескорена, вона захищається, а українці боронять свою землю і звільняють її від чужинців. Ми не здались, ми вижили і ми переможемо!

Віта Чернова, директорка
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький