Музей І.К.Карпенка-Карого. На пошану Леоніда Куценка

15 лютого у літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого міста Кропивницького  проходили ХVІ обласні літературно-краєзнавчі Куценківські читання. Тема Читань «Історико-культурна спадщина як запорука національної самоідентифікації в умовах Третіх визвольних змагань українців» підкреслює, що збереження, вивчення і популяризація історико-культурного надбання – одне з найважливіших завдань діячів культури, мистецтва, краєзнавців, істориків на тлі війни, розв’язаної варварами проти суверенної української держави. 

Куценківські читання присвячені пам’яті знаного в Україні вченого-літературознавця, краєзнавця, члена Національної спілки письменників України, доктора філологічних наук, професора Леоніда Васильовича Куценка (1953-2006). Проводяться в день його народження щорічно з 2008 року. 

Цьогоріч справжньому патріоту і добротворцю мало б виповнитися 70.

Учасники Читань зібралися вшістнадцяте, але вперше – під час війни. У зв’язку з воєнним станом, нестабільним електрозабезпеченням (особливо у грудні минулого року, коли почалася інформаційна підготовка заходу), передбачалося провести Читання у заочному форматі, однак учасники-кропивничани наполягли на зустрічі безпосередньо у міському літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого, як це було завжди.

Загалом на ХVІ Куценківські читання було представлено двадцять одну доповідь. Безпосередньо у музеї їх оголосили: Юрій Митрофаненко, Марина Долгіх, Надія Гармазій, Олександра Вікторіна, Олександр Полячок, Валерій М’ятович, Богдана Бабенко, Олександр Кирянов, Сергій Мілютін, Артем Безшкуренко, Сергій Юрченко, Світлана Колесник, Наталія Мельниченко. Віта Чернова, а також представники регіонів Кропивниччини та інших міст України Тетяна Яровенко, Тамара Лавренко, Оксана Лутай, Валентина Ревва, Анастасія Назарко, Владислав Попович взяли участь заочно. Одночасно з відкриттям Читань у музеї тексти доповідей  було оприлюднено на сайті закладу. 

Читання відкрилися демонстрацією слайд-фільму, присвяченого Леоніду Куценку, який супроводжувався його улюбленою піснею «У райському саду» (слова С. Галябарди, муз. С. Гіги). І здавалося, що рядки «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну, / Певно, в цьому і є та найважча провина моя…» адресує присутнім сам Леонід Васильович.

Про значення літературно-краєзнавчих Куценківських читань для популяризації ідей, творчої спадщини Л.В. Куценка, літературно-краєзнавчих досліджень та історико-культурної спадщини краю говорила директор музею Лариса Хосяінова.

У відеозапису прозвучали вітання учасникам заходу від начальниці управління культури і туризму Кропивницької міської ради Анни Назарець та голови Кіровоградської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олега Бабенка. За дорученням очільника краєзнавців до музейної збірки Леоніда Куценка було передано дві книги з особистої бібліотеки вченого, які свого часу він подарував Олегу Олександровичу. Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять мистецтвознавця, художника, багаторічного учасника Читань Андрія Надєждіна, чия душа відлетіла у вирій восени минулого року. 

Згадали педагога і громадського діяча Олександра Ратушняка, який неодноразово долучався до форуму краєзнавців, а нині боронить Україну на фронті. 

У рамках читань присутнім була презентована виставка «Невичерпальність: Леонід Куценко», матеріали якої ілюструють життєві віхи Леоніда Васильовича, громадську діяльність та його літературознавчі відкриття і досягнення. 

Майже все свідоме життя Л. Куценка пов’язане з Кіровоградським педуніверситетом імені Винниченка (нині – Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка). Тут він закінчив філологічний факультет (1978). З 1982 року працював на кафедрі української літератури, пройшовши шлях від старшого викладача до професора. Довгі роки очолював філологічний факультет. Окремих спогадів Леонід Васильович заслуговує як педагог. У нього був справжній талант: прості речі пояснювати просто і доступно. 

У літературно-краєзнавчому доробку Л. Куценка чимало досліджених імен. Серед них -  цікаві розвідки про Д. Чижевського, М. Вороного, М. Сосюру, М. Зерова, М. Куліша, М. Федоровського, Г. Юру, братів Тобілевичів та інших. Із мороку часів, із мовчання архівів, із занедбаної й деформованої пам’яті він повертав імена, без яких українська література не була б повною. У фондах музею зберігаються книги: «Наталя Левицька-Холодна. Нарис життя і творчості» (2004); Дараган Ю. «Срібні сурми» (2004), упорядкована Л. Куценком; «Біографія поетичного рядка» (2004); «Дон-Кіхот із Кам’янця-Подільського. Микола Чирський. Літературний портрет» (2005); «Народу самосійні діти» (2005). Незамінним для вчителів-словесників при вивченні літератури рідного краю став довідник Леоніда Васильовича «Літературний словник Кіровоградщини» (1995). 

Окрема сторінка у творчій біографії і житті науковця – Євген Маланюк. Поверненню його імені в Україну передувала справді титанічна робота Л. Куценка: архіви, спогади, пошуки тих, хто знав Маланюка, численні відрядження. Першою вийшла невеличка за обсягом книга «Боян Степової Еллади» (1993). Власне з цієї праці розпочалося відкриття для українського читача Євгена Маланюка не лише як видатного поета, а й глибокого мислителя, автора блискучої есеїстки історіософського, культурологічного, історико-культурного та літературно-критичного спрямування. Свідченням тому – чисельні праці Л.  Куценка, присвячені знаному земляку.  

Дуже тішить той факт, що одна із вулиць нашого міста (колишня Василини)  з 2016 носить ім’я Леоніда Куценка. У 2019, на фасаді філологічного корпусу ЦДПУ ім. В. Винниченка була відкрита меморіальна дошка Л. Куценку. З 2021 року колишня бібліотека ім. Ю. Гагаріна носить ім’я Леоніда Куценка. 

Вивчення і визначення ролі Л. Куценка у сучасному літературознавстві ще попереду. Досліднику і педагогу буде присвячена не одна праця. Колеги і друзі прагнуть, щоб пам’ять про Леоніда Васильовича збереглася назавжди.

Літературно-краєзнавчі читання попередніх 2021-го та 2022-го років у зв’язку з пандемією коронавірусу проходили у форматі онлайн. Цьогорічна зустріч наживо довела: нам дуже бракувало безпосереднього спілкування! А ще – вона була зігріта спогадами про неймовірно талановиту і світлу людину – Леоніда Васильовича Куценка.

ТЕТЯНА РЕВВА, науковець
літературно-меморіального музею
І.К.Карпенка-Карого міста Кропивницького