Музей І.К.Карпенка-Карого. Нові надбання музейної Шевченкіани

Тарас Григорович Шевченко для української нації не лише геніальний поет, а й могутнє джерело національної свідомості, символ України, її духовний маяк.

Літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого міста Кропивницького розміщений у будинку, який більше п’ятдесяти років належав у колишньому Єлисаветграді представникам славетної родини Тобілевичів. 

 Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий) вважав Великого Кобзаря учителем, натхненником, прикладом служіння рідному народові. Працюючи у повітовому місті й піклуючись про увічнення пам’яті народного поета, Іван Карпович 26 червня 1878 року у листі до редакції «Елисаветградского вестника» пропонував організувати збір коштів серед населення на побудову школи імені Тараса Шевченка. Силами аматорського театрального гуртка було поставлено «Назара Стодолю». Тобілевич зіграв роль Гната, його майбутня дружина Надія Тарковська – роль Галі. Своїм дітям – Назару і Галі – вони дали імена головних героїв твору. Прізвище Гната – Карий – у подальшому стало псевдонімом драматурга і актора.

Науковці літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого неодноразово зверталися до шевченківської тематики у своїй експозиційній та науково-дослідній діяльності. Шевченкіана стала одним із напрямків комплектування фондової збірки  музею.

Не зважаючи на війну, розв’язану росією, яка «…неситим оком / За край світа зазирає, / Чи нема країни. / Щоб загарбать і з собою / Взять у домовину»,  попри складнощі у роботі, зумовлені воєнним станом, музейні фонди продовжують поповнюватись. 

Зокрема, у 2022 році давній друг літературно-меморіального музею, краєзнавець, публіцист, людина енциклопедичних знань Федір Олександрович Шепель передав чимало цінних матеріалів, серед яких фотомеханічне відтворення унікального нецензурованого примірника «Кобзаря» 1840 року (Київ, 1962); факсимільне видання «захалявної», чи Малої книжки – рукописної збірки віршів поета, написаних під час перших чотирьох років заслання (1847-1850), з передмовою Євгена Шабліовського (Київ, 1984); книга П. Жура «Літо перше. З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка» (Київ, 1979) – дослідження, у якому зібрано багатий матеріал про подорож Т.Г. Шевченка Україною влітку 1843 року.

Долучився до фондоутворення і Юрій Володимирович Тютюшкін – колекціонер, краєзнавець, людина відома і шанована. Завдяки йому філокартична музейна Шевченкіана збагатилась листовними картками, серед яких раритетне видання з репродукцією автопортрета Т.Г. Шевченка (Київ, «Мистецтво», 1939), картка з репродукцією картини Г. Меліхова «Молодий Тарас Шевченко у художника К.П. Брюллова». Кілька карток прикрашені репродукціями фото  Кобзаря 1859 року, композиціями художників Ю. Вербицького, Н. Божко. Останні згадані листівки побачили світ у 50-60-х рр. ХХ ст. Дещо пізніше видані картки зі світлинами пам’ятників  Т.Г. Шевченку у містах Києві, Одесі, Дніпропетровську. Пам’ятники Кобзарю в Україні зображені на кишенькових календарях минулого століття, подарованих колекціонером.

Також Юрій Тютюшкін передав музею кілька книжкових видань 1950-х років: Шевченко Т.Г. «Вірші та поеми», Янка Купала «Тарасова доля», Косарик Д.М. «Шевченківські місця на Україні», Шестопал П.Л. «Могила Т.Г. Шевченка», Бать Л., Дейч Ол. «Тарас Шевченко». 

Дружні стосунки багато років поєднували музей з Володимиром Євгеновичем Панченком – відомим письменником, літературознавцем, педагогом, громадським і державним діячем. Посмертні видання його книг «Шевченко зблизька» (К.: Темпора, 2021) і «Він не буде абияким чоловіком. Із дитячих літ генія» (К.: Темпора, 2021) не тільки прикрасять тематичну збірку, а й нагадуватимуть про визначного вченого.

Наступного року літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого вшанує пам’ять велетня духу виставкою, на якій до його 210-річчя представить свою Шевченкіану. Сподіваємося, за рік до збірки додасться чимало нового. Віримо, що свято відбудеться вже у мирній Україні. 

Світлана Колесник,
головний зберігач фондів
літературно-меморіального
музею І.К. Карпенка-Карого 
міста Кропивницького