Музей І.К.Карпенка-Карого. На рівні вищих партитур

«Немає більшої насолоди для письменницької
душі, як писати книгу для юних. Це немовби свіжий
подих вітру вранці, десь на лузі дитинства,
коли тільки-тільки сходить сонце…»
(Віктор Близнець)

До 90-річчя від дня народження письменника-земляка Віктора Близнеця науковці літературно-меморіального музею І.К.Карпенка-Карого міста Кропивницького підготували віртуальну виставку «На рівні вищих партитур». 

Ім’я Віктора Семеновича Близнеця – одне з найяскравіших у сузір’ї українських прозаїків, які писали про дітей і для дітей. Як зазначив у своїх спогадах інший уродженець нашого краю – поет, публіцист, літературознавець, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Базилевський: «Усі його книги мають одну впізнавану особливість – чар делікатності, свій особливий тембр совісливості». В житті В. Близнець не мирився з неправдою, не сприймав халтури і сірості в літературі, яка була для нього святою і великою справою. 

Життєві стежки Віктора Близнеця починалися у маленькому селі Володимирівці Компаніївського району Кіровоградської області. Він був четвертою дитиною у звичайній хліборобській сім’ї і його народження у пам’яті матері пов’язане з голодом і наближенням Великодня. «Після війни, залишившись без документів, не довго мудруючи, на сімейній раді постановили висхідним пунктом мого існування вважати 10 квітня (бо 10 кругле число) 1933 року», – згадував Віктор Семенович. 

Компаніївську середню школу закінчив із золотою медаллю. У 1952 році вступив на факультет журналістики Київського університету. Серед його однокурсників були Василь Симоненко, Микола Сом, Леонід Москаленко. У студентські роки багато часу проводив в архівах, захоплювався історією та побутом народу, переказами, легендами, приказками. 

Після закінчення університету працював у редакціях республіканських газет, журналах «Малятко», «Піонерія». У 1970-х зосередився на літературній творчості. 

Вже перші твори Віктора Семеновича, яким дав високу оцінку відомий український письменник Всеволод Нестайко, були по-справжньому талановитими. Повісті «Паруси над степом», «Землянка» та інші увійшли до першої книги В. Близнеця «Ойойкове гніздо», яка побачила світ у 1963 році. 

Особливу популярність здобула повість «Звук павутинки», перекладена кількома мовами. Олесь Гончар порівнював її з казкою Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Фантастично-казковий елемент присутній і в інших творах письменника – повістях «Женя і Синько» та «Земля світлячків». 

Незадовго до своєї смерті Віктор Семенович переклав сучасною українською мовою літопис «Повість минулих літ». У видавництві «Веселка» вона вийшла з чудовими гравюрами художника Георгія Якутовича. Роботі над перекладом письменник надавав надзвичайно великого значення, наголошуючи на необхідності прищеплювати дітям любов і повагу до власної історії, давнього епосу, слов’янської міфології. І дивувався, що у школах для них знаходиться менше місця, ніж для греків, єгиптян чи китайців. 

Віктор Близнець не дожив і до п’ятдесяти. 2 квітня 1981 року він власноруч обірвав своє життя. Проте залишив твори, якими буде зачитуватися ще не одне покоління юних читачів. 

Творчість нашого земляка відзначена премією імені Лесі Українки (посмертно, 1988).  

В одній зі своїх статей, присвячених В. Близнецю, Володимир Базилевський написав про свого друга так: «Книги, які плетуться у хвості часу, згорять у вогні найменшого до них інтересу. Твори ж Близнеця – поза часом. Вони були і є актуальними. Він писав їх ніби на виріст».

У 2003 році Міжнародним фондом імені Ярослава Мудрого була започаткована літературна премія за найкращі твори для дітей «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця. Премією відзначаються найпомітніші в літературному процесі, справді художньо повнокровні книги, адресовані юним читачам. З 2006  року  премією опікується  Ліга українських меценатів  та редакції газети «Освіта України». Ім’я лауреата премії визначають кожного року до дня народження Віктора Близнеця – 10 квітня.

Лауреатами премії минулих років були такі відомі українські письменники, автори творів для дітей і юнацтва, як лауреати Шевченківської премії  Михайло Слабошпицький (перший нагороджений премією) та Володимир Рутківський, заступник головного редактора журналу «Київ», знаний поет Анатолій Камінчук, письменник, твори якого вивчають у школі, Анатолій Качан, волинська письменниця Надія Гуменюк та ін.

У 2017 році Компаніївською районною радою була започаткована літературна премія «Земля світлячків» імені Віктора Близнеця. Із 2019 року співзасновником премії стала Компаніївська селищна рада.

У літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого до ювілеїв знаного земляка в різні роки створювалися виставки, проводилися зустрічі, літературні вечори. Науковцями зібрано чимало публікацій, присвячених Віктору Семеновичу, досліджень  літераторів про  його творчість, спогадів відомих діячів культури. У фондах зберігаються матеріали, подаровані у 1998 році вдовою письменника Раїсою Михайлівною: твори В. Близнеця, фото, особисті документи, листування з відомим літературознавцем Миколою Смоленчуком. На згадку про відвідини нашого закладу Раїса Близнець та літературознавець Михайло Слабошпицький залишили подячні написи у книзі відгуків.

На новоствореній виставці, яка ілюструє життєпис та творчий доробок прозаїка,  представлено чимало матеріалів з його особистого архіву: автографи, диплом та нагрудний знак лауреата премії імені Лесі Українки, рідкісні видання творів, світлини. 

Доктор філологічних наук Антоніна Гурбанська назвала творчість В. Близнеця «…культурно-національним феноменом з явно вираженими ознаками європеїзму».

Відомий український письменник Юрій Мушкетик згадував: «Він справді дуже мучився словом. Так мучився, що аж ставало його шкода. Він мріяв про “вищий регістр” власного письма, не помічаючи, що неухильно йде до нього, що вже пише на рівні вищих партитур». 

З віртуальною виставкою можна ознайомитися за посиланням. 

Тетяна Ревва, науковець
літературно-меморіального музею 
І.К.Карпенка-Карого
міста Кропивницького