Святий Миколай: повернення з небуття

У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка експонується сакральна пам’ятка загальноукраїнського масштабу –  ікона «Святий Миколай» роботи невідомого художника першої половини XVIII століття, яка походить із Миколаївської церкви села Диканьки.

В Україні на честь святого Миколая збудовано багато храмів. Відомі його чудотворні ікони. За переказами, чудотворна ікона Св. Миколая існувала і у селищі Диканька. Легенда розповідає, що у ХVІ1 ст. її було знайдено серед лісу на пні. Святу знахідку тричі переносили до церкви, проте щоразу вона знову поверталася на попереднє місце. Тоді за благословенням Чернігівського архієпископа Лазаря (Барановича) в 70-х роках ХVІІ ст. на цьому місці спорудили дерев'яну Миколаївську церкву. У 1794 замість дерев'яної звели муровану, котра існує й понині. Головною святинею церкви була ікона великого угодника Божого. Продовж століть примножувалась слава про чудотворну Миколаївську ікону. Серед багатолюдного потоку прочан початку ХІХ століття була й матір майбутнього літературного генія Миколи Васильовича Гоголя – Марія Іванівна Гоголь-Яновська. Молода жінка, налякана нещасливими попередніми пологами (двоє дітей померли ще немовлятами), пішки ходила з родового маєтку Яновщини (нині с. Гоголеве Шишацького р-ну Полтавської обл.) вклонитися чудодійній іконі, вимолювала життя й щасливу долю для своєї дитини. Як свідчить легенда, її щира молитва саме перед образом Святого Миколая та Боже провидіння подарували сина, якого було названо Миколою.

У 1963 році в церкві відкрили музей атеїзму. А 1989 року її заново освятили.

У 1971 році «хрещена» ікона М. Гоголя у надзвичайно пошкодженому стані потрапила до збірки художнього музею. Стан її у відповідному акті визначався як незадовільний: «Осипи, відставання левкасу, попсована дошка, живопис майже не зберігся».

За попередніми висновками реставраторів ікона не підлягала відновленню.

2009 року спеціалісти Харківської філії національного науково-дослідного реставраційного центру України приступили до виконання робіт щодо реставрації ікони.

Оскільки відновити у первісному вигляді ікону справді було неможливо, то реставратори здійснили всі можливі заходи по її збереженню: розчистили і законсервували фарбовий шар та саму дошку, на якій виконана ікона. Щоб показати первісний вигляд образу Св. Миколая, художники-реставратори Болотін В.П., Єрьоменко Т.І., Погрібний А.О., після її детального обстеження і дослідження, за наявними деталями та аналогічними образами виконали копію-реконструкцію ікони. Вона написана на дошці відповідного до оригіналу розміру. На тонованому золотом левкасі – яскравий образ Святого Миколая, з благословляючим жестом правої руки і закритим Євангелісм у лівій. На ньому сакос і омофор, на голові митра, з правого боку видно частину палиці. Ліворуч і праворуч над святим зображено Ісуса Христа і Богородицю, які вручають святителю Євангеліє і омофор.

Розробка проекту реставрації харківськими науковцями проводилася безкоштовно. А за саму реконструкцію заплачено 10 тисяч гривень.

19 грудня 2010 року усі охочі уперше побачили  і оригінал, і реконструкцію. Перший, незважаючи на пошкодження, не втратив одухотвореності, а навпаки − набув поглиблено-драматичного звучання.  Друга, дозволяє відвідувачам не лише простежити  традицію іконографії Миколая Чудотворця, а, — і у  цьому особлива місія іконопису, — спонукає до самовдосконалення та пізнання внутрішнього «я». 

Ікона Святителя Миколая, архієпископа Мирлікійського, чудотворця,  має надзвичайну цінність, належить до історико-культурної спадщини Українського народу.