“НЕДРЕМНЕ ОКО” СПОСТЕРІГАЄ

У Державному меморіальному музеї  М.Грушевського у Львові триває персональна виставка іконописця Михайла Скопа. Експозиція пропонує глядачам побачити твори, що  поєднують досвід традиційного українського іконопису з авторською  модерною художньою мовою, та відчути особисті переживання митця щодо Євагнельських сюжетів.

Назва виставки - Недремне Око, повязана із  давнім сюжетом, дуже популярним в народному іконописі: він заснований на словах царя Соломона (П.П.5:2): “Я сплю, а серце моє на сторожі”, він пророкує  смертний сон Христа, із якого Він постане на третій день, адже смерть не владна над Живим Богом.

Оргигінальна мова сакральних творів Михайла Скопа є втіленням його авторського розуміння завдань майстра іконопису, адже мета художника - передавати художніми засобами нематеріальну реальність духовного світу людини. Тому ікона має бути своєрідним одкровенням,  митець створює святі образи від самого сердця, промовляючи до душі глядачів.

Молодий художник, який зараз навчається у Львівській Національній Академії Мистецтв, вже створив чимало святих образів – наразі це його шоста персональна виставка. Він взяв участь у більш ніж тридцяти групових виставках, а також у багатьох мистецьких акціях та фестивалях.  Приймаючи свідому участь в самих гарячих подіях сьогдення, Михайло переосмислює  вибухові політичні події  в Україні  крізь призму творчості: його особисті враження  відзеркалилися не тількі в іконах з вояками, які прийшли поклонитися Богородиці - він створив також і вірші до збірника   “Говорить Майдан” і став номінантом поетичного конкурсу "Pro Patria!" ("За Батьківщину!).

“Недремне Око” є втіленням особистого духовного досвіду автора,  відродженням духовного світла, яке стверджує людину в Істині. Михайло Скоп пройшов свій особистий шлях до правдивого розуміння завдання іконописця: “Одного разу, прийшовши серед ночі до святого джерела, я побачив скульптуру Пречистої, оточену десятками свічок. Вони були біля підніжжя, на землі, на покритих мохом каменях. Десь неподалік, наче в іншому світі, чувся гул фестивалю. Але поруч пробувала лише блаженна тиша і ледь помітний хлюпіт води... Я озирнувся, а навколо мене - давній храм, приглушене світло і безперервний спів. Це були мої двері до розуміння Сакральності.”

Одкровення надихнуло його до переосмислення ролі ікони, як прямого діалогу між Душею і Богом: “Іконопис, що своєю приторністю і м’якістю наслідує ідеалізовану реальність, в більшості своїй позбавляється сакрального впливу на сучасну людину: вона і так оточена тисячами ідеалізованих ілюзій реального, від найпростіших фотографій і до 3-д анімацій”   - каже Михайло -   “копіювання вузького кола візантійських і московських ікон, на мою думку є  хибним  кроком, бо бездушність самого процесу копіювання та нерозуміння особистого впливу іконописця, позбавляє образ духовної сили. Душа митця – це найперша передумова Сакральності, бо коли ти не вкладаєш власну Душу, то хіба має хоч якусь вартість те, що ти сотворив?”

Всі святі образи на виставці “Недремне Око” є втіленням переконання митця в тому, що  ікона має бути живою:  “Більшість з ікон, що показані на виставці,  мають чорне тло. Я полюбляю цей колір, адже він додає іконі насиченості, вона не виглядатиме приторною”.  Обличчя на іконах дивляться на нас нібито із часів на початку нашої ери. Стримані і суворі, намальовані на глухому чорному тлі із додаванням різьких червоних акцентів, Образи Христа і Богородиці сприймаються позачасово, але водночас вони є переконливо сучасними, адже просвітлюють сакральним світлом Душу людини ХХІ століття.

Образ Присвятої Богородиці ми бачимо на багатьох іконах. Михайло Скоп пропонує глядачеві ознайомитися з рідкими іконографічними типами Пречистої, тож на виставці є  "Богородиця Белзька" та  "Богородиця Львівська Неопалима Купина", "Богородиця Ліська", "Богородиця в саду", "Богородиця Козельщанська і "Богородиця Теребовлянська" – всі ці образи створені автором нещодавно, в характерному для   2015-му році суворій та аскетичній   манері.

Не часто можна зустріти образ “Богородиці в Саду” -  це дуже неординарний та цікавий тип ікони. Цариця Небесна із Дитям зображена в осінньому саду: адже ми бачимо багряні дерева, що скоро заснуть в зимовій сплячці - вони символізують передчуття смерті Ісуса, хресне древо Якого розквітне вічним життям. Богородиця, як Цариця Небасна та владичиця Церкви тримає скіпетр.  Христос тримає  в руці згорнений сувій, що символізує Слово Боже. По чотирьох кутах святого образа зображено ангелів, що звіщають про муки і смерть Ісуса.



"Богородиця в саду". 2015.

Як розповів художник, образ “Богородиці Козельщанської” зоснований на традиційному народному іконописі, із характерними рисами -   зосередженістю і чуттєвістю. За прикладом підокладних ікон, цей святий образ вона практично позбавлений  драперій, задля більшого зосередження глядацької уваги власно на  ликах та на еміціях.


Богородиця Козельщанська. 2015.

В образі “Богородиця Львівська. Неопалима Купина” поєднано іконографію Богородиці Львівської середини 16 століття та ікони “Неопалимої Купини”. Робота виконана вишукано-декоративно, із пвеними признаками онаслідування романського мистецтва 12 століття. “Червоне поле навколо Богородиці символізує вогонь Неопалимої Купини – поянює автор – це символ Богородиці, Яка носила в собі Небесний Вогонь - Ісуса, але не згоріла. Два кола над Нею  означають небесні світила”. У поєднанні із прямими кутами червоного тла ці кола роблять відголоски типової іконографії Розп'яття Ісуса Христа.

Ще один цікавий образ, біля которого обов’язково  зупиниться глядач – це “Богородиця Белзька”, яка поєднує класичну іконографію даного сюжету із сучасним графічним авторським баченням. Вінок на голові Богородиці вказує на Неї як на Пречисту Діву, що залишалась Непорочною до під час і після неродження Христа.

“Христос-Пантократор” має традиційну іконографію, Михайло запропонував глядачеві своє переосмислення впливу старих майстрів – цей образ є своєрідним синтезом   романського стилю 11-12 столітть  та українського іконопису 16 століття.


Христос Пантократор. 2016.

Христос сидить на подвійній веселці - небесному престолі, це характерна риса  іконографі "Вознесіння". Зоряне небо над Спасителем зображене у вигляді звисаючої тканини, яку буде згорнуто перед Страшним Судом. В руках Ісуса розгорнута Біблія із буквами "Альфа" і "Омега" - початок і кінець. Червона рама своїми проміжками утворює хрест, завершуючи композицію ікони.

Афишу виставки “Недремне Око” прикрашає витвір, який має сильний емоційний вплив на глядача – це образ Христа, Який дивиться просто на нас великими очами, сповненими Божественої Мудрості. Саме “Недремне Око” Творця і Спаса заглядає в найтаємничі глибини нашої Душі.  Будь-який образ на виставці Михайла Скопа є свого рода Відкриттям: ми розглядаємо авторський іконопис і переосмислюємо біблійну історію крізь призму свого власного сакрального досвіду, вчимось слухати голос своєї Душі та Серця.

Ми дійсно маємо свідомо проживати всі події сьогодення: у внутрішній напрузі, боротьбі – розуміти, що саме наші вчинки мають вирішальне значення для розвитку духовної свідомості особистості. А для вітчизняної культури найбільш актуальним завданням є збереження давніх пам’яток сакрального мистецтва і  розвиток сучасного  іконопису. Створення школи іконопису “Десниця", яка щонеділі діє у приміщенні Львівській духовній семінарії на вул. Лисенка 43,  стало для Михайла Скопа  логічним продовженням його діяльності в цьому напрямку.

Олена Шапіро, мистецтвознавець

Фото з відкриття виставки – фотограф Валентина Євтушок
Фото ікон  з власного архіву Михайла Скопа