Музей Олександра Осмьоркіна презентує виставку акварелей Юлії Тарасової «Стежками “Хутора Надія”»

Одним з пріоритетів роботи художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна у місті Кропивницькому є сприяння виставковій діяльності художників, відкриття нових імен в українському образотворчому мистецтві. Ось і нині у залі музею презентовано творчі доробки молодої кропивницької художниці Юлії Тарасової, виконані під час її мистецьких подорожей до садиби видатного театрального діяча, драматурга та актора, одного з засновників українського професійного театру – Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого). Свою персональну виставку художниця назвала «Стежками “Хутора Надія”» і присвятила її 140-річчю створення Театру Корифеїв.

Майже п’ятдесят акварельних етюдів презентують образний світогляд мисткині, закоханої в природу рідного краю. Розмаїті краєвиди старовинної хутірської садиби, неначе притишені відблиски бурлескної історії театральних пристрастей, з’являються крізь цвітіння квітки, зображення гілки з листям дерева, рухом буяння трави та польоту кульбаби, розкриваючи світ настроїв та емоцій, які зберігає і на які надихає «Хутір Надія».

Юлія Тарасова народилася у місті Знам’янці Кіровоградської області в родині, де шанувався потяг до знань і творчості. В 2004 році закінчила мистецький факультет Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, де під керівництвом кандидата педагогічних наук Тетяни Стріт’євич та викладача Любові Гусєвої отримала знання, які мотивували її обрати професію дизайнера. Особливий вплив на творче становлення Юлії Тарасової мало спілкування та виконання цікавих навчальних завдань разом з куратором курсу кандидатом педагогічних наук, членом Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Ларисою Гарбузенко яка відкрила їй таємниці декоративного мистецтва. Після закінчення університету успішно працювала графічним дизайнером у видавничо-поліграфічному центрі «Імекс-ЛТД» у Кропивницькому. Розробляючи оформлення книжкових обкладинок, допомагала ілюструвати дитячу літературу, завжди знаходячи нестандартне, креативне художнє рішення.

Беручи участь у пленерах Кіровоградської обласної організації Національної Спілки художників України, які традиційно проходять на теренах Кіровоградщини, захопилася акварельним живописом. 

Представлені на виставці композиції, міксовані професійною майстерністю та наївним сприйняттям, захоплюють простотою викладу теми і відкритістю існуючої реальності, народжуючи у свідомості алюзії творів Катерини Білокур з її відвертим захопленням оточуючим світом. Тут багато поезії затишку, відчуттів любові та співпереживань. 

В етюді «Дуби Корифеїв» збудована ще Карпом Івановичем Тобілевичем стара хата з високою, колись солом’яною стріхою, вкритою у ХХ столітті червоним шифером, що перетворює її на своєрідний симбіоз староукраїнської традиції та європейського практицизму, тоне в мелодії мотиву народженому шумом осіннього листя струнких дерев, які тихо хитаючись, обіймають її своїми широкими вітами, оберігаючи від степових вітрів. Саме тут спочатку мешкали Іван Тобілевич та його дружина Надія Тарковська, на честь якої хутір і носить своє зоряне ім’я. Нині їхні образи втілені в пам’ятних знаках, що неначе вросли в землю, органічно поєднавшись з природою у творах «Погруддя Івана Тобілевича» та  «Славна земля має “Надію”», виказують тонкий душевний сентимент, спонукаючи до роздумів про миті життя і смерті, марноту слави і велич вчинку. 

В численних пейзажах та натюрмортах мисткині – миттєвості спокою, які дарує фантастична аура заповідника. Тиша… Ви неначе в іншому світі, тут краплі вранішньої роси падають на натюрморт з яблуками, складений тендітною рукою природи на потертій дошці лави, і на гілку калини, яка звисає окремою галактикою в безмежному просторі зеленого космосу кущів і дерев, чарівно переданому м’яким пензлем художниці, що запрошує прогулятися «Калиновою  алеєю» до «Віддзеркалення у плесі ставка». В кожному представленому творі пульсує життя. 

Тут кожний крок –
Розгадка чи надія,
Що в незабутнє
Стишено ведуть.
Гудуть дуби
На «Хуторі Надія»,
Про невмирущістъ творчості
Гудуть. 

Ці строфи з вірша поета Леоніда Народового «На «Хуторі Надія»» – одні з багатьох творів наших земляків, майстрів поетичного слова, що стали органічним доповненням, окрасою виставки та допомагають глядачеві зануритися у дивовижний світ мистецького острова «Хутір Надія» в бурхливому океані буремної сучасності.

На відкриття вернісажу завітали художники, музейні науковці, письменники і журналісти, друзі, яким Юля Тарасова своїми роботами подарувала той емоційний баланс, який так необхідний у цей непростий для всіх нас трагічний час війни.

Як зазначає сама художниця: «Я довгий час виношувала ідею написати своєрідний портрет унікальної для України письменницької садиби «Хутір Надія». І ось це сталося! Після численних екскурсій народилися перші роботи. Та з кожним наступним відвідуванням цього дивовижного анклаву творчості знову і знову виринають нові перлини, якими хочеться поділитися на папері. Тут божественна синь світиться у всьому: вітерець огортає гілля величезних дубів, «листком осіннім бавиться вода», калина пломеніє, палітра кольору передає навіть аромат яблук та свіжоскошеної трави… Тут релаксуєш, відпочиваєш душею, отримуєш задоволення від епічного спокою природи. В Україні війна. Хочу, щоб гойдалки емоцій, які нас накрили, відступили хоч на мить. Хочу з кожним поділитися любов’ю до нашої славної землі. Насолоджуйтеся віддзеркаленням цієї «зеленої оази серед розлогого українського степу». І надихайтеся на перемогу!»

З персональною виставкою акварельного живопису Юлії Тарасової «Стежками “Хутора Надія”», присвяченою 140-річчю створення Театру Корифеїв, в електронному форматі можна ознайомитися на веб-сайті музею у розділі «Вибрані виставки».  

Для довідки: Унікальний музейний заклад «Хутір Надія» створений на території садиби, що належала визначному драматургу, театральному діячеві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Івану Карпенку-Карому (Тобілевичу). Садиба закладена була у 1871 році батьком драматурга Карпом Тобілевичем і названа іменем його дружини – Надії Тарковської. Після повернення з трирічного політичного заслання навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на хуторі та вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної природи,  за його власним висловом «оазу в степу». У садибі в різний час проживали Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті. Тут зустрічалися талановиті митці Марія Заньковецька, Марко Кропивницький, Михайло Старицький. «Хутір Надія» називають «Меккою українського театру», адже сюди приїздили друзі, товариші по сцені й однодумці Тобілевичів. Кожен почесний гість мав посадити своє дерево і зараз тут височать дуби, посаджені корифеями українського театру, а також багатьма видатними діячами культури, які бували в різний час. З декоративними та фруктовими насадженнями чергуються мальовничі галявини з природним травостоєм. Окрасою парку є Калинова алея, котра за життя Івана Карповича була улюбленим місцем його прогулянок. Нині до комплексу заповідника «Хутір Надія» входять: батьківська хата, меморіальний будинок, приміщення літературно-меморіального музею, парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Хутір Надія» і ставок. Встановлено пам’ятник-погруддя Івана Карпенка-Карого та стелу, присвячену Надії Тарковській. Тут щорічно проводиться Всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти». 

Андрій Надєждін
заслужений художник України
мистецтвознавець
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький