ОХОРОНА ПАМ’ЯТОК – ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ #4

Автор: Максим Левада | 13 січня 2016 14:19 |

Моя знайома, яку я попросив не відволікати мене від розбору проекту закону «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини», бо ніяк не можу розібратися з процедурами, які в ньому закладені, зауважила: «Якщо так заплутано, це показник того, що проект незабаром приймуть»… Сьогодні поговоримо про реєстрацію пам’яток.

Однією з найбільших проблем охорони пам’яток є облік та ведення Реєстру. Закон України «Про охорону культурної спадщини» дозволяє вільне трактування окремих норм стосовно обліку, про що я писав раніше. Окрім цього нинішня редакція перетворила Мінкультури в монополіста, яке приймає рішення як про облік, тобто про включення до Реєстру, так і про виключення з нього. Тобто, створена ситуація, коли одна людина є водночас і головним хірургом в лікарні, і директором бюро ритуальних послуг.

Коли міністр Кириленко виступав з гучними заявами про децентралізацію повноважень, усі розраховували саме на вирішення цього питання. Спробуємо з’ясувати, що пропонується насправді у проекті закону «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини». Але з початку пригадаємо історію цього питання.

У радянському законі «Про охорону і використання пам’яток історії та культури», як це не дивно, була закладена дуже логічна та дієва процедура обліку.

Обласні органи охорони	– формували та затверджували списки щойно виявлених («нововиявлених») об’єктів культурної спадщини, – відповідали за складання облікової документації (паспортів та облікових карток) на пам’ятки.
Виконавчі комітети обласних рад	– затверджували переліки пам’яток (вносили до Реєстру).
Міністерство культури	– перевіряло відповідність облікової документації, – готувало пропозиції до надання пам’яткам статусу республіканського або загальносоюзного значення та зняття пам’яток з обліку.
Рада міністрів УРСР	– надавала пам’яткам статус республіканського значення, – знімала з обліку (виключала з Реєстру) пам’ятки місцевого та республіканського значення.
Рада міністрів СРСР	– надавала пам’яткам статус загальносоюзного значення, – знімала з обліку (виключала з Реєстру) пам’ятки загальносоюзного значення.

Таким чином, система обліку була максимально демонополізованою, а виключення пам’яток з Реєстру дуже ускладнювала процедура підготовки постанови Ради міністрів, погодження її з зацікавленими міністерствами, проходження урядового комітету. Пам’ятку реально було важко зняти з обліку! Цей запобіжник певний час залишався і у чинному законі, але згодом його було втрачено правками, які ініціювало Мінкультури.

Чинна редакція Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає наступну процедуру.

Обласні органи охорони

– формують та затверджують перелік щойно виявлених об’єктів культурної спадщини,

– подають міністерству пропозиції щодо включення об’єктів до Реєстру та виключення з нього (змін до нього),

– відповідають за складання облікової документації.

Міністерство культури

– приймає рішення про доцільність включення об’єкту до Реєстру (відповідність критеріям),

– включає до Реєстру, виключає з Реєстру пам’ятки місцевого значення,

– подає пропозиції про надання пам’яткам національного значення.

Кабінет Міністрів

– надає пам’яткам статус національного значення,

– виключає з Реєстру пам’ятки національного значення або зменшує категорію цих пам’яток (вносить зміни до Реєстру стосовно цих пам’яток).

А зараз подивимося, що нового нам пропонує проект!

Місцеві органи охорони

– складають списки виявлених об’єктів (можливо, затверджують також, але у проекті цього немає!),

– готують та подають пропозиції стосовно включення об’єктів до Реєстру та виключення (змін) з нього.

Міністерство культури

– приймає рішення про доцільність включення об’єкту до Реєстру (відповідність критеріям),

– включає до Реєстру, виключає з Реєстру,

– надає пам’яткам національний статус (ст. 8-1.6, 8-2.11),

Отже, замість децентралізації, проект передбачає ще більшу, максимальну централізацію повноважень міністерством, ніж є зараз. Процедурою навіть не передбачено обов’язковість подання місцевими органами охорони пропозицій про виключення пам’яток з Реєстру…

* * *

На цьому я повинен заявити, що прийняв рішення припинити (призупинити?) розбір польотів щодо цього проекту. На мій погляд його треба негайно знищити, попіл розвіяти та навіки забути про нього, як про жахливий кошмар.

Але що робити в ситуації, коли через безвідповідальність керівництва Мінкультури, змарновано цілий рік? Стан пам’яток потребує негайних конкретних дій, а починати зараз ще одну законотворчу авантюру часу немає.

Я би запропонував обговорити ідею повернення до Закону «Про охорону культурної спадщини» у редакції 2002 року, тобто до правок від 2005 до 2014 років, можливо з невеликими виключеннями та уточненнями. Водночас починати спокійну, системну роботу над повним аналізом ситуації та створенням дійсно нового закону. Але не просто закону, а і нової системи охорони пам’яток. Бо створювати нові правила під пусте місце, без механізму їхньої реалізації, немає сенсу.

Охорона пам`яток - підсумки та перспективи. Частина І.
Охорона пам`яток - підсумки та перспективи. Частина ІІ.
Охорона пам`яток - підсумки та перспективи. Частина ІІІ.

Схожі публікації

Коментарі (5)

Іван Дивний | 13 січня 2016 19:00:25

З висновками автора повністю згоден. Дякую за чудовий розбір!!!

Відповісти

Роман | 14 січня 2016 09:56:11

Поділяю думку автора, щодо повернення до редакції Закону 2002 року

Відповісти

Спостерігач | 14 січня 2016 18:46:15

Колеги, не вихлюпуйте з водою дитину! У 2004 році в законі "Про охорону культурної спадщини" з"явилися 2 важливі новації, які довелося пробивати "з кров"ю": безумовна заборона на зміну пам"яток; виділення в окремі види ландшафтних та містобудівних пам"яток. Те, що це похерили на практиці - то окреме питання. Але не можна цього втрачати в законодавстві.

Відповісти

Максим Левада | 15 січня 2016 02:27:27

Це тема для обговорення! Тому я і кажу про певні виключення та уточнення.

Відповісти

охоронець | 17 січня 2016 18:33:11

А чи не свідчить мізерна кількість коментатрів про низькопробність статті? Тема то важлива.

Відповісти