Юридичні колізії лаврських музеїв

Музей книги і друкарства України б`є на сполох: через лист, який він отримав від керівництва Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, в якому йдеться про розірвання Договору безоплатного користування музеєм приміщеннями заповідника. А це означає, що будь-якої миті музей з усім майном та фондами, які налічують понад 53 тис. одиниць зберігання, може опинитися на вулиці. Де початок і кінець у проблемі - спробував розібратися "Музейний простір".

Історія

Ця історія міжмузейних майнових стосунків має 10-річне коріння.

У 2005 році між Музеєм книги і друкарства України та Заповідником було укладено безстроковий договір про безоплатне користування Музеєм двома приміщеннями, що входять до складу майнового комплексу заповідника - пам`ятками архітектури "Друкарня" і "Словолитня" (корпуси 9 і 10 відповідно). На той час обидві установи перебували у комунальній власності міста Києва і Договір безоплатного користування був обумовлений чинним законодавством.

Проте у 2010 році заповідник було перепідпорядковано Міністерству культури України з подальшою передачею майна з комунальної власності міста Києва до державної  (на підставі розпорядження Кабінету міністрів України і рішення Київради) і в 2013 - му році Заповідник підняв питання про "необхідність приведення орендних відносин до вимог чинного законодавства".

Нові орендні відносини

Що мається на увазі під цим формулюванням? Згідно закону, з жовтня 2010 року Музей книги і друкарства України, на підставі новоукладеного договору оренди, мав би щомісяця виплачувати певну суму коштів за оренду приміщення у держави до Фонду державного майна як власника майна та до Заповідника - як до балансоутримувача. Причому, якщо під «безоплатним користуванням» в українській практиці мається на увазі оренда за символічну плату в 1 грн. в рік, то у випадку оренди державного майна комунальною установою ціна питання формується відповідно до формул і залежить від багатьох чинників, але у будь-якому випадку вже не є символічно-малою, може коливатися від кількох сотень гривень в місяць до кількох десятків тисяч.

Кошти для сплати за оренду приміщення згідно законодавства і свого кошторису музей має отримувати з бюджету міста Києва, оскільки, повторюсь, є музеєм комунальної форми власності.

- Наша переписка з заповідником триває вже майже 2 роки. Причому вартість оренди щоразу озвучується інакша – від 100 до 180 тисяч гривень. Але є ж поняття річного кошторису. Ми є державною установою і за півроку нас потрібно попереджати про розірвання договорів чи їхню заміну. Ні я, як директор, ні Департамент культури КМДА, як головний розпорядник коштів, не можуть піти назустріч цим питанням. Я не маю права підписувати договір оренди, поки вказана сума не буде внесена в бюджет музею. Як балансоутримувач, Заповідник жодного разу не зробив нічого для утримання приміщень про які йдеться. Комунальні послуги, прибирання сміття, дрібний поточний ремонт ми оплачуємо самі згідно нашого кошторису, - коментує ситуацію Валентина Бочковська, директор музею.

Позиція заповідника

Листування музею і заповідника тривала півтора роки, і коли жоден крок у цьому напрямку для вирішення питання з боку музею здійснено не було, заповідник вирішив іти ва-банк, 30 грудня 2014 року надіславши музею лист з повідомленням про розірвання договору - з 1 січня 2015 року.

"Враховуючи відсутність правових підстав для подальшого перебування Музею у приміщенні корпусів № 9 та № 10 до моменту приведення орендних відносин відповідно до вимог чинного законодавства НКПІЗ просить в досудовому порядку визначити відповідальну особу від Музею, яка опікуватиметься питанням повернення майна та підписанням відповідного акту приймання-передачі", - йдеться в ньому.

- Листи, які отримали всі комунальні музеї, що розташовані на території заповідника – це лише нагадування про необхідність привести орендні відносини до чинного законодавства, перевести стосунки в правове поле. Ці переговори тривають вже 1,5 роки, у нас є кілька листів, які ми регулярно надсилали, і які систематично ігнорувалися.  Сьогодні у нас були розмови з керівниками всіх музеїв, з заступником директора Департаменту культури КМДА і вони заявили про готовність з понеділка розпочати процес підготовки документів на підписання угоди оренди з Фондом державного майна. Думаю, що орендна ставка залишиться такою, як і була і музеї залишаться на місці – ніхто й нікуди виселяти їх не буде, - заспокоїв «Музейний простір» директор Києво-Печерського заповідника Любомир Михайлина.

Хоча, чесно кажучи, про незмінність орендної ставки не віриться зовсім – цілком інакша законодавча практика в нашій країні.

Привид столичної влади

Ну і тут є ще одна деталь, на якій хотілося б особливо наголосити. Музей є лише відносно самостійною юридичною особою. Практично вся діяльність музею узгоджується і погоджується з Департаментом культури КМДА, і, звісно, про будь-які фінансові проблеми/зобов`язання музею керівництво Відділу музеїв Департаменту культури КМДА прекрасно знало і знає. І відповідальність за життя і діяльність музеїв комунальної власності лежить також виключно на ньому.

Бо абсолютно аналогічна проблема "Дамокловим мечем" висить ще з 1997 року над Музеєм-квартирою Павла Тичини в Києві, який змушений щомісяця виплачувати близько 16 000 грн. за оренду свого меморіального приміщення (по 8 000 в Фонд державного майна і Національному музею літератури України як балансоутримувачу). І весь цей час Музей Тичини залишений сам на сам з проблемою, бо ні фінансової, ні моральної, ні юридичної підтримки у ситуації, яка виникла із-за відсутності фінансування , тобто виключно з вини Департаменту як головного розпорядника коштів, що не може як відстояти в бюджетному процесі столиці статтю видатків "сплата оренди", так і останні 5 років ігнорує необхідність порушення питання про внесення змін до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 “Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”, яка б дозволила припиниться грошове рейдерство із бюджету в бюджет – встановивши єдину мінімальну орендну ставку для всіх державних неприбуткових установ.

Але якщо в листопаді 2014 року гостре питання майнових відносин стояло тільки в Музею Тичини, і керівник Департаменту культури Діана Попова анонсувала початок клопотання про передачу приміщення музею на вулиці Терещенківській, 5 (кв. 1, 3) з державної власності у комунальну, то зараз проблеми збільшились. Передача меморіальної квартири з державної власності у державну видається фантастичною задумкою, ну а про повернення Заповідника в комунальну власність навіть говорити смішно…

І яке завершення матиме ця історія, і чи матиме взагалі - покаже новий тиждень. Бо за вікном - 10-й день "великих державних новорічно-різдвяних вихідних". Чиновники відпочивають. А музеї – працюють...