Італійську графіку XVI-XVIII ст. експонують у київському Музеї книги і друкарства

Виставка «Рисунок італійських майстрів XVI–XVIII ст. зі збірок Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького» є спільним проектом НМЛ та Музею книги і друкарства України, який здійснюється за підтримки Італійського інституту культури та Посольства Італії в Україні. Виставка покликана привідкрити вагомий пласт італійської художньої культури та її традиції в царині графічного мистецтва, репрезентуючи унікальну колекцію оригінальних творів графіки, які рідко демонстрували широкому колові глядачів.

Науково опрацьовувати твори західноєвропейської графіки зі збіркок НМЛ та експонувати їх на спеціальних тематичних виставках почав перший директор музею Іларіон Свєнціцький. Резонансною подією для Львова стала організована 1932 р. за його ініціативою велика виставка малюнка й рисунка XV–XVIII ст. На ній уперше було показано оригінальні графічні твори зі збірки видатного німецького історика й відомого колекціонера Карла Адольфа Менцеля, яку придбав митрополит Андрей Шептицький під час подорожі до Італії в 1908 - 1909 рр.. За спогадами відомо, що перебуваючи у Венеції митрополит, як покровитель і знавець мистецтва, жваво цікавився італійськими художніми збірками, зокрема, рисунками. Вважають, що атрибуцію представлених рисунків, врахувавши первісну атрибуцію колекції К. Менцеля, здійснив І. Свєнціцький. Також відомо, що виконувати цю роботу йому допомагав видатний український художник і мистецтвознавець Святослав Гординський, який тоді тісно співпрацював із Національним музеєм і був співорганізатором виставки 1932 р.

Окремі рисунки з фонду графіки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (НМЛ) було експоновано на виставці «Західноєвропейський рисунок XVI–XVIII ст. зі збірок Львова», яка проходила у Львівській картинній галереї (тепер – Львівська національна галерея мистецтв ім. Бориса Возницького) 1982 р. Тоді ж багато творів атрибутував її куратор, відомий львівський мистецтвознавець Дмитро Шелест. Цю атрибуцію ми також використали під час формування виставки. Частина наукової атрибуції через складність і недоступність порівняльного матеріалу досі потребує глибшого наукового аналізу. Сподіваємося, наша виставка допоможе виконати це завдання.

В основі колекції – багата збірка рисунків італійських майстрів XVII–XVIII ст., здебільшого Венеціанської школи. Безцінним матеріалом для того, щоб скласти уявлення про творчий почерк окремих художників і стилістику рисунка епохи ренесансу, бароко та рококо, є рисунки олівцем, сангіною, вуглем, створених у мішаних техніках таких майстрів, як Джан Баттіста П’яцетта (Венеційська школа), Андреа Ск’явоне (Венеційська школа), Сальватор Роза (Неаполітанська школа), Франческо Солімена (Неаполітанська школа), Гвідо Рені (Болонська школа), Джованні Баттіста Крозато (Венеційська школа), Джованні Баттіста Піттоні (Венеційська школа), Джованні Баттіста Ґрассі (Венеційська школа), Пьєтро Антоніо Новеллі (Венеційська школа), Марко Маркола (Венеційська школа), Карло Маратта (Венеційська школа), Антоніо Балестра (Венеційська школа), Агостіно Карраччі (Болонська школа), Джоване Пальма (Венеційська школа), Санте Піатті (Венеційська школа), митців кола Тінторетто, а також велика кількість окремих високомистецьких робіт невідомих авторів.

Рисунок особливий жанр образотворчого мистецтва. Він цікавий насамперед тим, що ще на ранніх стадіях виявляє тенденції і зміни у мистецьких стилях та течіях, розкриває секрети послідовного пошуку авторського почерку. Рисунок, найчастіше будучи за своїм призначенням підготовчим матеріалом до майбутніх картин чи розписів, відкритий до пошуку та експериментів в композиції і техніці. Рисунок – своєрідна творча лабораторії, в якій привідкриваються секрети усієї художньої творчості. З цього огляду виставка рисунків італійських майстрів дає змогу проникнутися і глибше зрозуміти характер європейської художньої атмосфери епохи великих культурних зрушень.

Згідно чинників, зумовлених історичним розвитком, найповніше і найпослідовніше еволюція Відродження проходила саме в Італії, яка стала центром нової культурно-філософської традиції у всій Європі. Бароко, що прийшло на зміну Ренесансу, також бере початок і досягає найбільшого розквіту у творчості італійських майстрів. Безпосереднє уявлення про творчість видатного майстра Джованні Баттіста Тьєполо (1696, Венеція – 1770, Мадрид) та художників його кола (учнів і помічників) дає добірка студійних рисунків. Завдяки цим етюдам і начеркам ми можемо побачити творчу лабораторію великого майстра. Це ескізи людських постатей, портрети, жанрові сцени, виконані в різноманітних техніках на аркушах різного формату й кольору, що засвідчують авторський творчий пошук і мають експериментальний характер. Для творчої манери самого Тьєполо характерні сміливі ракурси, рухливі форми, багатство відтінків, контрасти світлотіні, що певною мірою виявляються й в експонованих рисунках.

Тьєполо був президентом Академії мистецтв у Венеції, мав учнів і прихильників, організовував виставки, керував створенням галереї портретів дожів для Палацу дожів. У середині XVIII ст. Тьєполо визнавали головою Венеціанської школи живопису. Він був останнім великим представником барокових формальних традицій італійського монументального мистецтва. Фрески Тьєполо – це завершальний етап у розвитку італійського монументально-декоративного живопису XVI–XVIII ст. Художник також був блискучим портретистом і майстром вишуканих, гротескних офортів. Творчість Тьєполо належить до вершин світового мистецтва.

Особливо цікавим є рисунок «Мідний змій», який у музейних інвентарях числився під назвою «Фурії». Це типовий, за стилем і почерком, ранній рисунок художника, пов’язаний із темою «Мідного змія», над якою митець працював у середині 1720-х рр. Картина з цим сюжетом не збереглася, проте уяву про її вигляд маємо завдяки іншому його творові – «Олександр і Кампаспа в майстерні Аппелеса», на якому художник зобразив себе на тлі «Мідного змія». Подібною за манерою виконання є робота «Зняття з хреста». Авторський почерк рисунків дуже виразний: плавні лінії переходять у стрімкі та динамічні, швидкі удари пензлем білилом додають композиціям драматизму й емоційності. Рисунок «Хрещення Христа» композиційно й за характером типажів близький до циклу фресок в Удіно, створених 1726 р., але його вважають більш раннім твором майстра. Високу майстерність виконання рисунка, композиційну завершеність бачимо в роботі «Св. Себастьян», яку датують приблизно 1739 р. Цей твір опублікував Е. Зак в одній із перших монографій про художника (1910). Рисунок був одним з ескізних варіантів вівтарної картини монастирської церкви в Діссені.

Рисунок «Вершник. Етюд» належить старшому синові митця – Джованні Доменіко Тьєполо (1727–1804), учневі й помічникові батька. Джованні Доменіко був живописцем і визначним графіком – рисувальником і офортистом. 1774 р. він став президентом Венеціанської академії мистецтв.

На рисунку «Алегорична фігура старця. Голова. Начерк» простежують почерк Джованні Баттіста й Джованні Доменіко Тьєполо. Ще дві роботи приписують Лоренцо Тьєполо (1736–1776) – молодшому синові Дж. Баттіста, живописцеві й рисувальникові, який здебільшого працював помічником у свого батька. Імовірно, він є автором «Портрета Джованні Баттіста Тьєполо», рисунка, виконаного за фрескою «Олімп та чотири частини світу» на плафоні Вюрцбурзької резиденції авторства самого Дж. Баттіста, де той зобразив себе поруч із сином Доменіком. Непересічне місце в історії італійського мистецтва займає творчість Лодовіко Ґалліна (1752, Брешіа – 1787, Венеція). Велика частина творів з нашої колекції, які ми репрезентуємо, належить авторству цього художника та митців його кола. Початкову художню освіту він отримав у майстерні Антоніо Дусі, а згодом закінчив Академію мистецтв у Венеції. Був церковним живописцем, відомий як автор проектів і виконавець багатьох вівтарів у Брешії та Венеції. Стилістику живописних творів митця характеризує яскрава барокова манера. Його рисункам притаманні вишуканість ліній і чіткість форм. Певна стриманість манери й внутрішній спокій моделей підкреслюють індивідуальний почерк майстра.

З 1784 р. й аж до своєї смерті Л. Ґалліна викладав живопис і рисунок в Академії мистецтв у Венеції. Там він знаходить своїх учнів і послідовників. Представлені рисунки, імовірно, створені в навчальній майстерні художника, яка діяла при Академії, та є учнівськими студіями живої натури й гіпсових моделей. Також відомо, що в 1770-х рр. Л. Ґалліна викладав у приватній школі; частина рисунків датована саме цим часом. Виконані вуглем і крейдою на тонованих аркушах, рисунки відзначаються високою пластичною культурою, тонким моделюванням форм, грою світлотіні й м’якою пластикою штриха. Усі ці риси притаманні творчій манері й самого Л. Ґалліна.

Гордість колекції становлять твори визначних майстрів світової слави – представників Високого та Пізнього Відродження в Італії Тиціана Вечелліо (?) «Святий Петро на троні зі святими», у якому зберігся оригінальний контурний рисунок, а штрихування і підмальовка зроблено у пізніший час, Мікеланджело Буонарроті (?) «Апостол», та Якопо Робусті Тінторетто(?) «Агар в Пустелі» які є найдавнішими зразками італійського рисунку в збірці. Проте саме їх атрибуція ще потребує уточнення.

Експонованим рисункам притаманне розмаїття сюжетів і технік. Вони різняться манерою, характером та часом виконання, але важливо те, що їх об’єднує високий професіоналізм авторів. Прикметно, що усі рисунки були ретельно відреставроні у майстерні графіки ЛНМ, яка минулого року святкувала своє 40-річчя. Майстерня є одним з основних підрозділів науково-дослідного реставраційного відділу НМЛ. Майстерня згуртовано працює під орудою свого зачинателя, знаного львівського музейника, художника-реставратора графіки вищої категорії Вадима Волкова, який став ініціатором і одним із першопрохідців цього напряму реставраційної справи. Свого часу успішне опрацювання саме цієї збірки ознаменувало становлення реставрації графіки в музеї, а першим професійним іспитом стала вже згадана збірна виставка з фондів львівських музеїв 1982 р. Кожен з експонованих сьогодні творів у різний час пройшов комплекс консерваційно-реставраційних заходів (під керівництвом В. Волкова їх виконали Сергій Хоменко, Галина Кіт та Ольга Калітовська).

Олена Кіс-Федорук,
Завідувач відділу графіки НМЛ ім. А. Шептицького 

P.S. Виставка відкрита для відвідувачів з 10 до 17 години щодня (крім вівторка). Музей книги і друкарства України розташований у Києві на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (вул. Лаврська, 9, корп. 9). Телефони для довідок (044) 280-79-76, 280-66-23, 280-52-56, 280-78-43.

P.P.S. Презентація виставки відбудеться 15 травня 2014 року о 17:00 годині.