БЕЗСМЕРТНИЙ ПОЛТАВЕЦЬ

Дату народження І. П. Котляревського – за ухвалою ЮНЕСКО – відзначають у всьому світі. Автор сонячно-іскристої «Енеїди» і пісенної «Наталки Полтавки» своїм громадським подвигом спрямував українську літературу на нові шляхи – шляхи становлення і розвитку народного, глибоко національного мистецтва. Заслуга Котляревського полягає передусім у тому, що він сміливо підхопив цю історичну  тенденцію і народне слово увів у літературу живої мови.

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, у родині дрібного чиновника.

Початкову освіту здобув у дяківській школі. З 1780 до 1789 р.  навчався у Полтавській семінарії. Мав ранній нахил до віршування, за що товариші називали його рифмачем.

Після смерті батька служив у різних канцеляріях. У червні 1810 р. І. П. Котляревського призначено наглядачем Полтавського будинку виховання дітей збіднілих дворян. Протягом 1796-1808 рр. перебував на військовій службі, у 1806-1815 рр. брав участь у російсько-турецькій війні.

Близько 1794 р. розпочав літературну діяльність, яка до 1808 р. поєднувалася з військовою службою.

Літературний доробок І. П. Котляревського складається з поеми «Енеїда», «Пісні на Новий 1805 год князю Куракину», п’єс «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» і перекладу російською мовою «Ода Сафо».

Головним твором І. П. Котляревського, книгою його життя, стала безсмертна «Енеїда». За жанром ця поема належить до травестій. Це перша друкована книжка, написана живою, народною мовою, яка відбила різноманітні сторони національного життя: різні повір’я, звичаї, народні пісні, одяг, страви, побут українського козацтва, що дало підстави П. Житецькому та М. Сумцову назвати її художньою енциклопедією українських старожитностей.

Три перші частини «Енеїди» побачили світ у Петербурзі в 1798 р. без відома автора, завдяки ініціативі конотопського поміщика М. Парпури. Друге видання 1808 р. було повторенням першого видання. У першому й другому виданнях поема мала назву «Энеида на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским». Здійснив цей захід видавець І. П. Глазунов.

У 1809 р. вже сам Котляревський підготував до друку чотири частини поеми, що вийшли під назвою «Виргилиева Энеида на Малороссийский язык переложенная И. Котляревським, Санкт-Петербург. В Медицинской типографии, 1809 года». Повністю твір завершено в 1825-1826 рр., а повне видання всієї поеми видано харківським видавцем О.А.Волохіновим у 1842 р., уже після смерті автора.

Поема одразу завоювала велику популярність. Як писав відомий етнограф В. Пасек, «Енеїда» була прийнята не тільки в Малоросії із захватом (усі читали її, від грамотного селянина до багатого пана), а й в Росії.

Перше авторське видання стало відоме і за межами Росії. У 1809 р. чеський славіст Йозиф Добровольський (1753-1829) пише. що травестійний переклад “Енеїди” має вартість з усіх поглядів. Про Котляревського також згадує і П. Шафарик у своєму відомому творі “Історія слов’янської мови та літератури за всіма наріччями” німецькою мовою (Будін. 1826).

За життя І.Котляревського з’являється ряд наслідувань і переспівів його «Енеїди» П. Білецького-Носенка, С. Александрова, К. Думитрашка, пізніше Я. Кухаренка як на Україні, так і за межами України (білоруська поема «Енеида навыварат») та ін..

П’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» написані письменником для Полтавського театру у 1819 р., яким він керував з 1819 по 1821 рр.

П’єса «Наталка Полтавка» була надрукована під назвою «Наталка Полтавка». Малороссийская опера И. П. Котляревского з присвятою: «Любителям славянщины». І. І. Срезневский додав до п’єси післямову, а також словник українських слів.

Сценічну славу п’єсам забезпечив М. С. Щепкін. 1821 р. в бенефіс М. С .Щепкіна п’єса «Москаль-чарівник» вперше була поставлена в Харкові, того ж року – в Києві. 1837 р. вона виставлялася у Москві на сцені Великого театру, у 1838 р. у Петербурзі в Александринськом театрі. Завдяки п’єсам Котляревського цей актор, за свідченням С. Т. Аксакова, переніс на російську сцену справжню малоросійську народність. Його традиції продовжували такі майстри української сцени, як М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський та ін.

«Москаль-чарівник» вийшов друком у 1841 р., як друга книга «Украинского сборника», під назвою «Москаль-чарівник. Малороссийская опера. И. П. Котляревский. Украинский водевіль».

Поява п’єс І. П. Котляревського «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» слід вважати датою народження нової української драми. Видатний український драматург і актор І. Карпенко-Карий назвав п’єсу «Наталка Полтавка» праматір’ю українського народного театру.

Творчість І. Котляревського мала великий вплив на художню спадщину багатьох українських письменників: П. Гулака-Артемовського, Є.Гребінки, Г. Квітки-Основ’яненка, Л. Боровиковського, Т. Шевченка, М. Шашкевича, І. Карпенка-Карого, так і на російську. До своєї «Книги всякой всячини» М. Гоголь вніс двадцять одну цитату з «Енеїди».

До останніх днів Іван Петрович жив у Полтаві, там і помер (1838 р.). На його смерть щиро відгукнувся Т. Шевченко. Визначною подією в літературному житті було видання збірника під назвою Шевченкової елегії «На вічну пам’ять Котляревському» (К., 1904 р.).

Цього року виповнюється 110 років, як був випущений у світ альманах «На вічну пам’ять Котляревському».

Героям творів І. П. Котляревського присвячені художні полотна І. Іжакевича і Ф. Коновалюка, П. Мартиновича, Г. Нарбута, М. Дерегуса, А. Базилевича, Ю. Белічка, О. Данченка та ін.

З 10 вересня до 10 жовтня 2014 р. в Музеї книги і друкарства країни експонується виставка "Безсмертний полтавець", до 245-річчя з дня народження І.П. Котляревського. На виставці представлені автографи творів Котляревського, надані відділом рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН України, раритетні видання, надані Національною історичною бібліотекою України, бібліотекою ім. О. Ольжича, Національною бібліотекою ім. В.Вернадського та фондами і бібліотекою Музею книги і друкарства України.

Остап Вишня писав у своєму щоденнику: «Дивна  річ – безсмертя! Не знаю, чим пояснити молодість творчості І.П.Котляревського!  Яка  ясність! Було  багато  Енеїд» - і в руській, і в німецькій, і в французькій літературі. І всі померли! А «Енеїда» І. П. Котляревського живе! І житиме  вона ще віки  і віки!».

Джерело: Музей книги і  друкарства України