У Дніпрі пройшов вступний тренінг програми «Культ чи культура. Школа Музейних компетенцій»

З 3 по 7 липня у Дніпрі пройшов вступний тренінг у межах піврічної програми «Культ чи культура. Школа Музейних компетенцій». Організатори – Український центр розвитку музейної справи (Київ) у кооперації з Goethe-Institut в Україні, спільно з Українським інститутом національної пам’яті, за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Участь у ній загалом взяли понад двадцять музейників із п’яти областей (Одеська, Херсонська, Дніпровська, Кіровоградська, Миколаївська).

 Впродовж п’яти днів учасники мали змогу пройти тренінгову програму за участі українських та німецьких фахівців, ознайомитись із методами інтерпретації музейних колекцій, роботою музеїв із «незручною пам’яттю», формами музейної комунікації з відвідувачами, оформленням ідей музейних заходів у проекти, способами зробити свій проект «видимим» для широкого загалу.

Німецькі колеги поділились досвідом щодо подолання нацистського та комуністичного минулого в Німеччині засобами музейної роботи, про що були доповіді доктора Манфреда Віхмана «Робота з незручною спадщиною: нові підходи до колишніх комуністичних місць та об'єктів у Німеччині», доктора Катрін Пассенс «Еволюція освітніх програм та партисипативних практик в діяльності Меморіалу Берлінських мур», Сари Грандке – «Що лишилося від концентраційного табору? Приклад Флоссенбурга».

Українські доповідачі тісно переплели лекції із форматом воркшопів, що особливо наочно було представлено в передостанній день у виступі Ольги Сагайдак «Що таке проект? Основи проектного менеджменту», де музейники обмінялися секретами заповнення грантових заявок, а також у презентації Вікторії Ловак «Комунікація: навіщо, з ким, як?», що одразу перетворилася на активну роботу у групах над конкретними проектами. Саме такий формат, де лекційна складова переплітається із практичними заняттями, найбільше сподобався учасникам за результатами анонімного опитування.

Про те, що подібні тренінги ефективні, яскраво засвідчила презентація заступниці директора з наукової роботи Художньо-меморіального музею Іллі Рєпіна у Чугуєві Ольги Шевченко із обговоренням кейсу «Я – людина чи електорат». Цей проект був реалізований завдяки міні-гранту Goethe-Institut в межах практичної стадії тренінгової програми «Культ чи культура. Партисипація в музеї» у 2016 році.

Під час тренінгу учасники відвідали дві установи у Дніпрі – музей «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні» та «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО». Їх жваве обговорення за участі фасилітаторів Зеновія Мазурика, Юлії Ваганової, Тетяни Пилипчук і Манфреда Віхмана дозволило обговорити найбільш дражливі теми, як-от роль музею в рефлексіях та документуванні подій, що відбуваються у сьогоденні, а також усвідомлення відповідальності музеїв за свої дії.

Наприкінці програми фасилітатори також висловили свої побажання учасникам, які ми частково наводимо нижче.

Зеновій Мазурик: «Важливо зосередитись на соціокультурній проблемі вашої громади так, щоб спробувати вирішити її музейними засобами. Поповніть свою скриньку інструментів новими інструментами проектного менеджменту. Пам'ятайте, що музей для громади. Тоді й громада буде для музею».

Юлія Ваганова: «Кожен із нас проходив шлях від малого до дуже великого проекту. Дійсно, зробити великий проект складно. Для цього потрібні дослідження, людський ресурс, гроші, і інколи нам здається: це неможливо, це розтягнеться на роки, і саме тому справа відкладається. Але важливо визначати міні-проекти і рухатись маленькими кроками. Це одразу надихає, тому що дає швидкий і досяжний результат».

Тетяна Пилипчук: «Коли я включаюсь у проект, у мене в голові обов'язково є одне питання: навіщо? Що втратить світ, якщо я не зроблю те, що я задумала. І коли весь час ставиш собі запитання "навіщо", тобі легше відповісти на питання «що» – що саме ти робиш. Іноді нам здається, що не вистачає якихось коштів для реалізації проекту, але масштабні, соціально важливі проекти можуть народжуватись просто з посту на facebook, як-от проект #ЯНеБоюсьСказати. Коли раптом зачіпаєш щось таке, що хвилює всіх. Не лише всю країну, але й весь світ. З невеличкої ідеї, фрази можуть народитися великі масштаби».

Манфред Віхман: «Я дуже хочу подякувати всій групі, і насправді хотів би таку ж інтенсивну роботу, яку тут продемонстрували, бачити в Німеччині. Щодо наступних кроків у реалізації проектів хочу звернути увагу на впорядкування за часом та калькуляцію витрат. Коли я займаюся тим чи іншим проектом, у мене інколи навіть випливають запитання: «Я зараз історик чи бухгалтер?» Але вирішальним є те, що якщо я чимось займаюсь, я маю все контролювати. Це мій інструмент управління проектом. Інструменти, які учасники опанують під час реалізації маленьких проектів, потім дуже знадобляться і для проектів великих».

По завершенню вступної тренінгової сесії розпочалася самостійна робота учасників програми «Культ чи культура. Школа Музейних компетенцій» над власними проектами, адже попереду конкурс міні-грантів для подальшого навчання в практичній площині. П’ять команд – авторів найбільш цікавих проектів – отримають фінансову допомогу в розмірі 1000 євро, фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, на їх реалізацію і консультації фасилітаторів тренінгової програми для успішного втілення задуманого.