Музеєфіковано та візуалізовано елементи архітектурних конструкцій церкви Різдва Христового у Галичі

Однією з важливих пам’яток архітектури м. Галича є церква Різдва Христового (датується ХIII - ХVII століттям, охоронний №090019-Н). Ще наприкінці ХІХ ст. окремі дослідники вважали її княжою престольною церквою, проте з розвитком археологічних досліджень, працею експедиції Я.Пастернака в Крилосі, стала зрозуміла хибність цього припущення. Незважаючи на це, храм Різдва Христового є однією з безцінних пам’яток Галича, що оригінальна своєю архітектурою та цікава історичними подіями.

Практично кожного століття храм змінював певні частини свого архітектурного оформлення. Для прикладу, тільки впродовж ХІХ – ХХ ст. було виконано наступні роботи: археологічне дослідження церкви, розібрано контрфорси і дзвінницю над входом, встановлено баню, здійснено розписи, прикрашено мозаїками та ін.

Зацікавленому мандрівнику завжди цікаво побачити, як змінювався вигляд будівлі впродовж століть, тому Національним заповідником «Давній Галич» здійснено археологічні дослідження вже неіснуючих над поверхнею архітектурних деталей храму – контрофорсів; їх основу музеєфіковано та відкрито для загального огляду під склом. Тепер, як туристу, так і екскурсоводу буде практичніше уявити собі, як могла виглядати церква ще двісті років тому…

Контрфорс є вертикальною конструкцією, що являє собою висунуту назовні частину стіни зв'язану із стіною аркбутаном. Він призначений для посилення несучої стіни шляхом прийняття на себе горизонтального зусилля розпору від склепінь. Відомий дослідник архітектури давнього Галича Йосип Пеленський (1879 – 1957) у своїй фундаментальній праці  «Галич в історії середньовічного мистецтва» (Краків, 1914), писав про контрфорси цього храму: «…Шкарпи, припори (контрфорси – А.Ч), виступали зі стін на рівні поперечної нави, по дві від півдня та півночі. Ці шкарпи були широко розташовані по обидва боки церкви і похило підносячись вверх, підпирали верхню частину будівлі, яка потребувала таку підпору через наявність давніх склепінь та бані. Їх було розібрано під час реставрації церкви в 1825 р. … Про ці шкарпи, тепер невидимі, оповіли мені галицькі парафіяни, покликуючись на розповіді своїх предків. Знесено їх, як говорили, для того, що вони дуже широко розходилися по обидві сторони церкви і перешкоджали в обходах. Проте, розібрано їх тільки до поверхні землі. Нижня частина залишилася в землі неторкнутою, їх навіть помітно...».

Згадувалося про контрфорси і в листах галицького пароха Корнелія Левицького: «…при вибиванні … 4 підпор ковалі багато заробили, тому що мусіли гострити біги». В іншому листі він писав: «…кам’яні чотири підпори або шкарпи, з одного боку від півдня 2, і від півночі 2, були розібрані при реставрації церкви. Ці підпори з того самого будівельного матеріалу, що церква. Гіпсового каміння при тих підпорах не було, тільки плита. Ці підпори збудовано при будівництві церкви для її міцності, а в 1825 р. їх розібрано; знищення цих мурів не може зашкодити мурам церкви, оскільки мур більше, як 3 лікті залишається в землі….».

Таким чином, в 2017 р., через 192 роки після розбору контрофорсів (у 1825 р.), силами співробітників Національного заповідника «Давній Галич» (відділи: науково - освітній, археології, художньо-реставраційний, охорони культурної спадщини) уможливлено всім зацікавленим постійний огляд залишків давніх конструкцій. Основи контрфорсів було розкопано з північної сторони храму, після обстеження їх було музеєфіковано під склом. Облаштовано дві оглядові ніші, захищені склом відповідного ступеню захисту. Для самостійного знайомства гостей міста з пам’яткою, на конструкції розміщено таблички з зображенням розрізу фундаменту храму та відповідною цитатою про ці елементи з праці Й.Пеленського.

Візуалізація даних конструкцій таким способом є певною новизною для міста на Дністрі (оскільки досі пам’ятки архітектури Галича не музеєфікувалися під склом) та сприятиме популяризації його славного минулого.

Андрій Чемеринський,

Магістр історії, член НСКУ,

ст. науковий співробітник

відділу охорони культурної спадщини

НЗ «Давній Галич».