Микола Мушинка - в дар Національному музею у Львові

Події такого рівня у ХХІ столітті в Україні трапляються нечасто. Якщо викрадені і віднайдені раритети до музеїв таки повертають правоохоронці, то подарувати спадщину чи її частину до музею наважується не кожен. Але до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького доля все ж буває більш приязна. Ще не всі забули резонансну передачу Галиною Горюн-Левицькою у дарунок музею понад 100 робіт Мирона Левицького та інших українських художників ХХ століття, як професор Микола Мушинка з Пряшева (Словаччина) подарував музею унікальну колекцію робіт імпресіоніста Олекси Новаківського, яка від сьогодні представлена у постійній експозиції  Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського.

Олекса Новаківський є одним з найвиразніших представників постімпресіонізму в Україні початку ХХ сторіччя. Він народився у 1872 році на Вінниччині, вчився в Одесі та Краківській Академії красних мистецтв. Згодом за підтримки митрополита Андрея Шептицького переїхав до Львова, де заснував власну мистецьку школу, звідки вийшли багато митців, які пізніше здобули визнання і світову славу. Помер Новаківський також у Львові, у 1935 році, залишивши по собі великий спадок.

Після Другої світової війни роботи художника, про які йде мова, опинились у Празі, ними опікувався близький друг митця Іван Голубовський. Згодом він передав понад 50 творів живопису і графіки своїй дочці Галині. Після смерті Галини Голубовської у 1973 році колекція потрапила на аукціон, оскільки вона не мала дітей і родини. Вартість картин для аукціону 1974 року визначав судовий експерт Національної галереї і постановив, що це «твори невідомого самодіяльного маляра». Тож ажіотажу навколо цих творів не було. Але Микола Мушинка на той час був безробітним, бо через протест проти введення військ Варшавського договору його звільнили з університету, відлучили від літературного і наукового життя. Тож аби врятувати картини Новаківського, його дружина віддала свою місячну вчительську зарплату - і так колекція опинилася в родині не менш видатного дослідника.

Адже Микола Мушинка - фольклорист, мистецтвознавець, літературознавець, один з останніх українських «могіканів», який вважає себе русином, народився і нині живе на Пряшівщині у Словаччині. Як науковець, за своє життя він найбільше уваги приділив дослідженню фольклору русинів-українців Словаччини. Серед його найвідоміших праць – антологія  «З глибини віків»,  монографії «Народна культура південних лемків», дослідження про фольклориста Володимира Гнатюка,  мистецтвознавця Володимира Січинського, юриста Станіслава Дністрянського, політика Степана Клочурака, мовознавців Івана Панькевича та Івана Зілинського, три книжки про Музей визвольної боротьби України в Празі, альбом «Екслібриси шестидесятників» і багато-багато інших. За зв'язок з дисидентами у 1971 році він зазнав переслідувань з боку влади, був звільнений з роботи, працював пастухом, кочегаром. Після реабілітації  аж у 1990-му році його було поновлено на посаді завідувача Науково-дослідного відділу кафедри україністики Пряшівського університету. Відтоді – захистив докторську дисертацію в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнографії  ім. М. Рильського в Києві, заснував Асоціацію україністів Словаччини та Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Словаччині, є професором Українського Вільного Університету в Мюнхені  та почесним професором кількох українських вузів. 20 лютого цього року Миколі Івановичу виповнилось 80 років, проте його життєва позиція як завжди лишається активною, а справи – праведними і високопрофесійними.

У 1974-му році колекція складалася з 5 великих олійних картин, 16 трохи менших, 3 графічних творів, 7 інкрустованих предметів гуцульської різьби та 3 гіпсових фігурок. Серед творів – портрети членів сім’ї Голубовських, автопортрет Новаківського, портрети його дочки Галини, сестри та дружини Ядвіги, багато пейзажів. З роками Микола Мушинка доповнював колекцію іншими творами з Америки, з Канади, неодноразово експонував її на міжнародних виставках. Відтак сьогодні це дійсно найбільша колекція картин поза межами України.

До кінця квітня колекція-виставка, що налічує близько 50 творів живопису та графіки, експонувалася в одній із центральних галерей Праги, а тепер переїхала на постійне зберігання до меморіального музею Олекси Новаківського, що є відділом Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

«Колекція повертається туди, де її творили, – зауважив генеральний директор музею у Львові Ігор Кожан. – Колекція мала складну долю, подорожуючи в різні країни, проте вціліла. Вона повинна мати подальше життя для всіх, щоб її бачили».

Від 23 травня 2016 року в експозиції їх може оглянути кожен охочий.

Адреса музею: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 11
Контактний телефон: (+38 032) 261-05-52
Графік роботи: щоденно з 10.00 до 18.00 (крім п’ятниці та суботи)
Вхідний квиток: для дорослих - 10 грн., для учнів – 5 грн., екскурсійне обслуговування – 30 грн. з групи.