Діяльність Мінкульту у першому кварталі: план і факт

Останнім часом діяльність Міністерства культури викликає все більше нарікань з різних боків. Прихильники міністра В’ячеслава Кириленка виправдовуються тим, що, мовляв, усі критики відомства поділяються на три групи – або це агенти ФСБ і кремлівські посіпаки, або грантожери, або пам’яткоохоронна мафія. Версія, що міністерство критикують справедливо, наперед відкидається. А дарма.

Наведу лише один приклад, який лежить на поверхні, для тих, хто намагається об’єктивно аналізувати роботу Мінкульту та його очільника.

У своїй діяльності протягом 2015 р. міністерство керуватиметься трьома документами.

Перший – це план роботи Мінкульту з виконання програми дій Уряду, затверджений 19 грудня 2014 р.

Другий – це План заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку “Україна—2020” у 2015 році, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів № 213-р від 4 березня 2015 р.

Третій – це План заходів Міністерства культури України з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014 - 2017 роки, затверджений 24 березня 2015 р.

Перевага цих документів у тому, що вони містять конкретні завдання і терміни їхнього виконання.

Час спливає. За перший квартал 2015 р. Мінкульт вже мав би зробити декілька кроків, за якими можна оцінити динаміку руху і виконавську дисципліну.

Український центр розвитку музейної справи надіслав до Мінкульту запити з проханням повідомити, чи виконані наступні речі:

• Створення робочої групи з підготовки проекту Закону України «Про національний культурний продукт» (мало відбутися до 30 січня згідно плану роботи Мінкульту на рік);
• Створення робочої групи з підготовки Стратегії української гуманітарної політики (мало відбутися: 1) до 30 січня 2015 р. згідно плану роботи Мінкульту; 2) до 15 березня згідно урядового плану);
• Проведення аналізу структури Міністерств культури держав — членів ЄС з метою вироблення рекомендацій щодо реформування структури Мінкультури (до 20 березня згідно урядового плану);
• Оприлюднення Третього періодичного звіту про політику, яку Україна проводить згідно з частиною II Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, та про заходи, вжиті Україною на виконання тих положень частини III, які прийняла Україна (до 30 березня згідно урядового плану);
• Запровадження електронного моніторингу діяльності публічних бібліотек (до 31 березня згідно урядового плану).

На що міністерство в особі заступника міністра Ростислава Карандєєва нам чемно відповіло таке.

Перше. Якусь спеціальну робочу групу з підготовки проекту Закону «Про національний культурний продукт» не створювали. Завдання розробити базовий варіант законопроекту покладено на Український центр культурних досліджень. Перший варіант проекту документу буде представлений для обговорення навесні 2015 р.

Отже, будемо вважати, що виконане. Адже УЦКД під керівництвом Олександра Буценка цілком здатен якісно підготувати перший драфт цього акту.

Друге. Аналіз структури Міністерств культури держав — членів ЄС проведений. Його результати є у розпорядженні «Музейного простору», днями ми їх публікуємо.

Отже, також виконане.

Третє. Стосовно публічних бібліотек зазначено, що електронну систему моніторингу базової мережі вже розроблено. Зараз відбувається її синхронізація з державною статистичною звітністю. Тобто певний процес іде.

Оскільки в урядовому плані цю систему повинні були ввести в дію до 31 березня, вважатимемо що завдання виконане частково. Через деякий час запитаємо, чи завершено синхронізацію.

Четверте. Стосовно третього періодичного звіту про регіональні мови або мови меншин ситуація цікава. Мінкульт 5 січня створив робочу групу з підготовки цього звіту. 27 січня група зібралася на перше засідання, за результатами якого термін подання кінцевого звіту Генеральному Секретареві Ради Європи перенесено на 1 січня 2016 р.

Зрозуміло, буває. І воно б нічого. Але якщо 27 січня стало відомо, що терміни переносяться на кінець року, то чому в урядовому плані дій, затвердженому КМУ, зазначено «виконати до 30 березня»?

Між 27 січня і 4 березня, коли було видано розпорядження Кабміну, минув місяць. Міністр культури, очевидно, мав візувати цей документ. Тобто або він не звернув уваги, або його просто не поінформували про зміни. Це до тих, хто веде питання.

П’яте. Стосовно Стратегії української гуманітарної політики. Нагадаю, що запит ми підготували 31 березня, до Мінкульту він потрапив 1 квітня, на стіл відповідального за питання ліг числа 2-го.

Заступник міністра повідомив, що саме 1 квітня було розіслано іншим відомствам на узгодження проект постанови Кабміну щодо посадового складу робочої групи з підготовки Стратегії. А після її прийняття буде вже затверджено персональний склад.

Виходить, що Мінкульт почав виконувати завдання як мінімум на 2 тижні – як максимум на півтора місяці пізніше, ніж воно мало б бути завершено. З огляду на дати, особисто у мене є відчуття, що про це питання просто забули, а ми своїм запитом про нього нагадали. Ось апарат відомства і почав бурхливу діяльність.

Чи можна вважати цей випадок дрібницею? Для мене це черговий сигнал, що в країні відсутній гуманітарний віце-прем’єр. Адже розробка стратегії – завдання міжвідомче. Завершити його (подати Кабміну Стратегію на затвердження) потрібно до 30 листопада.

Інші відомства повинні принаймні знати, що цей процес іде. Наприклад, МОН зараз обговорює проект Концепції національно-патріотичного виховання. А вчора в Мінкульті було презентовано робочий варіант довгострокової стратегії розвитку української культури. Логічно, що ці та інші концепції, стратегії та плани у сфері гуманітарної політики мають між собою координуватися, будуватися навколо єдиних цілей і пріоритетів. Інакше вони залишаться просто суперечливими папірцями.

Отже, за 5-ти бальною шкалою я б поставив Мінкульту трійку.

Підкреслюю, що крім аналізу структури міністерств Європи та впровадження системи моніторингу бібліотек, це були радше технічні завдання. Але виконати їх вчасно і бездоганно не вдалося. Далі все буде набагато складніше, адже йтиметься про зміст документів, конкретні заходи, прийняття нормативно-правових та законодавчих актів тощо.

Хто тут винен? Агенти Кремля? Чи про це так само не можна говорити, бо міністр – український?

Можу тільки ще раз зазначити свою тезу – з гуманітарним віце-прем’єром треба щось робити. Бо подібні «хвости» накопичуються. Чи не вийде, що їх захочуть відрубати разом з винуватцем їхньої появи?