Баталії Альтомонте - знову в епіцентрі уваги чиновників

19 березня 2015 року, у четвер, о 12.00 в Міністерстві культури України (вул. І. Франка, 19) заплановане проведення робочої наради з питання подальшої долі (зокрема місця експонування) батальних полотен Мартіно Альтомонте з фондів Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького.

На нараду запрошені прихильники передачі полотен на тимчасове експонування до діючого костелу Святого Лаврентія у Жовкві. Хоча професійна музейна спільнота неодноразово висловлювалась проти такого рішення і «Музейний простір» також звертався до цього питання.

Мова йде про два батальні полотна авторства Мартіно Альтомонте – «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами», які в роки войовничого атеїзму в 1960-х рр. були врятовані від нищення з костелу Святого Лаврентія у Жовкві Борисом Возницьким, де в той час був склад, а крізь розбиті вікна якого всередину потрапляли дощ і сніг. У 2012 році завершилась епохальна реставрація полотен, після якої баталії були розміщені в Золочівському та Олеському замках – відділах Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького.

Проте з 2012 року навколо полотен триває постійне протистояння, адже кожен новий міністр культури після переговорів з польською стороною (в особі міністрів) піднімає питання про передачу творів до діючого костелу на експонування.

Польська сторона відстоює це питання з позиції відновлення своєї національної пам’яті та культури.  Аргументами на користь рішення є те, що полотна писалися для костелу та утворювали разом з "лицарськими" рельєфами на фризі та нагробками Жолкевських єдиний пантеон лицарської слави Речі Посполитої та Війська Польського.

Прихильником передачі полотен до костелу (окрім Мирослава Отковича, реставратора, Ігора Хомина, музейника) є Володимир Герич, директор Жовківського історико-архітектурного заповідника, який сподівається таким чином збільшити потік польських туристів до Жовкви, колись королівського міста, яке сьогодні переживає свій не найкращий час.

- Кількість парафіян костелу Святого Лаврентія не перевищує 200 чоловік, але то є  люди багатьох національностей, не тільки поляки,  які мають право мати в костелі те, що йому історично належить - каже Володимир Герич, забуваючи про сплюндровану за роки його керівництва районом та заповідником єврейську спадщину Жовкви: на місці давнього єврейського кладовища нині розташований базар, де продають тварин, а унікальна, найбільша у світі, Жовківська синагога (поч. XVII ст.) у стилі ренесансу сьогодні перебуває у вкрай занедбаному стані і руйнується просто на очах. З іншого боку, дбаючи про парафіян, прихильники передачі до костелу ігнорують право доступу до культурної спадщини всіх громадян України незалежно від віросповідання, яке гарантує Конституція, Основний закон України, адже тепер євреї та мусульмани будуть позбавлені можливості милуватися живописом.

Професійна спільнота заперечує проти передачі полотен до костелу, наголошуючи на згубних для живопису наслідках недотримання температурно-вологісного режиму, що є закономірним, адже костел нині діючий і там щодня здійснюються богослужіння. А ці два батальні полотна є єдиними у світі, які залишились з серії у 7 полотен, що були створені художником.

Ще в 2012 році, на одному з перших засідань Музейної Ради при Міністерстві культури України, під час свого виїзного засідання, що проходило у Львові, було прийнято рішення про необхідність створення комісії, яка б забезпечила здійснення річного моніторингу (у різні сезони) приміщень, які розглядалися для розміщення полотен (зокрема, костел) на предмет дотримання належних вологісного та температурного режимів, а також інших умов зберігання. В рішенні Музейної ради наголошувалося, що приймати рішення щодо розміщення творів Альтомонте можна лише на підставі такого ґрунтовного дослідження, якого, до слова, до цього часу проведено так і не було.

Паралельною пропозицією є повернути полотна в Жовкву, але не в діючий костел, а в спеціально споруджений музейний павільйон, експозиція якого дозволяла б розглядати мистецтво під іншим кутом зору, з позиції сьогодення – що задовольняло б прагнення і польської сторони, і музею, і парафіян.

Тому яка позиція є більш впливовою і що переважить – здоровий глузд, відстоювання українських національних інтересів чи політичне кон`юктурне  рішення – покаже завтрашній день.

А також він дасть відповідь на питання: чи професійне середовище згуртується і чи матиме сили  публічно виступити проти такої форми культурної політики, в якій ми живемо вже 3 місці, чи незворотній процес його руйнації вже розпочався.