Спроба музеологічного погляду на одну проблему

22 квітня 2015 00:00 |



Кожен музейний предмет, а баталії Альтомонте  є такими, можна розглядати як знак, значення якого залежить від контекстів його використання і сприймання. Звичайно, картини є мистецьким твором, у даному випадку написана художником відповідно до стилістичних ознак того часу на спеціальне замовлення. Але і сюжет картин, і сам замовник, і обставини, які спонукали таке замовлення говорять про певну передбачувану функцію цих картин. А для виконання цих функцій потрібен був відповідний простір, громадський простір. Це все можна вважати передумовами первинного контексту теперішніх музеалій (музейних предметів).


 Ян ІІІ Собєський як учасник, ба навіть номінальний головнокомандувач об’єднаними християнськими збройними силами у битвах під Віднем і Парканами хотів возвеличити свій тріумф. Продовжуючи традицію, він запросив молодого художника Гогенберга, який з цієї нагоди італізував своє прізвище як Альтомонте.

Альтомонте намалював дві батальні картини, щоб глорифікувати перемоги свого замовника, короля Речі Посполитої. Пафосна мова бароко та й розміри полотен підійшли для цього щонайкраще.

Продовжуючи традицію, ці картини розмістили як і було задумано у парафіяльному костелі, в сакральному просторі. Бо на той час це було найбільше відповідне публічне місце, де вони могли виконувати задану їм функцію.

В цьому первинному контексті картини перебували довший час, протягом якого виконували якось свою функцію, трансформуючи її відповідно до умов часу.

І ось тепер, після її музеєзації, дослідження і успішної реставрації виникла проблема, де їх дальше експонувати?

Зіткнулись різні інтереси, різні бачення. Питання треба ставити: як їх експонувати, щоб вони щонайповніше розкрили свої значення? Адже значення не мають предмети в собі, ми задаємо їх. І тут виникають головні суперечності у розумінні цих значень у нових контекстах: культурних, мистецьких, історичних, суспільних, політичних тощо.

Минуле мусимо завжди переосмислювати, щоб будувати майбутнє. Яке значення мають ці картини для нас сьогодні і для нашого майбутнього? Чи це тільки найбільші батальні картини? Чи тому, що їх автор Альтомонте, який, до речі, разом з Їме Роттмайром вважається засновником австрійського бароко? Чи й тому, що вони зображають вирішальну участь Яна ІІІ Собєського у визначальних для долі Європи битвах з Османською імперією? А який був перебіг подій у цих битвах? І хто брав участь у цих битвах у війську короля Речі Посполитої? А звідки походив Рейтар Єндрик, який своїм тілом прикрив Яна ІІІ Собєського і врятував йому життя, що змінило хід бою? Напевно у війську були предки і сучасних жовківчан, і околиць, і багатьох галичан. А коли, як і чим закінчилася турецько-австрійська війна? Як вона вплинула на подальшу долю Європи? Чи залежала від цієї війни подальша доля європейських народів? І чим пов’язана ця доля з нашим майбутнім?

Перелік питань можна продовжувати, тобто значення цих батальних картин можна розширювати. А для цього потрібен належний, тепер вже вторинний, музейний контекст, ширший, відповідний до сучасних соціально-культурних і суспільно-політичних умов.

Отже, повернути до костелу Святого Лаврентія у Жовкві чи залишити на теперішньому місці експонування у замках?

Прислухаючись до польської сторони, чи вшановуємо тим задумом художника і повертаємо історичну справедливість, як на цьому наголошують поважні прихильники такого вирішення? Це наївні побажання. Повертаючи до костелу, повертаємо картини у сакральний простір і тим обмежуємо контекст і відповідно комунікацію й інтерпретацію, звужуємо їх значення.

Якщо залишити на теперішньому місці, то діємо логічно і в межах права. Музейні предмети мають бути в музеї. Музей на сьогодні не має кращих умов для експонування. Історичний контекст хоч опосередковано, але збережено: замки пов’язані з іменем Собєського. Проте чи є можливості для розширення значень цих музеалій? Дуже обмежені.

Звичайно, найкраще розкривають і сприймаються значення музеалій на місці їх первинного перебування (in situ). В нашому випадку це Жовква. Наше уявлення про музеї тісно пов’язане з історичними будівлями. Може варто збудувати спеціальний павільйон для того, щоб якнайширше розкрити значення всіх чотирьох баталій – крім «Битви під Віднем» і «Битви під Парканами» ще й «Битву під Хотином» і «Битву під Клушино». «Спільні перемоги в обороні Європи – спільна праця в розбудові Європи» - ось гасло, яке єднає історію й майбутнє наших народів. Прикладів українсько-польського братерства зброї є багато. Журнал «Ї» випустив колись про це цікавий ком пакт-диск.

У новому експозиційному просторі можна показати не тільки баталії, а й трофеї, зброю, одяг, елементи побуту. Показати, як тепер виглядають поля битв, міста, як наприклад, словацьке Штурово, колись угорське Паркань. Розказати сучасними медійними засобами про перебіг цих битв, їх вплив на конфігурацію Європи, взаємозв’язки і взаємовпливи різних подій і різних часів, оповісти про долі окремих осіб, показати, як творилась Європа, як війни призводили до людських трагедій і тому їх треба уникати через порозуміння і співпрацю. Не сакралізувати і не героїзувати війни, а розкривати їх анти людську сутність, показати еволюцію європейського взаєморозуміння, що привело до сучасної Європи з її цінностями.

Щороку можна відзначати ці перемоги різними культурно-мистецькими заходами, реконструкціями за участю нащадків колишніх вояків. Навіть для Туреччини можна знайти місце в такому новому трактуванні історії.

Треба шукати спільні стратегічні інтереси всіх зацікавлених сторін і зацікавити ще незацікавлених, а не стояти вперто на своєму.


Зеновій Мазурик,
культуролог, музеолог


Від редакції:
Дана стаття була опублікована в журналі "Музейний простір"№5/2012, коли, здавалося, що баталії навколо полотен Альтомонте і їхньої долі вщухли. Це був окремий музеологічний погляд на проблему, у вступі до якого автор висловив сподівання, що він не збурить емоцій. Проте за 2 роки питання знову актуальне, причому градус гостроти є значно вищим, ніж тоді. Видається, що це найоптимальніша версія вирішення проблеми.

Теги

Схожі публікації

Коментарі (1)

 

Сергій Лаєвський | 22 квітня 2015 16:37:19

У черговий раз відсутність спадковості влади, коли все, що робив попередник це погано, а в кращому випадку взагалі нічого не робив призводить до повторного блукання по старих граблях.

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Січень 2020

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Грудень | Лютий