До колег-музейників зі Сходу України

В житті - як на довгій ниві. На українських полях бувають неймовірні врожаї, а бував і голод. У житті - є хвилини радості й піднесення, а бувають і періоди розпачу.

З тяжкими сумними зітханнями та зболеним серцем ми щодня читаємо новини з Луганщини та Донеччини. Кожна звістка про руйнування приміщень музеїв чи пограбування колекцій нас, музейників, непокоїть так сильно, ніби це сталося в музеї, де ми працюємо. Бо як немає чужої біди, так само, як немає поділу на "моє" і "чуже", коли мова йде про національні культурні надбання.

Так склалося, що зараз багато сімей змушені покидати свої домівки, які опинился під шквалом вогню у зоні, фактично, нав"язаних Україні військових дій. Можливо, серед переселенців, які прибувають та розташовуються в Києві, є музейні та бібліотечні працівники з своїми родинами. Пече жаль, що ми не можемо запропонувати колегам притулок, розселити їх родини. Хіба, взяти когось до себе додому.

Але зараз трохи про інше. Усі переселенці, отримавши можливість прихистку, міркують як жити далі. Ми звертаємося до колег - музейників та бібліотекарів, які опинилися зараз Києві. Наш музей готовий кілька чоловік взяти до себе в колектив (щоправда, в якості волонтерів), аби ви відчули свою потрібність нашій спільноті, відчули, що ми з вами - одна музейна родина, що соціум потребує ваших знань та досвіду, що для вас завжди є місце за нашим обіднім столом, що ми любимо вас, як рідних і ви нам неймовірно потрібні.

Можливо, на час робочого дня ви зможете відволіктися від своїх думок та забути звук пострілів і людського голосіння, знайти у нас спокій та затишок. А з часом, сподіваємося, ви зможете знайти собі у києві й роботу до душі.

хто вирішить скористатися нашою пропозицією - телефонуйте, музей працює щодня. Телефони Музею-квартири Павла Тичини в Києві: 044-234-43-27,044-278-40-01.