ВТРАЧЕНИЙ ШЕДЕВР ЛЕВА ЛАГОРІО

Палац гетьмана України Кирила Розумовського – це єдиний збережений на теренах нашої держави палац Гетьмана України, пам'ятка архітектури національного значення. Його велич та досконалість завжди приваблювали подорожуючих, істориків, художників, поетів. У своїх щоденниках вони залишали згадки, описи, замальовки, картини палацу, які стали цінною матеріальною базою для вивчення його історії.

Так, одним із відомих зображень палацу гетьмана Кирила Розумовського вважається картина Лева Лагоріо (1827-1905 рр.) «Руїни Батуринського палацу». Видатний  художник-мариніст написав свій шедевр у 1853 р. 

Для нас цікаво, як уродженець Феодосії, учень петербурзької Академії мистецтв опинився в Батурині. Відповідь спробуємо віднайти у книзі «Мои воспоминания из прошлого» Лева Жемчужникова, правнука гетьмана України Кирила Розумовського.

 У 1852-1853 рр. Лев Жемчужников та Лев Лагоріо, на той час ще студенти Академії мистецтв, подорожували Україною. Ось, що згадує про це Лев Жемчужников: «После своего первого посещения Батурина я приезжал туда  не раз и в 1853 году с Лагорио по дороге к Лизогубам; и показывал ему тогда дворцовую развалину. Лагорио воспользовался этим мотивом и написал картину; а сопровождавший нас казак воспользовался этим, продав нам по дорогой цене раков».

Подальша доля картини досить складна. До 1927 року картина знаходилася у Сокиринському музеї. До Прилуцького округового музею вона надійшла 9 березня 1927 р., оскільки музей у Сокиринцях ліквідували. У 1984 р. твір Лагоріо був переданий до зібрання Чернігівського художнього музею ім. Григорія Галагана, передали його з історичного музею ім. В.В. Тарновського.

«Руїни Батуринського палацу» було викрадено з музею 8 червня 1997 р. разом з іншими 11 творами живопису та скульптурами. Картину було занесено до Каталогу культурних цінностей, викрадених з музеїв та культових споруд України (1984-1998 рр.).

 Щодо викрадення було відкрито кримінальне провадження у міському відділі міліції Чернігова. Наразі картина перебуває у розшуку. Сьогодні поціновувачі мистецтва Л. Лагоріо можуть милуватися лише репродукцією відомого полотна.

Історія рясніє прикладами викрадення художніх шедеврів не лише в Україні, а й закордоном. Втрачений шедевр вкотре нагадує світовому суспільству про цінність оригіналу. Ми маємо не забувати такі випадки, прикладати максимум зусиль для збереження наявних шедеврів та пошуку втрачених експонатів.

Тетяна Оксінь,
Національний заповідник "Гетьманська столиця"