Природа очима художників або Віртуальне знайомство з сучасним українським пейзажем в колекції музею Олександра Осмьоркіна

    Події життя завжди неочікувані і нині воно складається таким чином, що хочемо чи ні, а мусимо сидіти вдома і якими б значимими не були святкові дні, маємо берегтися самі й берегти тих, хто нас оточує.
А весна бере своє - природа, неначе відчувши відсутність людини, буяє пишним квітом і так хочеться до лісу, в парк, посидіти з друзями.

Але терпимо, охороняємо здоров’я, та й, врешті-решт, даємо природі відпочинок, у неї ж також має бути відпустка. Ми ж будемо пекти пасочки та фарбувати крашанки або розмальовувати писанки. І займаючись таким цікавим заняттям, то чому б нам не поглянути на природу очима художників.

    Пейзаж, в ряду з портретом та натюрмортом, був улюбленим жанром талановитого художника першої половини 20 століття, професора живопису Олександра Осмьоркіна. Він не лише захоплював його кольорово, а й емоційно рятував в несприятливих, а часто й жахливих колізіях життя. Так, поетичним гімном звучить останній, незавершений, етюд художника «Пльоскове», над яким він працював за декілька годин до своєї смерті 25 червня 1953 році. Лазурова синь неба, жовто-зелене тло землі, зламані стовбури дерев, що своїми вцілілими пагонами-вітками, неначе руками тягнуться вгору, згинаючись, але не ламаючись під стрімкими поривами вітру. А в іншому натурному етюді «Україна» 1926 року, що став основою до однойменної картини-пейзажу та за своєю широтою композиції, лаконічністю живописної мови не поступається станковому твору, художник з високої точки споглядання розкриває перед нами розлогий краєвид - неначе пружною дугою лука вигинається лінія битого шляху, стрімко, як стріли, зриваються в небо стовбури тополь, в низині дерев’яний міст, блискуча синь звивистої річки, кучеряві верби, серед яких ховаються солом’яні стріхи та дерев’яні дахи білих хат, завершує композицію вузька стрічка неба. Цей твір я згадав не випадково, адже й у сучасності ми можемо бачити його своєрідні продовження.

    В колекції сучасного українського образотворчого мистецтва художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна творам пейзажного жанру або краєвиду, які можна переглянути на музейному веб-сайті в розділах «Вибрані виставки» та «Лауреати премії імені Олександра Осмьоркіна», належить одне з чільних місць.

    Верхівки дерев вкриті відблисками світла, широке плесо річки, що вужем біжить між пологими пагорбами, уквітчаними вербами, зникаючи за горизонтом, величний простір неба, де сонце заливає увесь світ рівномірним сяйвом, роблячи його видимим, підкреслюючи масштабність побаченого й відчутого видовища - народження тендітних переливів кольорів, які грайливо виступають з простору неба своєрідним, неочікуваним дивом природи - веселкою. Саме так виглядає картина заслуженого художника України Бориса Вінтенка з простою назвою «Веселка», споглядаючи яку я завжди згадую картину «Україна» Олександра Осмьоркіна і в той же час, заворожений майстерністю роботи художника, задаю собі питання - як, яким чином він створює це особливе відчуття дзвінкої прозорої тиші і спокою?! Тут неначе застигла сама вічність. Музику світла Борис Михайлович вловлює талановито й майстерно. Спробуйте й ви – сім нот звукового ряду, сім кольорів райдуги, тонкий пензель та тривала праця і нестримне бажання відчути себе творцем - ось вам і музика світла. Від цієї картини віє Україною – пісенною, міфічною, казковою, ідеальною. Зображення верб, тополь, пагорбів, мотиву ріки, веселки, переростають в своєрідні символи, набуваючи рис закінченої неповторності, яка відтворює уявлення автора про світ. І уявлення це не лише особистісне, воно є своєрідним перегуком  з українською пейзажною традицією, початково закладеною в народній картині, а далі продовженої в професійному живопису художників ХІХ століття, ментальні основи якої фактично існують донині.

    Не менш  монументально переконливо звучить і пейзажний мотив народного художника України Анатолія Горбенка «Після дощу». Бузок буяє фіолетом, вторячи глибоким синім тіням, що покрили вулицю села декоративним ажуром, ховає під рясним цвітом білі стіни будинків, насичує неповторним п’янким ароматом повітря і землю, що неначе прокидаються, омиті небесною вологою.

    Золотом сонячних відблисків буяє природа в композиції Володимира Плітіна «Весна на селі». Ця ілюзія гри сонячних променів, відтворена художником, настільки захоплює уяву, що дійсно хочеться опертися на старий паркан, підняти голову, закрити очі й тішитися промінням, шо несе весняне тепло пробуджуючи мрійливі романтичні образи. 

    Прихований подих тепла панує і в сповненій тиші та спокою роботі заслуженого художника України Фелікса Полонського «Зимовий мотив», в якому одночасно зійшлися осінь з залишками золотавого листя і зима, що впевнено огортає їх білою ковдрою снігу. Декоративна форма письма, вертикально покладений мазок, наповнюючи площину картини м’якою фактурою, неначе нагадує рух ткацької нитки старовинних гобеленів.

    Всі ці твори об’єднує, так би мовити, своєрідний картинний підхід, коли природа стає не лише об’єктом зображення, а й головним героєм зі своїм особливим образним звучанням, яким наділяє її художник.
Але є й інший напрямок у пейзажному живопису,  основа якого емоція. Такі твори зазвичай пишуться з натури, вражають силою кольору, колоритністю та експресією, контрастами ритмів площин і ліній, поєднуючи класичні традиції образотворчого мистецтва та імпресіоністичне сприйняття світу.

    Живописний мотив народного художника України Михайла Надєждіна «Бондарівське. Село Розумівка» сповнений енергії та яскравих відчуттів першого враження. Створений  він під час пленеру «Липневі мережива Розумівки», організованому влітку 2012 року спільно з Олександрівською райдержадміністрацією Кіровоградською обласною організацією НСХУ, яку на той час очолював художник. Буяння зелені, ритм руху дерев, що схиляються під поривами вітру над сповненим світла неба плесом ставка, неспинна гра світла і тіні, насичений колорит, насичене корпусне письмо створює бравурний настрій.

    А ось невеликий етюд Олександра Логвинюка «Весняний день», написаний у вільній, легкій манері і асоціативно нагадує твори його вчителя, колись студента останнього випуску Олександра Осмьоркіна – народного художника СРСР Овсія Моїсеєнка, навчанням у якого так гордився Олександр Семенович.
 Заслужені художники України Анатолій Янєв та Сергій Шаповалов пишуть не лише краєвиди степових ланів, портрети та натюрморти а й втілюють на своїх полотнах образ рідного міста Кропивницького, в якому живуть та працюють. Не зважаючи на поважний вік, їх і нині можна зустріти за роботою в парках, старих живописних районах чи на затишних вуличках історичного Єлисавету. Різні за життєвою натурою та світосприйняттям, вони єдині в своїй відданості реалістичній картині, любов до якої зберегли ще від часів навчання в Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

    «Відлига» (1976), «Озерна Балка» (1981), «Сонце зимою» (2010),  «Набережна Інгулу» (2014), до речі, передана до музею власником галереї «Єлисаветград» Миколою Цукановим – в цих етюдних композиціях Анатолія Янєва минуле і сучасне зливаються воєдино, захоплюючи ностальгійними настроями життя старих обійсть, або яскравим світлом природного простору, який людина облаштовує на протязі століть архітектурними образами. Як і в пейзажі Сергія Шаповалова «Будується храм», переданому до музею автором після експонування на виставці «Живописна палітра Сергія та Анатолія Шаповалових» до 265-річчя заснування міста Кропивницького, презентованої у вересні 2019 року. Масштабний етюд, створений в один прийом живим потоком фарб, демонструє перед нами красу і велич новобудови Соборного храму Благовіщення Пресвятої Богородиці поряд з монументом Ангела-охоронця України та з глибокою художньою виразністю втілює духовні надбання містян.

    А ще музейна колекція пишається пейзажними творами художників Харкова, Києва та Одеси, що збагачували її своїми доробками після влаштованих музеєм виставок. Ось і минулого року в музеї в рамках музейного мистецького проекту до Дня художника «В майстерні художника» з успіхом експонувалася виставка творів відомих одеських митців заслужених художників України Галини та Анатолія Кравченків «Акварельна Україна: Одеса – Кропивницький», організована у співпраці з Одеською обласною організацією Національної Спілки художників України за ініціативи та сприяння власника галереї «Єлисаветград» Миколи Цуканова, результатом якої стало не лише знайомство кропивничан з творчістю знаменитих майстрів акварелі, а й поповнення музейної колекції, до якої митці передали понад 40 експонованих творів. На моє ж запитання про те, яке для них має значення експонування виставки в музеї Олександра Осмьоркіна та взагалі про роль музейних колекцій у їх житті і чи потрібно зберігати мистецтво, Анатолій Кравченко відповів: «Такого рівня музеї як Ваш зустрінеш не часто. Колекції світочів мистецтва початку ХХ ст., таких як Осмьоркін, доносять до нас глобальні мистецькі ідеї зрозумілою, близькою живописною мовою. І для нас з Галиною - це велика честь виставляти свої твори поряд з роботами такого майстра живопису як Олександр Осмьоркін в його меморіальному музеї».

    Мені, наприклад, дуже до душі романтичні архітектурні, осінні, зимові та весняні мотиви пейзажів Анатолія Кравченка, в яких вода і фарба під його пензлем перетворюють аркуш паперу на животворне джерело природного мотиву, сповнене поетичних настроїв та мелодійних музичних нот.

    Весна - одна з тих пір року, яка захоплює художників насиченістю живих перетворень, що відбуваються прямо на очах. Це відродження природи не менш вражаюче, ніж євангельське Воскресіння та Вознесіння Христа, що ми відзначаємо святкуванням Пасхи.

    Тому художники й малюють краєвиди з натури, як показано в роботі Анатолія Шаповалова «Художник на пленері» - ховаючись під великою парасолею від спекотного сонця, він малює степ. Той самий, безкраїй, співучий, сповнений яскравої барвистості трав, квітів та дерев, що вкрили його яри й долини в картині заслуженого працівника культури України Леоніда Бондаря «Весняний вечір. Кіровоградщина», композиція якої звучить в унісон з твором Бориса Вінтенка «Веселка», неначе виступаючи кольоровим відображенням схожих думок і сенсів. Але так, за великим рахунком, і має бути в українських художників, які малюють Україну.

    Живопис та графіка пейзажу з колекції сучасного українського образотворчого мистецтва художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна з усією мистецькою силою демонструють нам не лише красу та всеосяжність природи, а й несуть на собі відбитки сприйняття життя і часу поколінь воїнів Другої світової війни, яскравого сплеску «шестидесятництва», тихого живопису 1970-х – 1980-х років, періоду національного відродження 1990-х та переосмислення світу 2000-х, наочно демонструючи існування переємності культури жанру, не зважаючи на зміни стилів та епох.

Андрій Надєждін
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький

Олександр Осмьоркін Пльоскове. Незакінчений пейзаж (останній) 1953 Полотно, олія 87х67

Олександр Осмьоркін Україна. Етюд до картини «Україна» 1926 Полотно, олія 64х55,5

Заслужений художник України Борис Вінтенко Веселка 1997 Полотно, олія 85х110

Народний художник України Анатолій Горбенко Після дощу 2013 Полотно, олія 86х106

Володимир Плітін Весна на селі 1989 Картон, олія 50х80

Заслужений художник України Фелікс Полонський Зимовий ранок 2002 Полотно, олія 70х50

Народний художник України Михайло Надєждін Бондарівське. Село Розумівка 2012 Полотно, олія 60х70

Олександр Логвинюк Весняний день 1974 Полотно, олія 41,8х44,7

Заслужений художник України Анатолій Янєв Відлига 1976 Полотно, олія 53х55

Заслужений художник України Анатолій Янєв Озерна балка 1981 Полотно, олія 45х53

Заслужений художник України Анатолій Янєв Сонце зимою 2010 Полотно, олія 55х70

Заслужений художник України Анатолій Янєв Набережна Інгулу 2014 Полотно, олія 60,5х70,5

Заслужений художник України Сергій Шаповалов Будується храм 2014 Полотно, олія 85х70

Заслужений художник України Анатолій Кравченко Кропивницький. Музей Осмьоркіна 2018 Папір, акварель 40х60

Заслужений художник України Анатолій Кравченко Житомирщина. Річка Тетерів 2018 Папір, акварель 30х40

Заслужений художник України Анатолій Кравченко Зима в Яремчі 2009 Папір, акварель 30х40

Заслужений художник України Анатолій Кравченко Піщаний берег Дніпра. Із серії «Кіровоградщина» 2015 Папір, акварель 42х56

Заслужений працівник культури України Леонід Бондар Весняний вечір. Кіровоградщина 1975 Полотно, олія 67х117

Анатолій Шаповалов Художник на пленері 2011 Полотно, олія 60х80

Заслужений художник України Сергій Шаповалов на пленері 2014