Автор: Музей Максима Рильського | 28 вересня 2018 00:55 |
Цьогорічний фестиваль української поезії «Голосіївська осінь», що відбувся 21 вересня в Музеї М.Рильського, порадував гостей і учасників по-літньому теплою погодою і традиційною майже родинною атмосферою.
Відкрила захід Вікторія Колесник, очільниця музею. В своєму виступі вона нагадала присутнім про історію фестивалю, про незабутні імена великих українських поетів, з ним пов’язані...
Все менше залишається людей, які ще пам’ятають живого Максима Тадейовича. Тим цінніші їхні спогади про нього.
Максим Георгійович Рильський, онук поета, показує рукою в напрямку старої черешні, що росте на краю меморіального саду:
- Отам, під забором, стояв катер, в кабіні якого я малим полюбляв гратися. Дід користувався ним нечасто, мандрував зазвичай автівкою... А заходив до будинку не з центрального входу, а з бокового. Зараз ці двері ведуть до бібліотеки, а в 50-60-ті роки там була кухня, де господарювала тьотя Ксеня. Ароматні запахи її страв, ніби магнітом, притягували домашніх... А якраз навпроти тераси, де нині рвуться в небеса смереки, росла розлога вишня. 24 липня 1964-го року, посеред ночі, на її гілку злетіла якась велика птаха і моторошним зойком розбудила усіх мешканців Голосіївської оселі. Дідове тіло було ще теплим...
- Я був на похоронах Максима Тадейовича, - пригадує професор Михайло Наєнко. – Його поховали на центральній алеї Байкового кладовища, з військовою пошаною і рушничним салютом...
А ще згадав своїх однокурсників Людмилу Зінчук, Неонілу Підпалу, Галину Касич, Івана Іллєнка, дещо молодшу Людмилу Таран, які працювали у щойноствореному (1966-го року) Музеї М.Рильського, готували його першу експозицію... Потім Михайло Кузьмович представив молодих поетів з літературної студії ім.М.Рильського, що діє при Шевченковому університеті (керівник Мар’яна Шаповал).
Виступали на фестивалі й поети з інших студій: творчого об’єднання Sevama /Яблуко (керівник Оксана Яблонська), Кабінету молодого автора при НСПУ (керівник Богдана Гайворонська), лауреати поетичного вернісажу «Троянди й виноград»...
Власні пісні виконували Володимир Каверін, Сергій Льовін і представниця клубу бардівської пісні «Дім» Ганна Калита.
В ході фестивалю звучала українська автентика від фольклорного ансамблю «Червона калина» (керівник Людмила Сабадаш) з села Романівка Попільнянського району Житомирської області. А директор тамтешнього Музею-садиби родини Рильських Ігор Бородавка подарував Максимові Георгійовичу і Анатолію Петровичу Рильським розкішний романівський коровай.
- Коли мене запитували, - зауважив пан Ігор, - чому буклет літературно-мистецького свята «Романівська весна» жовтого кольору, - я відповідав: «Тому що таким чином ми передаємо естафету від «Романівської весни» до «Голосіївської осені»»...
Буквально заворожив присутніх своїм музично-поетично-живописним перформансом «Сонети чи Сонати. У пошуках трансцендентних співзвуч» Андрій Дубій, доцент Національної музичної академії ім.П.Чайковського.
Оксана Яблонська, професорка кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології Національного університету біоресурсів та природокористування не лише читала власні вірші, а й подарувала музеєві книгу свого батька, члена-кореспондента Національної академії аграрних наук, доктора біологічних наук Валентина Яблонського «Епікриз (з пережитого і незабутого)». А ще принесла цілий кошик смачнющих яблук, якими пригощалися учасники фестивалю.
Книгу власних поезій «Вдень і вночі» подарував музеєві письменник і громадський діяч Роман Кухарук.
Буклет Центру літературної творчості (випуск №1, 2017 – 2018 н.р.), що діє при Інституті філології КНУ ім.Т.Шевченка, презентував його директор, професор Михайло Наєнко.
А його студентка Юлія Кузьменко (до речі, не лише поет, а й чудовий фотограф) прочитала дуже осіннього вірша:
Постій, постій...
Поступово пустіє корпус.
Жолуді падають, б'ють по стіні -
Трісь!
Вересень квітам
Показує жовті фокуси...
/.../
Чи побачиш себе ти сивим?
Скільки літ тобі?
Скільки осеней?
А ти встиг,
Коли так відчайдушно просили,
Привітатися, зайве спитати, як справи?
Напекти млинців, посадити кущ іпомеї,
Прочитати «Улісс», додати лимону до кави,
Реготати з дитиною, заночувати в музеї?
Про кохання - не тільки віршем чи піснею -
Встиг?
Поспіши, хутчіш! Бо кохання - не гріх!
І забудь про потім. Немає «потім».
Познімай усі маски. На той світ із лицем не пускають.
Пригадай свої крила. Людино, що ти колись любила?...
Віктор Ціон,
провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею М.Рильського
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
Жовтень 2024
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 |
28 | 29 | 30 | 31 |
Коментарі (0)