ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ У БУДАПЕШТІ "МИ ПРИБУЛИ!"

У Будапешті відбулась важлива подія – Угорський етнографічний музей відчинив свої двері для відвідувачів. За 150 років існування музею дослідники зібрали більше 250 000 артефактів з Угорщини та усього світу. Його сховища зберігають унікальні колекції предметів культури і побуту, цінні рукописи, фото та відеоматеріали. Раніше музей розташовувався біля угорського парламенту у колишньому Палаці правосуддя. Уперше за довгу історію музею його фонди розмістилися у спеціально спроєктованому і побудованому приміщенні, яке задовольняє найприскіпливіші вимоги науковців та відповідає новітнім концепціям європейського музейництва.

Будівля, розташована у Міському Парку, є витвором модерної архітектури, який поєднує оригінальне конструктивне рішення з низкою символів, які напрочуд вдало уособлюють саму природу існування етнокультурних явищ. Загалом її обриси нагадують крила, що несуть на собі забраний прозорим склом металевий каркас, оповитий металевою канвою. На ній у вигляді перфорації відтворено орнаментальні мотиви, перенесені з експонатів музею. Двадцять з них – угорські, а ще двадцять зібрані з різних частин світу. Дугоподібність крил надає двовимірності дахові, який у центрі сягає рівня землі, а по краях здіймається в небо. Футуристичний дизайн покрівлі врівноважено зеленою смугою насаджень різноманітних трав, кущів і дерев. Цим підкреслено симбіоз життя й технологічності, єдність урбаністичного простору й природи парку. Сад на «крилах» будівлі є публічною частиною паркового масиву з новим оглядовим майданчиком.

У центральній, найнижчій частині споруди, розміщено пам’ятник Угорській революції 1956 року (збройному повстанню проти тогочасного прорадянського режиму) – символ пам’яті угорців про боротьбу за свободу й національне самовизначення. Воля та опір народу були задавлені радянськими військами. Жертвами терору стали тисячи угорців, а гасло тих часів «Росіянин – вбивця» можна почути сьогодні під час акцій на підтримку України у Будапешті.

Усередині будівля має кількарівневу структуру. Більша половина приміщень знаходиться нижче рівня землі. За твердженнями музейників це має сприяти захисту артефактів від дії прямого сонячного світла.

Роботу нового музейного комплексу розпочато з кількох тимчасових і постійних експозицій. «Ми прибули!» – так називається дебютна вистава, яка висвітлює основні напрями діяльності музею через експонати й анотації до них. Матеріали розміщено на чотирнадцяти стендах. Вони представляють різнопланову тематику: «Всесвіт»; «Ідентичність»; «З покритою головою» (головні убори); «Ідоли та амулети»; «Ритуали»; «Весілля»; «Жіночі речі»; «Весільний вінок»; «Конфлікти»; «Гільдії та ремісники»; «Повсякдення»; «Особливі випадки» (обрядові події); «Хліб, пиріг, вино»; «Сувеніри»; «Історія й пам’ять»; «Оповіді»; «Репрезентації»; «Ідеї»; «Проєкт» (будівництва музею); «Експедиції, документування»; «Дослідження»; «Реконструкції».

Ікона «Останній суд» [«Страшний суд»] (с. Волосянка, Україна, 1650-1680 рр. (NM 87194).

Експозиція складається з демонстрації артефакту, історичної довідки угорською та англійською мовами. Іноді до них додаються атмосферна присутність музичного супроводу, інтерактивні екрани з ілюстративним чи відео матеріалом, навушники для прослуховування. Концептуально експозиція орієнтована на уникнення хронологічного представлення матеріалу й переобтяження інформацією, які виникають при спробах чіткого встановлення меж культурно-історичної реальності конкретного етносу. Куратори пропонують відвідувачеві, рухаючись услід за загальнолюдськими ідеями, відстежити їх прояви в різних культурах, спробувати відчути зв’язок між часо-просторами, які на перший погляд є непорівнюваними (наприклад, традиційні японські та угорські предмети весільного вбрання).

Кімоно. Японія, 1980-ті рр. (NM 84.49.117.7).

«Рогатий» головний убір. Тольна повіт, третя частина ХІХ століття (NM 31457).

У такому плануванні виставки і експонат, і глядач стають учасниками творення особистих думок і відчуттів. Відвідувачем такої атракції може бути як знаний професор, так і юний школяр. Один із секторів між стендами служить одночасно зоною відпочинку й місцем перегляду цікавих відео, присвячених дослідницькій праці музейників.

У холі музею можна безкоштовно оглянути дві виставки кераміки. За задумом музейних модераторів вони відбивають ідею роботи двох півкуль головного мозку людини – лівої, що відповідає за раціональне мислення (логіку, мову) та правої, яка опікується ірраціональним (фантазією, творчістю, уявою). Першу експозицію присвячено історії творення культури через обробку глини. Вона презентує сучасні наукові теорії керамології, картографування явищ поширення тих чи інших технологій на території Угорщини та по всьому світу.

Другу експозицію побудовано на пошуку асоціативних зв’язків між артефактами культур, не дотичних ні географічно, ні хронологічно. Вироби об’єднані у тематичні блоки за такими ідеями: «Гончарня»; «Кольори»; «Звуки»; «Особливості»; «Дивина»; «Парування»; «Місцеві смаки»; «Комплекти»; «Серії»; «Захоплення»; «Репліки»; «Трансформації»; «Повсюди»; «Базар»; «Повідомлення»; «Погляд знизу»; «Табу?»; «Спогади»; «Виживання»; «Ритуальні об’єкти»; «Судини у вигляді тіла». У названих блоках можна побачити поряд роботи старовинних і сучасних майстрів з різних країн. Широкий спектр тематичного компонування виробів від патетики до гумору викликає у глядача неповторні враження.

Третя зона має назву «Зум». Тут пропонується подивитися на музейні артефакти під новим кутом зору, переосмислити їх в нетрадиційному ракурсі. У колажній експозиції предметів повсякдення від первісних культур до часів культивування «Кубик Рубіка» представлено речі, які супроводжували людину чи то задля виживання, чи то задля розваги.

Зона атракції заохочує обирати оцифровані зображення пам’яток та змінювати масштаб перегляду за допомогою обертання спеціальних важелів. Це дозволяє вивчати деталі, непомічені при звичайному огляді експоната. Такі досліди будуть цікавими не лише дітям, орієнтованим на рухливість та ігрову діяльність, а й шанувальникам етнокультури.

Творцем будь-якої системи культурних артефактів є людина. Тому в залі сфокусовано увагу на красі розмаїття етносвілин (з колекції Музею), на яких увічнені представники різних народів світу – від малечі до довгожителів, які досягли глибокої старості.

Також відвідувачі можуть безкоштовно оглянути відтворену в папері архітектурну панораму Будапешту періоду 1867–1914 років.

Окремо варто звернути увагу те, яким чином у проєкті враховано потреби в освітньо-комунікаційних локаціях. Для них виділено кілька просторих аудиторій з демонстраційними екранами й зручними місцями для відвідувачів.

Система ліфтів та сполучень між залами дозволяє вільно рухатися людям на спеціальних засобах пересування. Для туристів, які мають з собою речі, передбачена зала з камерами схову. На території Музею діють книгарня, крамниця з сувенірною продукцією, ресторан та затишна кав’ярня. Також є комфортна зона відпочинку для перегляду відеоматеріалу, якою з приємністю користуються як літні люди, так і молодь.

Таким чином, нове приміщення Угорського етнографічного музею в Будапешті можна стисло охарактеризувати саме як МУЗЕЙНИЙ ПРОСТІР для інтелектуально-культурного дозвілля. Чи можна окреслити цільовий контингент його відвідувачів? Так. Двері його відкриті для всіх зацікавлених здійснити захоплюючу подорож у світ історії та культури різних народів, де вказівниками будуть артефакти.

На відкритті Етнографічного музею були присут директори багатьох європейських етномузеїв, а також угорські та українські науковці, зокрема директор Інституту етнології Дослідницького центру гуманітаристики Угорської академії наук (далі – ІЕ ДЦГ УАН), професор Балаж Балог та старша наукова співробітниця ІЕ ДЦГ УАН Каталін Югас, які вже багато років співпрацюють з ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України, сприяючи розвитку українсько-угорських наукових та культурних взаєминю.

Старша наукова співробітниця ІЕ ДЦГ УАН Каталін Югас, наукова співробітниця ІМФЕ Марина Олійник, генеральний директор ДЦГ, директор ІЕ ДЦГ УАН, професор Балаж Балог на урочистостях з нагоди відкриття нового приміщення Етнографічного музею.

Щиро віримо, що після перемоги України у російсько-українській війні настане час відбудови всіх зруйнованих музеїв та мистецьких осередків та зведення нових культурно-освітніх просторів, які відповідатимуть усім найсучаснішим світовим стандартам.

Лариса Вахніна (Київ)
завідувачка відділу української
та зарубіжної фольклористики
ІМФЕ ім.М.Т. Рильського НАН України,
кандидатка філологічних наук;

Марина Олійник (Київ)
наукова співробітниця
ІМФЕ ім.М.Т. Рильського НАН України,
кандидатка історичних наук