"Мудрості від Максима Рильського" презентували до дня народження поета

19 березня виповнилося 123 роки від дня народження Максима Рильського. За сприяння і впорядкування його внука – Максима Георгійовича - побачила світ книга висловів, порад, роздумів, настанов, звернень, міркувань «Мудрості від Максима Рильського» (Київ, вид. «Успіх і кар’єра», 2018). Онук, як директор родинного фонду «Троянди й виноград», написав і передмову до книги.

15 березня відбулася презентація цієї книги у книгарні «Є» на Хрещатику. Захід розпочав своїми спогадами про дідуся Максим Георгійович. Розмову про значення творчості Рильського для сьогодення продовжив заступник директора Інституту літератури НАН України Сергій Гальченко. Про Рильського як поета і людину розповів заступник голови НСПУ Олександр Гордон. Виступили також голова Об’єднання поетів Київської організації НСПУ Станіслав Шевченко і провідний науковий співробітник Музею Максима Рильського Віктор Ціон. Творчими моментами під час роботи над виданням поділилася директор видавництва Алла Ковтун.

Знаменно, що книга складається з п’яти розділів: «Все записуй в серці молодому», «Ліс зустрів мене як друга», «Нове життя нового прагне слова», «Обнімуться всі люди й назвуться братами», «Що брати з Європи (листи, спогади, виступи)». До кожного з перших 4-х розділів старанно підібрані цитати – переважно рядки з віршів або висловів Максима Рильського. У п’ятому розділі книги представлено витяги з листів, спогадів та виступів Максима Рильського від 1923 до 1964 року, в яких поет ділиться роздумами про поезію та сучасників.

Своєї актуальності ці роздуми не втрачають і сьогодні. Ще у виступі на диспуті 24 травня 1925 року «Шляхи розвитку сучасної літератури» Максим Тадейович зазначав: «…хоч якими розбіжними шляхами іде сьогодні дискусія, але всі учасники її погодяться на одному: в європейській культурі є багато такого, що нам варто засвоїти, такого, на чому нам можна і треба вчитися… Перед нами стоїть питання, що брати з Європи, європейської культури собі для вжитку… Досвід усього минулого, усього попереднього, чи то в галузі політики, чи то в галузі літератури, досвід попередників потрібно використати. Наша криза літературна не в тому, що у нас мало письменників, а в тому, що їх багато. Коли тут говорили про потребу бар’єрів, то я скажу, що бар’єри – це річ, через яку вільна думка завжди перескочить. Єдині бар’єри потрібні – для бездарності…» Як пророчо звучать ці слова сьогодні, майже сто років після їх проголошення!

Максим Рильський завжди був молодим і сам цінував творчість молодих. Недаремно в книзі читаємо й такі слова: «…Я не належу до людей, що ладні мокрим рядном напасти на так званих молодих у нашій літературі за те, що вони молоді і, що завдяки молодечому своєму темпераментові іноді оголошують період «бурі й натиску», не завжди здаючи собі справу, проти кого скерована їхня буря і кого має тиснути їхній натиск».
Хочеться звернутися до молоді: «Читайте Максима Рильського!». Бо як казав поет: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани».

Максим Рильський прожив довге і плідне творче життя. Його кредо можна висловити його ж словами: «Мій розум може забути дату, але моє серце ніколи не забуває тих, кого любить».

Олекса ГОРДІЄНКО
"Літературна Україна", 18 березня 2018 року, №11 (5744)