Праведників народів світу нагородили в Національному музеї історії України у Другій світовій війні

Будь-який музей сьогодні і ще 20 років тому – це дві цілком різні установи. Окрім основних музейних функцій нашим головним завданням є реагувати на виклики сьогодення, бути майданчиком для суспільного діалогу, а дуже часто і його актором. Все частіше ми спостерігаємо, як музеї стають місцями для проведення весільних церемоній, симпозіумів з основ материнства, випускних тощо. Цей перелік може бути нескінченно довгим і, за великим рахунком, вони не заперечують форми музею як такої. Але тому основна музейна мудрість має заключатися в тому, щоб відчувати ту тонку грань і не дозволити перейти її, залишивши в музеї простір як для класики, так і інновацій.

Саме такою і інновацією і, водночас, продовженням роботи з вивчення подій Другої світової війни та їх рефлексії стала урочиста церемонія нагородження Праведників народів світу, організована Посольством Держави Ізраїль в Україні, яка відбулась в Національному музеї історії України у Другій світовій війні  16 червня 2016 року. У стінах музею церемонія відбулась вперше за всі понад 20 років, відколи в незалежній Україні є дипломатичне представництво Ізраїлю і відколи є можливість відзначати українців за національністю і громадянством.

«Я думаю, що це дуже правильно, провести цю церемонію тут, саме в цьому музеї. У кожного народу є свої герої, імена та подвиги яких відомі всім. Дуже мало відомо про інших героїв, котрі жили разом з нами, ризикували своїм життям та своїх близьких. Вони рятували інших людей не заради уславлення, вигоди. Вони просто не могли інакше… Саме такі люди були променем світла в суцільному мороці», - зазначив пан Еліав Бєлоцерковські, Надзвичайний та Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні на початку церемонії.

Відзнака «Праведник народів світу» з’явилася у 1953 році, коли рішенням Кнесету був заснований меморіал жертв Голокосту Яд Вашем. Саме тоді було прийнято рішення вшановувати людей неюдейської національності, що ризикували життям, рятуючи євреїв під час Голокосту. За фінальним нагородженням, як правило, стоїть кропітка робота, адже створена під юрисдикцією Верховного Суду Ізраїлю Комісія перевіряє всі факти, всі докази, вивчає документи і свідчення. Особа, яку визнають Праведником народів світу, отримує в нагороду іменну медаль, почесний сертифікат і право додати своє ім'я до написаних на Стіні Честі в Саду Праведників. У сертифікаті зазначається: «Присвоюючи Вам звання «Праведник народів світу», ми високо оцінюємо Ваш подвиг і складаємо нашу вічну подяку за те, що в лихі часи минулої війни. Ви виявили християнське милосердя та доброту і, незважаючи на ризик втратити власне життя та життя Вашої родини, врятували євреїв, які були приречені на загибель. Єврейський народ ніколи не забуде Ваш благородний вчинок і буде передавати Ім'я Ваше із покоління у покоління як приклад високої людяності та злагоди між нашими народами. Український народ, гордістю якого Ви є, може пишатись Вами. Ми схиляємо перед Вами свої голови». Згідно із законом, Яд Вашем уповноважений надавати почесне громадянство Праведникам народів світу на знак визнання їхніх дій, а якщо вони померли, пам'ятне громадянство Держави Ізраїль. Одержувачі, що вирішили жити в Ізраїлі, отримують пенсію у розмірі середньої заробітньої платні, безкоштовне медичне обслуговування, а також допомогу у веденні господарства та медичному догляді. За кількістю Праведників Україна посідає четверте місце в світі після Польщі, Нідерландів та Франції: станом на 1 січня 2016 р. звання Праведника народів світу було присвоєно 2 544 громадянам України, основна частина з яких на момент здійснення вчинку людяності мешкали на теренах Волині, Галичини та Поділля, місць історичного компактного розселення євреїв.

Відтак, 16 червня 2016 року було вшановано подвиг у роки Другої світової війни ще 6 українських родин рятівників, з Волині, Рівненщини, Галичини та Черкащини. Звання Праведник народів світу посмертно було присвоєно родинам Марка, Лідії та Оксани Дейнеко, Романа та Анни Макар, Панаса та Василини Минюків, Афанасія та Антоніни Приступ, Іллі і Орині Веприцьких та Христині Рудюк. Що важливо, пам’ятні медалі з написом «Той хто рятує людину, той рятує світ» отримували внуки і діти героїв, а за родину Дейнеко – їхня донька, 88-річна Оксана Марківна Антипчук з с. Ужачин на Житомирщині, яка сама є Праведницею народів світу.

Оксана Антипчук врятувала єврейського хлопчика, 2-річного Наума, коли їй було 13 років. Сім'я Оксани Марківни тривалий час переховувала дитину. Після війни його охрестили Анатолієм. І вже коли виріс, він ніколи не забував свою другу родину, що вберегла йому життя. Оксану Марківну називав другою мамою. До нагородження рятівниці він не дожив два місяці. Юрій Ільків отримав медаль за бабусю та діда, Романа та Анну Макар, які врятували життя тринадцятьом євреям, переховуючи родини з дітьми у погребі свого будинку.

У заході також взяв участь Віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко (та отримав подяку «За розвиток українсько-єврейських відносин в Україні»), Головний рабин України та Києва громад прогресивного іудаїзму Олександр Духовний, Голова Всеукраїнської асоціації євреїв-колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів Борис Забарко, заступник міністра культури України Ростислав Карандєєв, заступник Київського міського Голови Ганна Старостенко та представники духовенства УПЦ КП та УГКЦ. На завершення церемонії було презентовано фрагмент документального 12-серійного серіалу «Праведники Світу» (реж. Марина Дубровіна), що ґрунтується на документах і розповідях свідків тих трагічних подій періоду Другої світової війни і згодом буде презентований на українському телебаченні.

«Ми дуже вдячні державі Ізраїль за цю високу оцінку, яку заслужили присутні тут сім’ї праведників. Не просто було  в ті страшні часи, не побоявшись, виконати цю місію. Народ України пам’ятає і наш колектив також робить все для того, щоб зберегти цю пам'ять, як і пам'ять всіх інших трагедій, що відбулись на теренах України, - сказав у вітальному слові генеральний директора Національного музею історії України у Другій світовій війні Іван Ковальчук. – І в рік трагедії Бабиного Яру і початку німецько-радянської війни ми робимо все, щоб на рівні вшанувати пам'ять кожного загиблого і кожного героя».

І за цими словами лежить велика робота. Адже донедавна тема Голокосту (поруч з темою Голодомору, як геноциду українського народу) залишалась зобороненою і закритою для широкого суспільства. Лише протягом кількох останніх років, завдяки киянам, що пережили ту трагедію, та численним єврейським громадським організаціям фонди музею поповнюються артефактами, документами, музейні науковці записують свідчення очевидців, які згодом можуть стати частиною експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні, який до сьогодні залишається найбільш відвідуваним як українськими так і іноземними туристами, адже правдиво висвітлює одну з найбільших трагедій і злочинів у всій історії людства. Бо кожен з нас мусить знати всю правду, щоб запобігти її повторенню в майбутньому. І хто знає, може колись одна з відзнак «Праведник народів світу» розуміючими спадкоємцями буде передана до фондів нашого музею.

Фото - Національний музей історії України у Другій світовій війні.