Рівненські школярі вшанували Кобзаря у музеї

Березневого погожого ясного дня приміщення Рівненського обласного краєзнавчого музею наповнилось веселим дитячим гомоном. Сюди завітали наймолодші відвідувачі – вихованці Рівненського дитячого садочка № 3. Святково вбрані - всі як один у вишиванках, а дехто з дівчаток ще й у віночках, вони, як сонячні промінці, осяяли музей.

На малюків уже чекали. Завідувачка відділу науково-освітньої роботи Тетяна Каук їх зустріла, привітала, провела до затишної музейної зали, де розмістилась виставка «Волинські шляхи Т.Г.Шевченка». Аби діти швидше адаптувалися до нового приміщення (а багато хто з них прийшов до музею вперше), щоб легше було заглибитись у складну для малят тему «Т.Г.Шевченко – великий український поет»,  виступила їх вихователька Оксана Вячеславівна Мазурок. Вона представила свою розповідь  у формі діалога: питання – відповідь. Було видно, що діти цю тему не раз обговорювали в садочку на своїх заняттях.  Позитиву до свята додало ще й те, що напередодні відвідування музею вони побували в міському парку культури і відпочинку біля пам’ятника Великому Кобзарю. Там також послухали про великого поета України, про вшанування його пам’яті, поклали квіти. І навіть дощ не став на заваді!  І ніхто не захворів!

В  музеї ж дошкільнята почувалися  більш впевнено. Прозвучала емоційна розповідь про Шевченка, про його зв'язок з Рівненщиною з вуст працівника музею Ольги  Гарбарук. Діти із захопленням розглядали експонати у вітринах, а також наочний матеріал, що був приготований екскурсоводом спеціально для них: портрети Тараса Шевченка різних років, його родичів, малюнок старенької сільської будівлі, де народився майбутній геній:

Де в малій, старій хатині народилося дитя,

що принесло Україні віру, славу й майбуття!

 Не обійшлося і без дитячих іграшок. Малята з подивом розглядали ляльки-мотанки, якими гралися дітки в давнину, порівнювали  їх із сучасними іграшками.

Але свого апогею свято досягло, коли маленькі екскурсанти (а деяким з них ще не виповнилося і 5 років, дехто не вміє вимовляти всі літери, це середня група садочка!) почали хором декламувати уривок вірша Т.Шевченка «Встала й весна…»

Встала й весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають…

Випадкові відвідувачі, наукові працівники, що проходили повз дітлахів, були вражені побаченим і почутим. Все це робило захід урочистим, святковим, піднесеним. Дітками були прочитані і інші уривки з віршів Т.Шевченка. Володя Мікула прочитав уривок з вірша «Зацвіла в долині…»:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Двоє діток – Софійка Ткач і Зоряна Фіщук - прочитали  уривок з вірша Т.Г.Шевченка «Тече вода з-під явора…» :

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

І лози зеленіють

Ще один вихованець садочка Саша Корсун гарно продекламував уривок з вірша «Чума»:

Весна. Садочки зацвіли,

Неначе полотном укриті,

Росою Божою умиті,

Біліють. Весело землі…

Ведуча заходу розповіла, щовірші Тараса Шевченка  прості і разом з тим глибокі за змістом, щирі й співучі, вони прославляють рідний край, простих людей. Своїми творами поет закликав жити в мирі і справедливості. І це особливо актуально сьогодні. А дітям побажала рости на нашій рідній землі здоровими, щасливими, талановитими, любити свій край, де  народилися і проживають, бути сміливими та чесними, щоб доля завжди їм усміхалася. Сказала, що всі ми пам’ятаємо і любимо Т. Г. Шевченка: вчимо його вірші, співаємо пісні.

Наприкінці зустрічі була  запалена  свічка пам’яті на знак вшанування Великого Тараса. На хвилинку в залі запала тиша... Так присутні ще раз вшанували пам'ять Кобзаря.

Хлопчикам і дівчаткам були подаровані невеличкі пам’ятні листівки із зображенням музею і портретом Т.Г.Шевченка, щоб вдома вони могли розповісти своїм рідним, де були і що бачили.

Пройдуть роки. І це свято не забудеться, не зітреться з дитячої пам’яті, адже на згадку про відвідування музею у них будуть світлини, де в маленьких українцях і україночках вони будуть впізнавати себе.

Тетяна Каук,
зав. віділу Рівненського обласного краєзнавчого музею