"Більше, ніж бачити": персональна виставка фотохудожника Романа Гериновича

«Більше, ніж бачити» – таку назву має персональна виставка світлин фотохудожника Романа Гериновича, що днями відкрилася у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка.

Занурюємося у світ Митця: «Закарбовані на фотопапері зупинені рухи.

Спроба прочитати внутрішній стан людини за допомогою літер та слова-жесту, так мало нам зрозумілого.

Ми з труднощами пізнаємо мову фотографії, особливо тоді, коли картинки сипляться на нас звідусіль.

Затримайтесь на хвилину, прикладіть світ до вуха, як старий механічний годинник, прислухайтесь до звуків, намагаючись крізь них збагнути роботу механізму; зупиніть мить, озирніться – придивіться до закам`янілих жестів і спробуйте переосмислити сенс людського буття.

Людська душа нескінченна і безмежна у своєму сприйнятті світу, якщо взагалі можна так говорити про душу. А розум лиш інструмент в слабких людських руках, якими ми так і не навчились користуватись».

До виставки увійшли світлини, створені впродовж останніх десяти років. Як зізнався Автор, відбирав їх інтуїтивно, не маючи заздалегідь сформованої концепції.

Неоднозначність життя, поліпластовість, повсякчасне співіснування контрастів у світлинах Романа Гериновича передані талановито, проникливо. Світлини фотохудожника вимагають уважного погляду, тут свою роль відіграє найменша деталь: випадковий сонячний промінь крізь вікно; тютюновий попіл, що на мить затримався на долоні курця; погляд дитини на руках радісного батька… Створення кожної фотографії – це ціле дійство, де ми, його глядачі, бачимо лише один момент, і не знаємо, що було до знімка і що було після нього, а Автор знає і охоче ділиться цими історіями.

Складається враження, що пан Роман пам’ятає обставини появи кожної світлини (а їх у нього декілька тисяч!) От, сидить замислений чоловік, спершись на перила, поряд з ним ряд порожніх крісел. Небо збурене хмарами, крізь які пробивається впертий сонячний промінь. Ця композиція, сповнена неспокою, збуджує фантазію і викликає бурю емоцій… І ніяк я не могла припустити, що цей чоловік сидить на стадіоні і спостерігає (досить байдуже) за футбольним матчем. Але, хто зна, про що він в цей момент думав?..

Є в Романа Гериновича професійний принцип, якому він не зраджує: відсутність підписів до світлин. Колись в одному інтерв’ю він жартома сказав, що в кожній фотографії, як в булці, захована «родзинка». І щоб з’їсти цю родзинку, треба надкусити булку, тобто, кожен глядач, відповідно до свого життєвого досвіду, має самостійно «спілкуватися» з мистецьким твором, бо, зрештою, немає значення, де і коли зроблений знімок, а важливо, які струни заторкує він у глядача.

Світлини Романа Гериновича затягують поступово, але надовго і не відпускають... Чим довше їх розглядаєш, тим більше сенсів в них відкривається.

Вулиця, життя міста – це середовище натхнення Романа Гериновича. Для того, аби зафіксувати невловиму мить і цю унікальну «сценку», фотограф має побачити той кадр, який потрапить в об’єктив. Адже ми бачимо об’єкти «в контексті», і це має один вигляд, а коли фотографуєш – «контекст» зникає, і в кадр потрапляє тільки фрагмент того, що бачить око. І лише справжній фотограф може наперед бачити те, що з’явиться в кадрі.

Існує хибна думка про те, що фотографія – це найточніше відображення світу, оскільки фотограф не може змінити реальної картини, а лише може вплинути на власний вибір побаченого об'єкта. Однак фотограф ВИОКРЕМЛЮЄ фрагмент навколишнього світу, те, на чому фокусує свою увагу. І цей фокус залежить від його сприйняття світу, життєвого досвіду, емоційного стану…

На думку Автора, фотограф – це зовсім необов’язково людина саме з фотоапаратом. Зовсім не важливо, чим ти фотографуєш: фотоапаратом, планшетом чи телефоном… Важливо, щоб те, що ти бачиш, було варте потрапляння в кадр…

Кожна людина, дивлячись на один і той самий об’єкт, зробить різні фотографії, або хтось взагалі не зробить жодної, а інший створить шедевр. А хтось пройде повз цей об’єкт, навіть його не зауваживши…

Роман Геринович належить до тих митців, котрі комунікують з публікою не тільки художніми засобами, але й володіють мистецтвом оповіді. На моє запитання, чи не має він бажання поділитися з читачами своїми професійними спостереженнями, міркуванням, скромно заперечив. А шкода…

Роман Геринович – член спілки фотохудожників України, міжнародної асоціації фотографів AFIAP, лауреат премії ім. Василя Пилип’юка, учасник понад 20 міжнародних колективних (Туреччина, США, Швейцарія Чорногорія та ін.) та дев’яти персональних виставок в Україні та Польщі.

Роксоляна Мисько-Пасічник, Львів