Замислитися над Вічністю або Мистецький світ заслуженого художника України Наталії Федоренко

Її твори потребують прискіпливої уваги. Чим більше вдивляєшся в простір, створений уявою заслуженого художника України, лауреата обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка в номінації «декоративно-прикладне мистецтво» Наталії Федоренко, тим більше дивуєшся її тонкому відчуттю архаїчної природи світу та ясніше усвідомлюєш, в якому неповторному середовищі часопростору ти існуєш. Кожного дня вдихаючи подих землі, по якій ходиш, вдивляючись в безмежність неба над головою, згадуючи її твори, реально відчуваєш глибину та всеосяжність мелодики знайомого з дитинства слова - УКРАЇНА. 

І велична широчинь уявної «Енергії скіфського степу» наповнюється думами й піснями, що то стеляться вольними шляхами, то підносяться до зір, занурюючи нас в океан народного світогляду, де наростає гамір розмов, які плинуть крізь роки та столітття. Хвиля почуттів та емоцій охоплює вас після першого ранкового співу півня, коли спадає нічна полуда і таємничий світ тіней уяви ілюзорних думок перетворюється на м’яке світло вранішнього сонця за вікном, що будить вас від ілюзії казкових сновидінь, змушуючи відкрити очі на новий день, як у творі «В очікуванні свята». «Пробудження» - назва ще однієї дивовижної композиції високопрофесійного майстра декоративного мистецтва. Біг, танок, веселощі, летять по небу, вкритому хвилями юного весняного дощу, стрічки, вінки і птахи, пташечки і крила. Звідки вони і куди прямують ці сповнені радісної наснаги чисті душі? Можливо, у Вирій. 

Пам’ятаю, яке потужне враження справив на мене триптих художниці з однойменною назвою «У вирій», відродивши з тенет пам’яті дитинства розповіді про невідомий, фантастичний Рай, своєрідну Вальгаллу, де сидячи на старому дубі, панує Дід Ладо, а два його сини Чорнобог та Білобог, які обернувшись лебедями, кружляють над світом, змушуючи людей блукати колом Добра і Зла, не даючи змоги потрапити до дерева Істини та не вхопити яблуко Правди. На панно Наталії Федоренко як завжди невідоме місце десь на початку життя і велике родинне гніздо, з якого відлітають птахи у пошуках свогого вирію, як люди у пошуках кращої долі. Скільки сили та енергії в цьому символічному образі, з високим мистецьким смаком оформленого в естетичну художню форму модерну. 

Взагалі, птахи  присутні у більшості творів художниці. Передані контуром, плямою чи натяком геометричного орнаменту, вони поєднують собою Землю і Космос, стають у складній ритмічній структурі точками відліку, «оком», позираючи одночасно у безмежжя внутрішнього світу та нескінченність простору, в якому небесні світила - сонце, місяць, зірки також є незмінними учасниками багатовимірних композицій.  

Символізм, енергія, філософія, закоханість в українську культуру – ось, на мій погляд, головні риси, що вирізняють творчий почерк. Її композиції, презентовані на численних  виставках, чи то розміщені в інтер’єрах бібліотек, закладів культури, готелів, приватних будинків, вражають монументальністю та декоративною живописністю. Відкриваючись неочікуваним дивом фантастичні панно, неначе пробиваючи моноліти стін, мовою батику прокладають шляхи до розуміння невідомого, загадкового космічністю простору людської душі, думок і переживань, що народжуючись з простих митєвостей життя, рухаючись безкінечними лабіринтами мозку, проходячи через сито історичних знань з системою потаємних знаків і символів, виплескуються рукою художниці у повсякденність постійно змінюючогося, сповненого протиріччями реального світу, своєрідним мимстецьким нагадуванням про красу та неповторність нашого існування і унікальність української культури.

За волею долі майбутня художниця з’явилася у світ в день закоханих 14 лютого 1952 року в селі Красному Буського району на Львівщині. Там робила свої перші кроки до осмислення життя - ходила в школу, зачаровувалася піснями і вчилася, бо мала таке бажання, малювати. А в 1970 році вступила до Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Національна академія мистецтв) на відділ художнього ткацтва факультету художнього текстилю, по закінченню якого отримала спеціальність «художник декоративно-прикладного мистецтва», а її незмінним захопленням став батик – особлива техніка розпису тканини, що в ХХ столітті, прийшовши з далекої Індонезії, охопила увесь світ. Під час навчання зустріла своє кохання, прекрасну людину і оригінального художника Анатолія Дворського, який був родом зі степової Кіровоградщини. Так не очікувано і опинилася Наталія Петрівна в самому центрі України, місті Кіровограді, що нині має назву Кропивницький. Працювала художником у Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР. Беручи активну участь у численних республіканських виставках, у 1990 році стала членом Спілки художників України, яка з набуттям Україною незалежності отримала статус Національної. З 2000-х років займалася педагогічною діяльністю, викладаючи спеціальні дисціпліни у  Кіровоградському інституті регіонального управління та економіки, та Кіровоградському, нині Центральноукраїнському, державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, стала доцентом кафедри хореографічних дисциплін, образотворчого мистецтва та дизайну мистецького факультету. 

Та все ж головним залишалися творчість, бажання виразити свої думки, втілити мистецтькі ідеї. Знавець символічної мови українського орнаменту, вона майстерно використовує його можливості в створенні своїх композицій, наповнених космогенними мотивами. Підкреслена динаміка руху, несподівані тональні контрасти, вишуканий калейдоскоп кольорів породжують широку гаму асоціацій.  

Разом з героями сюжету філософського батику «З глибин вічності до берегів праведної ріки», змушуючи замислитися над вічністю, несе нас мистецька течія творів особливої, неповторної майстрині Наталії Федоренко, твори якої прикрашають зібрання мистецьких музеїв у Львові, Івано-Франківську, Хмельницькому, Кропивницькому,  а також чиленні приватні колекції в Україні та за кордоном.

З подякою за творчість,
Андрій Надєждін
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький