В Колодяжному, у Лесі та Косачів

"Почуваю себе як не може бути (себто - як слід) в своїй новій маленькій рожевій хатинці з білими меандрами... Мені нігде так не добре, як вдома, і робота тут найліпше робиться", - писала у листах до Михайла Драгоманова Леся Українка більш ніж сто років тому і не погодитись з її думками навіть сьогодні просто неможливо.

Я вже сто тисяч разів говорила про окремішність та особливість меморіальних музеїв. Кожен з них по-своєму інший, але об`єднує їх ота невидима присутність господарів, оте тонке відчуття, що ви тут лише гості - чого не було, нема і ніколи не буде в музеїв інших категорій.

Сьогоднішнє відкриття - Музей Лесі Українки у Колодяжному. Перш за все - хочу вклонитися співробітникам за те, що вони є і що вони роблять. Починаючи від гостинно-прочинених воріт, від делікатної крамнички з магнітами, листівками та високопрофесійною лесезнавчою літературою - до експозиції. Навіть коли ти собі кажеш "ну хоч до чогось придерись" - а не виходить.

Експозиція у головному будинку - лаконічна і цікава. Вона не "грузить", а спонукає до мислення, до подальших пошуків, вона дає маленькі байти інформації, а ти вже при потребі можеш розкривати їх глибше. Вона дає фору багатьом столичним експозиціям і я тепер точно розумію, що для червневого навчання працівників літературних музеїв кращого місця було годі й шукати.

У "сірому" і "білому" будиночках застиг час. Меморіальні речі, точно відтворені штори, і особливо килими, якісь такі авангардно-кричевські - не залишають байдужими. Ти б стояв і стояв там, дихаючи тим чистим, свіжим, дещо цнотливим повітрям, от тільки відчуття, що ти тут незваний гість, а господарі ось-ось повернуться - не залишає тебе. І це найпрекрасніше з відчуттів, яке тільки може викликати український музей!




"Сірий" будиночок, де мешкали господарі.


Лесин "Білий" будиночок,на даху ганку якого свого часу було облаштовано солярій для вже хворої поетеси.








Делікатна крамничка в Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки в Колодяжному. Нічого зайвого, ніякого ширвжитку, ніяких "коників" і "слоників" - тільки магніти, листівки і море наукової і публіцистичної літератури з теми.




P.S. Прошу вибачення за препогану якість фото, зроблених телефоном, бо фотоапарат постраждав кількома днями раніше.