МІНКУЛЬТУРИ: «КРИША» ЧИ ДЕРЖАВНИЙ ОРГАН?

Автор: Максим Левада | 03 травня 2015 20:22 |

Так склалося, що протягом останнього тижня я випадково зустрічався з кількома своїми знайомими – археологами та музейниками з різних регіонів, які були в Києві з різних причин. Але кожен з них в розмові зачепив тему чорної археології. Звичайно не випадково. Бо те, що відбувається з археологічними пам’ятками, уже в голову не лізе! І головне – чому Мінкультури так наполегливо мовчить?

Кожен з моїх співрозмовників своїм шляхом дійшов висновку – існує розвинута «державна система», тобто «криша», грабунку пам’яток та продажу предметів. Зокрема, за кордон. Хто її організував і хто за цим стоїть невідомо, але схоже, що ці люди безболісно існують при будь-якій владі, тобто не пов’язані з жодною політичною силою. Або пов’язані з усіма – і з владою, і з опозицією. По іншому пояснити чому тисячі археологічних предметів з’являються на ринку та аукціонах і згодом безслідно зникають, неможливо.

Мені розповіли десятки випадків, коли інформація про грабунок або незаконні трансакції передавалася до різних слідчих органів, зокрема СБУ. Причому інформація конкретна, з фотографіями предметів, прізвищами мародерів, їхніми номерами телефонів і, навіть, адресами. Завжди у відповідь чули слова вдячності та обіцянки терміново відреагувати. Жодного разу (!) нічого зроблено не було… В жодному регіоні!

Питань, до цих органів, дійсно, чимало. Але є один важливий нюанс! Оперативна інформація, яку слідчі отримують від археологів та музейників, має підкріплюватися офіційними зверненнями від державного органу охорони. Саме цей орган – Мінкультури – уповноважений ЗАКОНОМ (Урядом, Верховною Радою, суспільством тощо) здійснювати контроль за виконанням пам’яткоохоронного законодавства. Але за багато-багато років жодного (!) подання стосовно чорної археології Мінкультури до слідчих органів не робило.

Але, якщо грабунок археологічних пам’яток перетворився на національну рису, Мінкультури повинно бути заваленим тисячами актів та заяв про це. А цього немає. Чому? Тому що, по-перше, Мінкультури абсолютно не цікавить інформація про те, що відбувається в регіонах з археологічною спадщиною. А, по-друге, тому що в міністерств немає жодного (!) співробітника, до обов’язків якого входив би контроль за цим питанням. Бо відслідковувати щодня десятки археологічних лотів та нелегальних знахідок по Інтернету можна без будь-яких додаткових зусиль. Немає і не буде, бо керівництво Мінкультури свідомо ігнорує проблему.

Відреагувати на те що за півтора роки обсяг нелегальних продаж збільшився в 9 (!) разів мало саме міністерство. Відреагувати на те, що унікальні скарби найвищого ґатунку вільно гуляють по ринку та базарах, мало також воно! Легше та зручніше робити вигляд, що цієї інформації не існує.

Тут я хочу згадати одну показову історію. Ще 1980 року на ринку Лондона з’явився величезний скарб римського посуду, який датується першою половиною 5 століття. Цей скарб – т.зв. скарб Севсона (Sevso treasure) – придбав такий-собі лорд Спенсер Комптон. Придбав відкрито, тобто легально. Але дуже швидко угорські археологи з’ясували, що скарб нелегально знайдено на території Угорщини і вивезено незаконно. І уряд цієї країни миттєво розпочав процедуру повернення. Зауважу – скарб на той момент знаходився на території Великобританії, на законодавство якої так люблять посилатися наші археологічні бариги. Так ось, британський суд відразу наклав заборону на будь-які трансакції, пов’язані з цим скарбом. Тобто створив для лорда Спенсера патову ситуацію.

Ось він – скарб Севсона

Законодавство Великобританії спрямовано на захист приватної власності. Але лорд Спенсер не може довести походження цих предметів. Там неможливо, як це робиться у нас, заявити: «я купив у когось на базарі». Бо кожен древній предмет повинен мати власну «історію походження».

Звичайно, слідство по таких справах не буває швидким. До історії з скарбом Севсона підключено Інтерпол. Людину, яка буцімто мала відношення до його знахідки, було швидко вбито посередниками. Ці «фігуранти» перебувають і міжнародному розшуку. Але лорд Спенсер за останні роки витратив на адвокатів та консультантів суму, яка перевищує ті кошти, що їм біло заплачено за скарб. А ще й сплачує податки з його вартості, бо таке передбачено британським законодавством…

Чи можлива подібна ситуація у нас? Я не знаю – відповідь повинно надати Мінкультури. Для цього не потрібно нічого, окрім бажання. Ось свіжий приклад. На грабіжницькому форумі бурхливо обговорюється щойно знайдений скарб. Скарб, між іншого, абсолютно синхронний скарбу Свесона, з предметами такого самого рівня. Подібних знахідок, навіть у фрагментах, не має жоден (!) музей України. Наведу кілька цитат з обговорення на форумі:

– Поздравляю находчика! Думаю, это больше, чем находка года. Это находка всех годов существования «Виолити»…

– В мене до Вас питання, Ви взагалі усвідомлюєте що Ви знайшли? Про ціну на такі речі Вам пізніше розкажуть, музей любої країни пишався би такими експонатами!..

– Цілком з вами згоден, що такі речі хотів би мати кожен музей!!! Але вони підуть за безцінь, так як щас полюбляють говорити що криза, долар!!! Шановний колего це ваш Джек-пот!!!! Не продешевіть !!!! Нема слів просто супер!..

– Быстренько (!) и тщательно (!!!) добейте МЕСТО, пока конкуренты не спалили!..

– Согласен с товарищами – главное не спешите и обдуманно подойдите к вопросу продажи. Такие предметы - это огромная редкость не то что для Украины - целого МИРА! и вы именно тот человек, которому посчастливилось их найти. Теперь ваша задача в первую очередь – не спешить и обдуманно подойти к вопросу продажи. Но есть одно но - мы живём в Украине и у нас ходят наши обвалившиеся тугрики (к сожалению). Так что подумайте сами, каким образом и когда их продавать.

Невже Мінкультури і зараз вкотре зробить вигляд, що нічого не відбувається? Адже всі карти на руках міністра Кириленка. Бо він не тільки міністр, а ще й гуманітарний віце-прем’єр, тобто один з керівників Уряду! І він чудово знає, що десятки тисяч унікальних археологічних предметів, які пройшли аукціони протягом останніх років, зникли безслідно. Що всі виправдування «копачів», дилерів та «збирачів» стосовно їхньої ролі у збереженні минулого України – безсоромне прикриття злочинної діяльності. А якщо він цього не знає або не розуміє, нехай, хоча б, подивиться міжнародні зобов’язання України стосовно археологічної спадщини!

Що змінилася на краще в країні за останній рік? Основні проблеми, або основні виклики, які стоять перед Україною, це непрозорість, корупція та крадіжки. А якщо подивитися на ці проблеми під кутом культурної політики?

Уся діяльність керівництва Мінкультури в цьому році має ознаки впровадження певної «схеми». На ключові посади найбільших музеїв, заповідників, наукових інституцій призначаються керівники без конкурсу. Виправдування міністра, що конкурси не передбачені законом, не витримують жодної критики – закон не забороняє проведення таких конкурсів. І в інших міністерствах проведення конкурсів на різні посади чомусь відбувається. Більш того, проект змін до законодавства по культурі, який поданий від Уряду, передбачає, що протягом наступних п’ятьох (а для деяких керівників, шістьох) років (!) жодного конкурсу в цій сфері не відбудеться взагалі. Тобто, люди, яких останні місяці розставлає міністр Кириленко, захищаються законом аж до 2020-2021 років.

Питання не тільки до кандидатур керівників. Якщо до пам’яткоохоронного підрозділу Мінкультури призначається людина, яка абсолютно не розуміється на охороні пам’яток, але добре обізнана в бізнесі, це не випадково. Якщо керівництво міністерства вимагає у своїх підлеглих, щоб ті заднім числом оформили для цієї людини стажування, це тим більше не випадково. А паралельно, ті співробітники міністерства, хто розуміється на археологічний спадщині, переводяться на нижчі посади.

Не забуваймо, що в Києві орган охорони пам’яток вже ліквідовано взагалі, тобто жодного погодження кандидатури того, хто має персонально відповідати за охорону культурної спадщини, більше не потрібно. А Київ завжди був і залишається полігоном для різних пам’яткоохоронних новацій. Тому незабаром скорочення або ліквідація пам’яткоохоронних підрозділів буде розповсюджена на інші регіони. Усе йде до того, що часи сумнозвісного Вінграновського ми незабаром згадуватимемо як aurea aetas, тобто Золотий вік!

Свою некомпетентність (якщо це лише некомпетентність!) у нас завжди прикривають патріотичними гаслами. Дуже зручно вимагати від музеїв відновити експозицію та відобразити наш «революційний момент». Але історія нашої землі почалася не від піаніно з Майдану! І не від навали більшовиків. Люди тут жили протягом багатьох тисячоліть. І кожен з них – скіфів, кіммерійців, готів, гунів, слов’ян або татар – був нашим пращуром. Саме тому ми і є сьогодні частиною всього світу або всієї Європи. Ясно, якщо ми усвідомлюємо нашу відповідальність за спільне минуле.

Тупикова ситуація стосовно пам’яток археології є наслідком не лише діяльності міністра Кириленка. Бо хибність його політики не усвідомлюють і ті, від кого залежить його доля. Не усвідомлюють з двох причин – або це невігласи, яких не цікавить ніщо, окрім власного благополуччя та посад, або це ті, хто безпосередньо зацікавлений у збереженні такої ситуації. Інших варіантів просто не існує. Що таке культура для людства та кожної людини їм невідомо та нецікаво.

А вимоги оновити експозиції за рахунок відображення в них революції, ми вже проходили. І майже століття саме цим і займалися. І майже на століття відстали від решти країн. Бо там у музеях – культури еллінів, фракійців, франків або лангобардів, а в нас – перманентна революція. Ось чому, коли у Франції на виборах соціалісти перемогли правоцентристів, жоден музей не змінив своєї експозиції…

P.S. Двоє моїх колег-археологів – один з Польщі, інший зі Швеції – побачивши ці фотографії буквально очманіли! І обидва написали, що орган охорони пам’яток має вирішити це питання миттєво. Що в них, якби таке трапилася, поліцію підключили би протягом кількох годин. А я подумав – яка ж ця Європа, до якої ми (нібито) прямуємо, наївна! Ось коли ми до них «допрямуємо», покажемо!..

P.P.S. Ще 2010 року литовські журналісти натрапили на лот знахідок з багатого поховання вікінга, який продавали через Інтернет. Парламент Литви протягом двох тижнів прийняв закон, яким заборонив використання детекторів металу. Спеціально для керівництва Мінкультури – ПРОТЯГОМ ДВОХ ТИЖНІВ!

Схожі публікації

Коментарі (33)

жаба давит | 03 травня 2015 22:40:42

Уважаемы археолог !А не пора б вам идти в задницу со своими совковыми идеями!Почему ты не предложиш что б было как в Англии копай не хочу только на местах где найдены поселения запрещено или если нашол что то ценное спокойно здай государству а оно тебе по полной оплатит за это!А у нас как всегда запретить нав сегда!Сука Архи конченые вы сами грабите и продаете есть конкретные примеры и места!Так что закрой рот!Быдло совковое!

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30	31

МІНКУЛЬТУРИ: «КРИША» ЧИ ДЕРЖАВНИЙ ОРГАН?

Схожі публікації

Коментарі (33)

Новини

Події

Журнал«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

Рейтинг

Календар

Журнал
«Музейний простір»