Кабмін призначив Ліхового першим заступником міністра культури (ДОПОВНЕНО)

Кабінет міністрів України призначив Ігоря Ліхового першим заступником міністра культури. Про це у Twitter написав віце-прем'єр-міністр-міністр культури В'ячеслав Кириленко: "Уряд призначив першим заступником міністра культури Ігоря Ліхового. Справжній професіонал. Вестиме питання музеїв, заповідників, охорону культспадщини".

СТАНОВЛЕННЯ

57-річний Ігор Ліховий народився у селі Врублівка, що на Житомирщині. Закінчив електромеханічний факультет Одеського політехнічного інституту:

«Мій батько — сільський учитель, мама — медсестра. Середовище було міжнаціональне — укра­їнці, росіяни, євреї, поляки... З дитинства пам’ятаю, що двічі міг колядувати — за католицьким і православним обрядами. Батько повернувся з війни покаліченим, але збе­ріг якийсь внутрішній стрижень, ні­коли і ні перед ким не прогинався. Хотів спочатку учитися на лікаря у Львівському медінституті, але відкрилися рани, і він повернувся вчитися на педагога. І в нашому селі, і в тому ж районі є багато садів, вирощених батьком. З ним я брав участь у самодіяльному театрі — грали «Назара Стодолю». У мене досі збереглася вишита мамою сорочка, котру я надягав, коли святку­вали 150-річчя з дня народження Шевченка. Батько тоді сказав мені: «Пишаймося, ми з тобою — україн­ці!»… Після десятирічки, 1974-го, я поїхав до Одеси — вирішив поступати в політех. Хоча вже тоді дуже цікавився історією. Вибрав факультет — електромеханічний. Тоді в Одесі було дуже цікаве життя. Навіть забороненого Фрейда читали. Я в комсомольських організа­ціях ніколи не працював, зате займався спортивним туризмом...  Після розподілу з Одеського політеху займався і науковою працею, і технічною... Є навіть мої винаходи... Це називається «Стартер синхронного трифазового двигуна змінної напруги, придатного для механічного укладення». Між іншим, цей винахід засвідчений офіційно. Після цього я і пішов на підвищення. І навіть одержав надбавку до зарплати...»

ПАРТІЙНО-МУЗЕЙНА СЛУЖБА
З 1985 по 1989 р. Ігор Дмитрович працював у Канівському міськвиконкомі Комуністичної партії України. У 1989 р. був призначений директором Канівського державного музею-заповідника Т.Г. Шевченка. Обіймав цю посаду 15 років. З посади генерального директора Ігора Дмитровича було звільнено за цікавих обставин. 28 січня 2004 року під час представлення колективу заповідника нового директора Ліховий дізнався, що звільнений з посади ще 22 січня, в зв’язку з закінченням контракту. Таку «свиню» йому підсунув тодішній Міністр культури і туризму, завсідник Франка, 19 – Юрій Богуцький.

"У 1990 році заповідник з підтримки українських та зарубіжних громадян зупинив будівництво величезного комплексу заводів Міненерго та Мінгазпрому Союзу РСР. Я тоді через Бориса Олійника дійшов до Раїси Горбачової та Дмитра Лихачова. Раїса Максимівна була заступником голови Фонду культури Лихачова. Завдяки Борисові Олійнику вона прийняла мене. Горбачова сказала: я дуже поважаю Тараса Шевченка, і я вам допоможу. Поки я повернувся з Москви, сюди вже Віталій Масол приїхав – тоді голова Ради Міністрів УРСР, нагримав на обласну, районну та міську владу – усе було вирішено на користь заповідника та українського народу". 

ІСТОРИК З ДИПЛОМОМ ЕЛЕКТРОМЕХАНІКА І СОЦІОЛОГА 
Після звільнення працював науковим співробітником Інституту історії України НАН України: "..Мене тоді звільнили з роботи в Каневі, я влаштувався працювати науковим співробітником в Інститут історії, який знаходиться недалеко від Майдану. І по дорозі на роботу я заходив туди" (про участь в подіях Помаранчевої революції).

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ
5 жовтня 2005 року указом Президента України Віктора Ющенка №1415/2005 був призначений Міністром культури і туризму України. Обіймав посаду рік, до листопада 2006 року. Лобіював питання створення Міністерства культурної спадщини.

-          Зменшення концертної діяльності, підтримки шоу-бізнесу, який в усьому світі сам себе забезпечує фінансово. Натомість увага держави переключається на збереження культурної спадщини, в найширшому значенні цього слова. Це не тільки те, що зберігається в музеях, заповідниках, архівах, бібліотеках, так звана нематеріальна культурна спадщина, це розвиток і підтримка власне національної культури..

-          Ми повинні провести переатестацію і залишити професійні кадри. Галузь культури не може бути благодійною - платити малу зарплату, але платити її усім. Слід перейти на контрактну основу співпраці.

-          Державі необхідно створити умови для роботи археологічних експедицій і оприлюднення їхнiх результатів. Маючи такі традиції, у нас досі немає археологічного музею. Велика збірка зберігається в Iнституті археології Академії наук, але це для дуже вузького кола науковців.

ОХОРОНА НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО НАДБАННЯ
Після звільнення з посади міністра, Ігор Ліховий був працевлаштований керівником спеціально створеної Служби з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України, де, за 3 місяці роботи, не відзначився нічим, окрім участі в безрезультатних дискусіях.


ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА
З 6 лютого 2007 по 24 лютого 2010 року Ігор Ліховий був послом України в Республіці Білорусь.


І ЗНОВУ МУЗЕЙ
Вдруге в музей на роботу Ігор Дмитрович прийшов після завершення його дипломатичної служби, за вислугою років отримавши посаду заступника генерального директора з питань розвитку Національного художнього музею України.


ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Член багатьох національних і міжнародних організацій: Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць, Українського фонду культури, Товариства зв’язків “Україна-Світ”, Українського товариства історії та культури. Член Національної спілки журналістів України. Неодноразово обирався депутатом Черкаської обласної та Канівської міської рад.


ТВОРЧІ ПРИСТРАСТІ
"Чому в українських будинках сьогодні є бельгійські чи ту­рецькі килими, а немає українських? Тому одне із завдань, які перед нами стоять, зробити так, щоб вітчизняне мистецтво було придатним не тільки для музеїв і картинних галерей..."


Джерело: "Музейний простір"