В Росії надрукували каталог "Сирійської колекції" східнохристиянських старожитностей з Музею Ханенків

Довгоочікувана наукова монографія стосовно одного з важливих розділів колекції Ханенків - так званої "Сирійської колекції" східнохристиянських старожитностей (нині ці пам'ятки зберігаються в Національному музеї історії України та Національному музеї історичних коштовностей України) вийшла друком у Санкт-Петербурзі. Автори - Анна Пєскова, к.і.н., ІІМК РАН, та Людмила Строкова, директор Музею історичних коштовностей України, науковий редактор - один з найвідоміших фахівців у цій царині, д.і.н. Олександр Мусін.

Основу книги складає каталог натільних хрестів-реликваріїв епохи «середньої Візантії» X-XI століть. Ці хрести складалися з двох стулок, з'єднаних петлями і шарнірами. Така конструкція дозволяла зберігати в них християнські реліквії. Іноді це були шматочки тканини або дерева від гробниць, камінчики із святих місць, часточки мощей. Однак в колекцію вони потрапили вже без їх священних вкладок. Самі хрести були прикрашені гравіюваннями: Христос, Богородиця, архангели, святі.

Сирійські, палестинські, нарешті, хрести Святої землі - всі ці назви вже більше ста років використовуються вченими як загальне визначення для цієї групи хрестів. Опубліковані хрести колись входили до зібрання Богдана  (1849-1917) та Варвари (1852-1922) Ханенків, відомих колекціонерів і меценатів другої половини XIX-початку XX в. Сьогодні їхнє ім'я носить Національний музей мистецтв України у Києві. Однак доля цих людей була нерозривно пов'язана з Петербургом.

Історія «сирійської колекції» Ханенків налічує більше ста років - з моменту появи її в Російській імперії після того, як вона була куплена на Близькому Сході між 1900 і 1914 рр.  Родина Ханенків не просто збирала давнину. Вони робили їх по-справжньому доступними завдяки публікаціям. Найбільш вдалими виданнями стали два випуски альбому «Старожитності російські. Хрести та образки »(1899-1900). Хрести «Сирійської колекції» Ханенків готувалися до публікації в III випуску. Але видання так і не відбулося, а підготовлені до друку скляні негативи під час лихоліть XX в. потрапили в приватні руки і опинилися в США. Нині сама колекція зберігається в Національному музеї історії України.