Благі наміри або Які українські скарби продаватимуться у Москві (ФОТО)

Не хотів писати на цю тему, але вважаю необхідним звернути увагу на те, що відбувається. Насамперед, увагу тих, хто щиро хотів допомогти, але не усвідомлює наслідки своїх дій і повівся на не дуже розумну провокацію.

Отже.

В останні дні у ЗМІ розкручується істерика щодо «українських скарбів, які продаватимуться на аукціоні у Москві». В освяченні цієї істерики уже взяв участь голова комітету з питань культури і духовності В’ячеслав Кириленко, який надіслав офіційний запит до МЗС та силових органів щодо необхідності проведення перевірки.

Історія набула розголосу і це дуже добре для тих, хто її запустив, бо сприятиме їхній роскрутці. Але наслідки будуть абсолютно протилежні задекларованим намірам.

Ситуація така.

На 9 лютого 2013 р. у Москві заплановане проведення аукціону «Монети, ордени, медалі» Східноєвропейського антикварного дому. Цей антикварний дім було створено кілька місяців тому і офіційно відкрито 13 грудня 2012 р., тобто місяць тому. Зазначений аукціон буде ПЕРШИМ для нього.

Задовго (!) до самого аукціону антиквари підготували та оприлюднили каталог з лотами, які будуть виставлятися. Друковану та електронну версію каталогу всі бажаючі можуть побачити на сайті СЄАДу. І до офіційного відкриття, і після нього аукціонний дім активно поширював інформацію про подію. Тобто для отримання інформації про предмети не потрібно залучати ніяких шпигунських схем. Все це маячня.

На аукціон планується виставити 7 лотів, які за оцінкою відносяться до часів Київської Русі.

1. «Срібник Володимира» І типу (Х ст.) - перша монета, яка карбувалася на Русі. За висновком експерта, цю монету викарбовано тією ж парою штемпелів, що і деякі монети з «Київського скарбу», знайденого у 1876 р. Стартова вартість – $ 15,8 тис.

2. «Срібник Володимира» IV типу (Х – ХІ ст.). Багатьом відомий зі шкільної програми, адже на реверсі монети зображений родовий герб Рюриковичів – тризуб. За висновком експерта, цю монету викарбовано тією ж парою штемпелів, що і деякі монети з «Ніжинського скарбу», знайденого у 1852 р. Стартова вартість – $ 5,3 тис.

3. Фрагмент золотої гривни (ХІ – середина XV ст.) – зливку, який був платіжним засобом під час так званого «безмонетного періоду». Розміри - 16 х 7 х 5 мм, маса – 7,07 г. Стартова вартість – $ 3,7 тис.

4. Срібна гривна «новгородського типу» (кінець XI - середина XV ст.). Розміри - 205 x 13 x 12 мм. Активно використовувалася у грошовому обігу. На початку – переважно на північно-східній Русі, з 13 ст. – по всій території Давньої Русі. Стартова вартість – $ 4,75 тис.

5. Шестикутна срібна гривна «київського» типу (ХІ – XІІІ ст.). Подібна нещодавно виставлялась на аукціоні салону антикваріату «Епоха» в Києві. Такі гривни на українських аукціонах регулярно трапляються і продаються по ціні $ 800 – 1500 Стартова вартість у Москві - $ 3 тис.

6. Давньоруська срібна гривна, яку відносять до т.зв. «чернігівського» типу. Стартова вартість - $ 3,5 тис.

7. Срібний зливок – «лодія», який датують серединою XІV ст. Стартова вартість - $ 4,75 тис.

Тобто, як бачимо, вартість лотів дещо завищена (наприклад, «срібники Володимира», хоч і дійсно є рідкістю, в залежності від стану продаються від $ 3 до 10 тис.), але не захмарна.

Повернення в Україну цінностей, які мають музейне значення (безпосередньо до музеїв або на першому етапі - до приватних колекцій), це вкрай важлива справа.

Але! АЛЕ!!!

Якщо ви насправді хочете повернення цінностей, то останнє, що ви повинні робити, не маючи достовірної інформації про їх походження, це:

1) влаштовувати істерику в ЗМІ, називаючи їх «унікальними скарбами» (тим більше, що рідкістю можна вважати лише монети);

2) закликати офіційні органи «тихенько» (це після істерики у ЗМІ!!!) влаштувати їх викуп та перевезення «дипломатичними каналами» та передати у музей (після розголосу у ЗМІ – це клініка!!!);

3) позиціонувати це як «повернення реліквій» з ворожого полону.

Ці дії, окрім піару натхненників кампанії, призведуть тільки до одного – до надмірної уваги. Що абсолютно на користь аукціонному дому, бо призведе до більшого ажіотажу і зростання ціни. Причому – на всі речі даного типу. Тому аукціонери аплодують стоячи і дбайливо збирають у себе на сайті посилання на істеричні публікації в українській пресі.

Це однозначно підвищить увагу з боку силових органів Росії до потенційного покупця, а також мотивує усіх, хто не хоче повернення пам’яток до України

Якщо не буде доведено, що ці речі вкрадені з конкретного українського музею (а у Росії доводити це ніхто не зацікавлений) і  незаконно вивезені, до України вони ніколи не потраплять. Натомість я не виключаю варіанту, що хтось з росіян їх купить і подарує якомусь російському музею.

Що потрібно було робити? Тихесенько звернути увагу людей, які б могли їх купити і привезти в Україну. Саме це ми і зробили до того, як почалася ця піар-кампанія! Більше того, українські нумізмати знали про цей аукціон і, за моїми даними, кілька колекціонерів з України планували взяти участь в ньому заради срібників.

Як вони будуть діяти зараз – я не уявляю. Бо придбати лот з таким розголосом, який до того ж потім спливе в Україні – це підставити покупця (колекціонери зазвичай працюють через представників) і ускладнити роботу на російському ринку.

Влаштовувати галас має сенс лише тоді, коли є чіткі відомості про походження речей чи обґрунтовані висновки експертів про локалізацію. Саме так діють усі країни, які серйозно займаються своєю культурною спадщиною. Коли є відомості – офіційно вимагають зняття речей з аукціонів, застосовують дипломатичні заходи.

Наприклад, в 2008 р. президент Інституту Близького Сходу Євген Сатановський, який активно займається темою Хозарського каганату, передав у дар Державному історичному музею у Москві так звану «хозарську колекцію», до якої входять півтори тисячі археологічних предметів. За офіційною легендою речі походять з Кубані, Ставропольського краю та Кавказу. Втім, фахівці кажуть, що частина цих речей не просто походить з України – вони виставлялися в Україні, але офіційно кордон не перетинали! Оце – тема для комітету і МЗС, яка може мати наслідки. Зараз же найбільш вірогідний сценарій - росіяни покрутять пальцем біля скроні і кепкуватимуть з нашої недолугості.

Повернення культурних цінностей – це надзвичайно делікатна річ. Є кілька людей, які відслідковують іноземні аукціони, купують речі і привозять їх в Україну.

Один з колекціонерів сказав мені, що спробує поборотися на аукціоні, якщо ціна буде у межах розумного. Але тепер складно щось прогнозувати. Можливо, російська сторона схоче зробити жест доброї волі і передасть якісь з цих речей Україні (бо, як сказали археологи, яких я попросив подивитися, 3 з 7 лотів мають стосунок скоріше до території Росії). Я в позитивну розв’язку слабо вірю, хоча хотів би помилитися.

Привертати увагу до проблеми повернення пам’яток, особливо – археологічних, безперечно треба. І розробляти дієву схему треба, насамперед, створюючи матеріальні стимули для тих, хто готовий купувати речі і ввозити їх в Україну. Нехай вони будуть у приватній власності, але відкриті для фахівців і залучені до музейної роботи.

Що більш важливо – посилити боротьбу з незаконним обігом археологічних пам’яток в країні та припинити їх вивезення. Бо навіть зараз напівлегальні аукціони в Україні пропонують унікальни знахідки, поряд з якими представлені на московському аукціоні близько порівняти не можна. Де будуть завтра ці скарби, враховуючи наш "прозорий" кордон, уявити складно.

Перший крок - обмежити використання металодетекторів, які стали справжньою пошестю. Саме цим зараз займаються у Росії, у багатьох країнах Європи це зроблено. Тому власне європейських пам’яток на аукціонах ви не побачите, а українські з’являються регулярно.

Конкретні пропозиції щодо цього ми передамо до комітету з питань культури і духовності. Це – серйозна справа, варта уваги відповідальних політиків.

А все, що діється зараз, - це гонитва за дешевою сенсацією і самопіар. Коли це не шкодить  - фантазуйте на тему скарбів скільки завгодно. Але ж треба інколи розум включати.

Олексій Копитько

Фото - з сайту Східноєвропейського антикварного дому.