VIOLITY

Треба було давно про це написати, але не знаходив часу. Нарешті спромігся. Мова піде про продаж археологічних предметів. Я спробую розібратися та на конкретному прикладі показати, як і чому в Україні не працює законодавство та існує потужний незаконний ринок.

Кожен музейник, археолог, пам’ткоохоронець, кожен, хто бодай якось цікавиться давньою історією, знає або чув про Violity. Сьогодні це найбільша в світі Інтернет-площадка з продажу археологічних предметів. Зауважу, знайдених під час проведення детекторного пошуку та нелегальних розкопок, тобто – незаконно.

Це не лише моя власна думка. Зокрема, ось що пише Семюел Ендрю Гарді, кримінолог, історик та археолог з Великобританії (Institute of Archaeology, University College London), який досліджує незаконну торгівлю культурними цінностями: «Найбільша спільнота, торгівельна онлайн-платформа Violity, охоплює все більшу кількість локацій. Вона не повідомляє кількість користувачів свого онлайн-форуму (Violity Forum, 2017). Нібито асоційована платформа онлайн-форуму Violity Auktsion (2017) має близько 219184 користувачів; одна з його соціальних мереж, Violity Facebook (2017), має близько 271286 шанувальників; і ще одна з його соціальних мереж, Violity vKontakte (2017) має близько 38854 підписників» (Див.: S.A. Hardy ‘Black Archaeology’ in Eastern Europe: Metal Detecting, Illicit Trafficking of Cultural Objects, and ‘Legal Nihilism’ in Belarus, Poland, Russia, and Ukraine // Public Archaeology, 15:4, 2016, 214-237).

Отже, Violity складається з форуму, де здійснюється атрибуція предметів (https://forum.violity.com/), та аукціону (https://auction.violity.com/).

Сервер форуму (хостинг) розташований в США, в м. Чикаго (IP adress: 172.67.73.40, Country: United States, Region: IL, City: Chicago, Organization: Cloudflare, Inc.).

Сервер аукціону розташований також у США, в м. Ашберн (IP adress: 104.26.12.251, Country: United States, Region: VA, City: Ashburn, Organization: Cloudflare, Inc.).

Сервери обслуговуються американською компанією Cloudflare, Inc. (США, Сан-Франциско), яка надає послуги у вигляді сервісів, що працюють як зворотні проксі-сервери.

Така схема організації сайту як зворотній проксі-сервер, потрібна в разі, коли адміністратор або власник сайту побоюється, що контент, розміщений на основному сервері, є сумнівним. Тобто, ця послуга надає можливість приховати основний сервер. Таким чином, будь-які дії проти сайту призведуть до відключення лише публічних серверів, але не основного.

Сайт Violity здійснює продаж величезної кількості археологічних предметів, знайдених незаконно чи-то придбаних нелегально. Більшість предметів походять з України, що відкрито обговорюється на форумі. Сайтом передбачена послуга доставки по Україні, але також є функції можливої міжнародної доставки.

На відміну від європейських антикварних аукціонів, продаж через сайт Віоліті (Violity) не передбачає надання продавцем документів, що засвідчують походження предмету та його атрибуцію. Тут варто згадати певні та конкретні міжнародні зобов’язання України. Згідно ст. 10-а Конвенції ЮНЕСКО «Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності», ми давно повинні «поставити антикварам в обов’язок, під загрозою кримінальних санкцій, ведення реєстру, в якому вказувати походження кожної культурної цінності, прізвище та адреса постачальника, опис і вартість кожної проданого предмету».

Тут виникає певний казус, бо, на перший погляд, на сайті відбувається лише віртуальний контакт між продавцем та покупцем. Навіть у «Правилах Violity» адміністрація зазначає: «Термін «торги», який використовується в даних Правилах, не є тотожним терміну (і не може розумітися як терміни) «торги» або «аукціон», у встановленій чинним Законодавством дефініції Торгів та / або Аукціону, а також пов’язаних з такими норм, правил і наслідків».

Ця фраза є вочевидь нікчемною, і зараз я спробую пояснити чому саме.

Власником сайт-аукціону Віоліті (Violity) і є фізична особа-підприємець (ФОП) Черкесов Костянтин Васильович (вид діяльності: 63.12 Веб-портали, контактні дані: +38067 224-87-77, 03134, м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, буд. 34, кв. 24). Це інформація з відкритих джерел, жодних вимог стосовно захисту персональних даних я тут не порушую!

Вид діяльності ФОПа Черкесова «63.12 Веб-портали» це так званий КВЕД (код видів підприємницької діяльності).

КВЕД – це систематизована закодована інформація про спрямованість видів комерційної діяльності. Визначається КВЕД за допомогою Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» та використовується у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Суть КВЕДу полягає в тому, що від нього залежить система оподаткування. Неправильне значення коду трактується як отримання доходу від незареєстрованого виду діяльності. Наслідки такої помилки залежать від обраної підприємцем системи оподаткування.

КВЕД «63.12 Веб-портали» передбачає:

– керування веб-сайтами, які використовують пошукові механізми задля створення та підтримки великих баз даних Інтернет-адрес і контенту в зручному для пошуку форматі;

– керування іншими веб-сайтами, що функціонують як портали в мережі Інтернет, таких як медійні сайти, що періодично поновлюють інформаційний контент.

Для здійснення трансакцій на Violity продавці та покупці мають пройти реєстрацію, яка, зокрема, передбачає підтвердження електронної адреси та номеру телефона. Участь в торгах передбачає створення віртуального рахунку (гаманця), кошти з якого списуються виключно для оплати послуг сайту.

За супровід лотів аукціон на сайті Violity отримає 2 або 3 % від остаточної вартості лоту. Плата за послуги супроводу торгів сплачується продавцем лоту й визначається в процентному співвідношенні від кінцевої ціни продажу та залежить від ряду факторів, зокрема від розділу (групи), в якому розміщувався проданий лот, і від ціни продажу (суми, за яку він був проданий). Тарифи для кожної з країн відрізняються. Передбачена можливість участі в торгах з Росії, Польщі та Білорусі.

Окрім цього, адміністрація сайту здійснює повний контроль за діяльністю усіх зареєстрованих учасників. Це стосується і форуму, і аукціону. Вона модерує обговорення виставлених предметів, вирішує проблемні та конфліктні ситуації, блокує та видаляє небажаних учасників. Під час аукціону адміністрація має можливість заблокувати ставки будь-якого учасника на власний розсуд.

Ось доволі типовий приклад роботи цього аукціону:

«деньги берут за каждый шаг (комиссия с продажи, выставил лот- плати, не продал и перевыставил – опять плати...), условия для продавцов просто кабальные, правила на трёх простынях прописывают что нельзя делать, а если вдруг сделаешь – то, что тебе за это будет. В большинстве – это необоснованный бан от техподдержки (которая на это площадке мнит себя королями интернет-мира), и по фиг, что у тебя на балансе закинутые деньги, а если баланс нулевой – ты не то, что выставить лот, тебе даже чат недоступен с поддержкой, и ты даже не можешь выяснить причину бана».

Усе це чудово ілюструє, що контакт між продавцем та покупцем не є прямим, а контролюється адміністрацією сайту. Зрозуміло, що це жодним чином не стосується діяльності, передбаченої для КВЕД «63.12 Веб-портали». Але існує інший КВЕД, він має назву «47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет». Він передбачає наступні діяльності:

– роздрібну торгівлю будь-якими товарами за допомогою компаній поштового замовлення;

– роздрібну торгівлю будь-якими товарами в мережі Інтернет;

– пряму торгівлю за допомогою телебачення, радіо та за телефоном;

– діяльність з роздрібної торгівлі Інтернет-аукціонів.

Чи можна вважати, що власники Violity просто помилилися, вказавши при реєстрації не той КВЕД. Вочевидь – ні, а справа тут у податках. Violity пропускає через себе трансакції на кількасот мільйонів гривень щороку. Оскільки сайт зареєстрований як діяльність фізичної особи-підприємця, він оподатковується за спрощеною системою (єдиний податок).

А насправді, згідно листа Державної податкової служби України від 23.03.2012 № 10272/В/10-1114/1314 щодо порядку застосування положень статті 210 Податкового Кодексу України організаторами публічних торгів (аукціонів) та порядку проведення аукціону: «якщо предмети аукціону – це культурні цінності, вони оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому статтею 210 Кодексу. У разі продажу чи реалізації на аукціоні культурних цінностей базою оподаткування ПДВ у дилера (аукціони Податковим Кодексом визначаються як дилери) є маржинальний прибуток (пункт 210.5 статті 210 Податкового Кодексу).

Відповідно до пункту 1.2 Правил торгівлі антикварними речами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства культури і мистецтв України від 29.12.2001 р. № 322/795 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.01.2002 р. за № 58/6346), антикварні речі – це такі культурні цінності, як об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, підлягають збереженню, відтворенню та охороні і створені понад 50 років тому, у тому числі художні твори, у тому числі оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, картини та малюнки повністю ручної роботи на будь-якій основі та з будь-яких матеріалів.

При цьому, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату, не звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств (підпункт 2.10 пункту 2 абзацу шостого пункту 154.6 статті 154 Податкового Кодексу)».

Я вже декілька разів показував обсяги продажів на Violity, але проілюструю це ще раз. З сайту аукціону було знято інформацію стосовно кількості лотів, які безумовно можуть бути інтерпретовані як археологічні предмети. Вибірку було здійснено протягом одного дня – п’ятниці 5-го лютого 2021 р.

Таким чином, загальна кількість лотів, пропонованих на продаж лише за один день, становить майже 23 тисячі. Треба враховувати, що йдеться лише про кількість лотів, бо значна частка таких пропозицій складається з багатьох предметів (зокрема йдеться про скарби або інвентар давніх поховань), що добре зрозуміло з наступної ілюстрації.

Для порівняння можна навести дані по найбільшій в Україні археологічній колекції – археологічних фондах Національного музею історії України. Ця збірка комплектувалася протягом 120 років, до її створення доклали зусилля декілька поколінь видатних українських археологів, істориків, краєзнавців, музейників. Сьогодні археологічні фонди НМІУ містять 802 тис. одиниць зберігання. Варто зауважити, що до фондів входять колекції в яких зберігаються не лише експозиційні предмети, але й такі знахідки, що мають наукову, а не експозиційну вагу – окремі черепки, рештки людських скелетів тощо. Але навіть якщо умовно порівняти кількість одиниць зберігання НМІУ та кількість одноденних лотів сайту Violity (припустивши, що кожен лот умовно складається з одного предмету), то лише протягом одного дня аукціон пропонував на продаж 2,8 % від обсягу головного музею країни (або весь музей за 35 днів). А, якщо кількість археологічних предметів з фондів НМІУ розділити на 120 років існування музею, то ми отримаємо доволі скромний показник у межах 6,5-7 тис. на рік. Утім, такий підрахунок є доволі умовним, бо показник продажів аукціону вочевидь сильно занижений.

За спостереженнями археологів багатьох країн (консультації проведені з науковцями з Польщі, Беларусі, Росії, Швеції, Великобританії, Франції, Угорщини, Австрії та Італії) останні п’ять років велика кількість археологічних предметів з України продається за її кордонами уже відкрито. В кількох випадках було доведено, що ці предмети спочатку було продано через аукціон сайту Violity. Існує припущення, що в деяких випадках продавець продає предмет сам собі, щоб мати підставу стверджувати, що він його легально придбав і є добропорядним набувачем. Деякі з предметів, проданих на європейських аукціонах по фальшивих документах про походження, швидко перепродаються ще кілька разів. Наприклад, унікальний бронзовий шолом, слідство по якому ще триває, був проданий на Violity, згодом – на англійському аукціоні як предмет зі старої колекції якоїсь пані з Кента, а потім – іще раз через австрійську галерею. А вже після того, як справа по цьому шолому була порушена, через Violity було продано скарб срібного римського посуду, який незабаром має бути повернутий в Україну з Берліну, де його виставляли на німецькому аукціоні.

Трохи підсумую. Питання нелегальних розкопок та незаконних продажів археологічних предметів актуальне для країни вже мінімум 20 років. Кожне «перезавантаження» влади рано чи пізно вимагає від діючої влади якось зреагувати на цю проблему. Окремі нечасті та невдалі спроби в минулому були, але їх ніколи не завершували, бо всі вони припадали на різні владні зміни. Але з 2019 року ані Президент, ані жоден урядовець або народний депутат це питання вже не порушує. Особливо показова тут роль міністрів культури. Кожен знає, що бездарне та безрезультатне реформування міністерства повністю зруйнувало систему охорони культурної спадщини на рівні центрального органу влади. Сьогодні Мінкультінформ навіть не володіє інформацією про офіційні археологічні розкопки та про долю знахідок, які там були виявлені.

Саме тому я ризикну зробити сумний підсумок. У Європі сьогодні поширюється занепокоєння відносно будь яких підозрілих продажів археологічних предметів. Пов’язане воно передусім з тим, що за останнє десятиліття внаслідок подій на Близькому Сході з’явилися підстави бачити зв’язок між сумнівним продажом старожитностей та фінансуванням тероризму. Різні програми, пов’язані з цією проблемою, розробляються як на рівні окремих національних структур, так і Європолом. Україну до цих процесів не долучають, але за ситуацією в ній слідкують. Причини, наскільки я знаю, в тому, що існування такого великого нелегального ринку пов’язують, передусім, з корупцією. А ще тому, що у нас іде війна, а нелегальний пошук однаково вільно почувається по обидва боки фронту.

Наостанок хочу нагадати як з подібною проблемою впоралася Латвія. Напочатку березня цього року там, посилаючись на вимоги Європейської конвенції про правопорушення, що пов’язані з культурною власністю, принципово поміняли законодавство. Усі предмети від 17 століття та старше було об’явлено власністю держави, а інші форми володіння ними було заборонено. Паралельно – суттєво підсилили кримінальну відповідальність за порушення цього законодавства. І багато антикварів припинили свою діяльність, а десятки колекціонерів просто пішли та віддали свої колекції музеям. І ніхто від цього не помер…

Проблема в тому, що в нас мало хто пам’ятає які конвенції ми ратифікували та що зобов’язалися по них зробити. Ось тому на нас так підозріло дивляться, й дивитимуться далі!