ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Кільком співробітникам пам’яткоохоронних структур відмовлено у т.зв. «Відкритому листі». Зроблено це з посиланням на вимоги нового регуляторного акту – «Порядку формування та діяльності кваліфікаційної ради з питань видачі кваліфікаційних документів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 р. № 809.

Відкритим листом традиційно називають кваліфікаційний документ, який дає право на отримання дозволу на проведення археологічних досліджень. Закон України «Про охорону культурної спадщини» передбачає:

«Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт – фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідного кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою. Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України».

Важливо наголосити – закон не обмежує фізичну особу (археолога) стосовно місця роботи та не прив’язує його до певної юридичної установи або організації. На такому самому принципі побудований і такий важливий підзаконний акт, як «Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 316:

«Археологічні розвідки, розкопки можуть проводити наукові працівники з досвідом проведення археологічних робіт, які застосовують наукові методики розкриття і фіксування археологічних об'єктів культурної спадщини, що гарантують можливість подальшого використання результатів досліджень як повноцінного джерела культурної спадщини».

І далі: «Дозвіл видається за заявами державних установ та організацій, які провадять діяльність, пов'язану з археологічними дослідженнями».

Але дійсно, той Порядок, що стосується згаданих кваліфікаційних документів, і який почав діяти цього року, з невідомих причин звузив дію Закону. Ось, що тепер передбачено стосовно можливості отримання кваліфікаційних документів:

«Фаховий рівень виконавця робіт – фізичної особи може бути визнаний кваліфікаційною радою достатнім лише за умови відповідності таким кваліфікаційним вимогам:

1) наявності фахової освіти за науковою спеціальністю «Археологія» або «Музеєзнавство. Пам’яткознавство» не нижче другого рівня вищої освіти;

2) наявності досвіду ведення польових археологічних досліджень, що становить не менше чотирьох польових сезонів;

3) виконавець робіт – фізична особа повинен бути науковим або науково-педагогічним працівником установи або організації, статутна діяльність якої передбачає проведення наукових досліджень археологічної спадщини. До таких установ належать:

Інститут археології Національної академії наук;

наукові установи Національної академії наук, які у своєму складі мають спеціальний структурний підрозділ з дослідження археологічної спадщини;

заклади вищої освіти державної форми власності, що здійснюють підготовку фахівців за рівнем не нижче другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю “Історія та археологія”;

адміністрації історико-культурних заповідників, музеї державної та комунальної форми власності, які у своєму складі мають спеціальний структурний підрозділ з дослідження археологічної спадщини».

Таким чином, співробітникам різних державних комунальних підприємств або інспекцій кваліфікаційні документи не видаються, тобто вони не мають права отримувати дозволів на розкопки.

Але право не повинно бути вибірковим! Більша частина кваліфікаційних документів, а отже – дозволів на розкопки видається працівникам ДП НДЦ ОАСУ. Які також не повинні їх отримувати.

Державне підприємство Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України ІА НАН України», попри назву, жодного формального відношення до Інституту археології на має. Це ДП було засновано не Інститутом, а постановою Бюро Президії НАНУ 23.01.2001 № 10. Створювалося ДП не для проведення археологічних розкопок, а, як зазначено в його статуті: «з метою забезпечення сприятливих організаційних умов на проведення Інститутом археології НАН України госпрозрахункових рятівних археологічних досліджень». Тобто роботи повинен проводити Інститут, а ДП лише забезпечувати «сприятливі організаційні умови» (про що йдеться – розумію погано, але це точно не розкопки!).

Але всі археологи чудово знають, що насправді НДЦ ОАСУ це звичайна комерційна установа, яка спеціалізується на археологічних роботах. За даними Опендатабот дохід ДП за минулий рік склав 37.756.000-00 грн., що значно перевищує фінансування Інституту археології.

Чи можуть представники ДП отримувати кваліфікаційні документи? Формально – ні в якому разі, та саме з тих причин, по яких уже відмовлено всім іншим.

У Постанові Кабміну про кваліфікаційні документи йдеться про «наукові установи». Але «підприємство» це не «установа». Тим більше, не «наукова», що би там не було в назві.

Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» визначає:

«З метою визначення ефективності діяльності наукових установ проводиться їх державна атестація.

Для наукових установ державної, комунальної форм власності, а також наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі, державна атестація проводиться в обов’язковому порядку не менше одного разу на п’ять років, для новоутворених - не пізніш як через три роки після утворення».

Ця атестація регулюється «Порядком проведення державної атестації наукових установ», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 540. Порядок передбачає, що:

«Державна атестація наукових установ проводиться в обов’язковому порядку не рідше одного разу на п’ять років для:

наукових установ державної і комунальної форми власності;

наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі;

наукових установ Національної академії наук, національних галузевих академій наук».

Державне підприємство Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України ІА НАН України» ніколи не проходило державну атестацію й, навіть, не подавалося на неї, отже – не є науковою установою.

Тут я дозволю собі одну пораду тим пам’яткоохоронцям, кому вже відмовлено у видачі кваліфікаційного документу. Негайно та публічно звертайтеся персонально до міністра культури та інформаційної політики. Інформуйте його, що видача кваліфікаційних документів, а себто – дозволів на проведення археологічних досліджень, проводиться з порушенням чинного законодавства. Вимагайте негайно відкликати ті дозволи, що вже видані з порушеннями, та зупинити роботи по них. Задля більш швидкої реакції можна також звертатися до правоохоронних органів.

А на кінець хочу звернутися до керівництва Міністерства культури та інформаційної політики. Людина, як забезпечує у вас розробку проектів нормативних документів, уже відкинула нас до рівня середини 90-х років. Лише в Постанові, про яку я тут пишу, закон порушений багато разів. Ви надали Інституту археології, який є лише науковою установою, право створювати та забезпечувати діяльність того, що закон визначає «незалежним органом». Ви вписали туди вимогу про освіту за спеціальністю «Археологія» або «Музеєзнавство. Пам’яткознавство», хоча абсолютна більшість археологів України має дипломи за спеціальністю «Історія». Я міг би нарахувати тут іще порушень на два абзаци, якби був упевнений, що ви якось зреагуєте. Це варто зробити, особливо зараз, коли міністерство заявило про реформу пам’яткоохороноої системи. Бо з такою нормативною базою краще нічого не робити взагалі!