УКРАЇНСЬКИЙ БАТИК: ВІД ХУСТКИ ДО ЖИВОПИСУ

У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрито ретроспективну виставку українського батика з музейної колекції. Вперше широкий загал має можливість познайомитися з творами знаних українських митців 1950-х – 2016 років, виконаних у техніці гарячого, холодного батика та вільного розпису. 

Виставкова експозиція в музеї демонструє історичний екскурс розвитку такого явища, як український батик, котрий розпочався ще у 50-х роках минулого століття. Тож сьогодні відвідувачі музею мають унікальну можливість познайомитися з роботами вітчизняних митців, які одними з перших звернулися до техніки батика.

Це хустина на абажур відомої української мисткині Марфи Тимченко, хустина та косинка Олександра Пащенка, панно «Танок» і «Квітка» Віри Лимаренко та інші твори відомих майстрів та професійних художників, які експериментували і опановували мистецтво розпису на тканині.

«Музей вперше презентує загальну виставку українського батика, – розповідає куратор виставки Наталія Нікітіна. –  Наша колекція невелика, але вона  унікальна, адже до неї входять ранні роботи українських художників тих часів, коли тільки відбувалося становлення такого виду мистецтва, як батик, в Україні».

Більшість виставкових робіт презентують творчість сучасних авторів, котрі  досягли вершин у мистецтві розпису по тканині,. Зокрема, це київські мисткині Наталія Гронська  «Світло у темряві» із відомої серії «Віщі сни», 2009 рік), Тетяна Мисковець  («Дерево бажань», «Замок над хмарами»1996 рік), полтавська художниця Лариса Лукаш («Натюрморт з тюльпанами», 2016 рік, «Чарівна осінь або перший сніг», 2015 рік), художник з Вінниці Олександр Литвин (триптих «Чорний ліс», 1988 рік).

Багато художників, які працювали з батиком, були пов'язані з роботою на потужних шовкових комбінатах країни, які діяли в другій половині ХХ століття. У 1947 році з Київського шовкового комбінату, який почали будувати ще наприкінці 1930-х років, стали випускатися перші метри тканин із натурального шовку, декорованих у техніці батика.

У різні роки роботу на Дарницькому шовковому комбінаті поєднували зі своїми творчими пошуками заслужена художниця України Надія Грибань, на Київському шовковому комбінаті – Тамара Мороз та Тетяна Мисковець. Їх витончені декоративні панно демонструються нині на виставці в музеї.

Ще одна учасниця виставки – відома київська мисткиня Наталія Гронська, одна із художників, які у 80-х роках минулого століття започаткували образотворчий батик – картини з глибоким змістом і високою майстерністю виконання. У виставковій експозиції представлено її панно «Світло у темряві» із серії «Віщі сни».

Художниця розповіла, що над її створенням вона працювала десять років, і що серія є дуже важливою для неї. Панно «Світло у темряві» виконано в техніці гарячого батика, з яким складніше працювати, ніж з холодним, зауважує мисткиня. Тому багато дрібних деталей, які є в цій роботі, далися їй важче.

«Віщі сни» – це те, чого немає в реальності, це вигаданий світ і те, що є в душі. Образи, які випливають зі сну, оповідають про іншу реальність, яку ми, можливо, знаємо, але не усвідомлюємо і по якій блукаємо. Для того, щоб стати зрозумілим людям, це потаємне має вийти на поверхню і стати власністю глядача. Тому побачити незриме – це моє творче кредо», –  зізнається авторка.

Загалом, виставка засвідчує, що батик – це один із цікавих видів образотворчості, який динамічно розвивається в Україні, а сучасні художники активно звертаються до цього виду мистецтва, створюючи самобутні композиції, які є окрасою інтер'єрів, музейних експозицій та виставок.

Переглянути рідкісну колекцію батика і помилуватися вишуканими роботами українських митців можна до 1 грудня 2019 року у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.