УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ БОРИСІВСЬКОЇ ІКОНИ

Онук Івана Макаровича Гончара, в миру Іван Гончар, а в монашестві - ієродиякон Януарій, зібрав і передав музею свого діда грандіозну колекцію ікон кінця ХІХ - початку ХХ століть роботи майстрів слободи Борисівка, що на українській Слобожанщині, відрізаній до Білгородської області Російської Федерації. З 21 грудня 2018 р. по 25 лютого 2019 р. виставку “Борисівська ікона”: українська ікона слободи Борисівка кін. ХІХ – поч. ХХ ст." можна побачити в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара". 

У пошуках зразків «борисівських» ікон ієродиякон Януарій за чотири роки обстежив 100 сіл. Він мандрував містами і селами Чернігівщини, Київщини, Одещини, Черкащини.

Слобода Борисівка (нині територія РФ, Бєлгородська область), в минулому український іконописний центр, що був розташований на історичних землях Слобожанщини.

Борисівський іконописний промисел був унікальним явищем не лише щодо випуску масової продукції (307 тис. ікон на рік), а й в оригінальності техніки іконопису, декору, іконографічному потрактуванні. Борисівська ікона пізнавана і неповторна.

У наші дні російські дослідники презентують борисівську іконописну традицію як явище російської культури, проте це не відповідає дійсності, адже етнічний склад слободи і первісна територіальна приналежність (Охтирський полк, потім Харківське намісництво) дозволяє впевнено віднести борисівську ікону до художнього явища української культури.

Намолені ікони створюють особливу ауру тепла і любові, адже скільки молитов сердечних було звернено через них до Бога. Були часи, коли ікони виносили з хат і дарували їх у церкви. А пізніше, коли храми були зруйновані, люди зберігали їх по горищах.

Хто відвідає виставку, сповниться особливим станом причетності до неповторної краси «борисівських» ікон. А завдячуючи ієродиякон Януарію та музею цей неоціненний духовно-мистецький доробок буде збережений для майбутніх поколінь.

Більше фото  - на сторінці музею.