ЧИ Є НАУКА В МУЗЕЇ?

«Якщо хочемо підтримувати музеї на
рівні суспільного розвитку, то нам,
як і взагалі усьому людству для
збереження свого існування, потрібна наука»
З. Странскі (чеський музеолог)

Чи є наука в музеї? Якою вона має бути? Які її визначення та кластери? Чи в усіх музеях наука присутня? Ці та інші питання досить часто циркулюють у середовищі музейної фахової спільноти, стають об’єктом публічних, а інколи й непублічних, обговорень. На наш погляд, це пов’язано насамперед із відсутністю чітких, притомних дефініцій музейної науки загалом та її сутнісних ознак зокрема.

Попри різного роду дискусії, складно заперечити, що вся музейна робота ґрунтується на науковій основі, в тому числі й на різноманітних наукових дослідженнях як самих музейників та музеологів, так і дослідників із суміжних наук. Саме тому науковий вектор діяльності кожної музейної інституції – домінанта її впевненої роботи не лише в царині музеології та музейної практики, а й фундаментальних і прикладних досліджень. До того ж наукова діяльність музею параметризується на вагомі складники: науково-дослідницький, науково-просвітницький, науково-експозиційний, науково-фондовий, науково-реставраційний, науково-методичний та науково-видавничий.

Отже, наукова робота музейної інституції є фундаментом усієї її магістральної діяльності і проводиться в широкому діапазоні, що зумовлено специфікою музейного функціонування. Це – теоретичні та практичні профільні/музеологічні дослідження, наукове комплектування фондів, джерелознавче вивчення зафондованих документів, наукова організація обліку, збереження, консервації і реставрації музейних колекцій тощо. Зрештою, головні напрями наукових досліджень у музеї визначаються з урахуванням актуального темарію профільних наукових напрямів та викликів модерної теоретичної й практичної музеології, основних положень концепцій наукової діяльності, перспективних планів роботи музейної інституції та інше. Ба більше, тільки в комплексному поєднанні різних напрямів досліджень музей стимулює наукові пошуки, актуалізує публікацію різноманітних видань, продукує нові експозиції та виставкові проекти; формує концептуальні підвалини музейної нарації та, за посередництва експозиційних площ і фондових колекцій комунікує з відвідувачем.

Таким чином, наука для музеїв – необхідність, без якої музейне життя зупиниться. Інша справа, що необхідно чітко вписати визначення поняття «музейна наука» у вітчизняний законодавчий контент, конкретизувати й параметризувати його, зрештою, для оцінювання рівня «науковості» чи «ненауковості» музею зокрема, наукозації чи денаукозації музейної справи загалом необхідно спробувати напрацювати та встановити чіткі критерії оцінки музейної інституції як наукової установи, її спроможності виконувати дослідницькі функції, продукувати високоякісний науковий продукт і наукові результати та, якщо потрібно, прописати типові критерії організації наукової роботи в музеї (варто наголосити, що певні напрацювання в цьому напрямі розробляли робочі групи Міністерства культури України та особисто В. Рожко, тож необхідно лише активізувати й завершити цей процес).

Любов Легасова,
заступник генерального директора з наукової роботи 
Національного музею історії України у Другій світовій війні