Гобелени художниць-дисиденток Паук, Крип`якевич та Шабатури презентували у Коломиї

У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського урочисто відкрито виставку «Текстиль як зброя», на якій представлено роботи львівських художниць-дисиденток, майстрів художнього текстилю, учасниць національного Руху опору, членів Української Гельсинської спілки Наталки Паук, Лесі Крип’якевич та Стефанії Шабатури.

 Дана виставка присвячена 99-ій річниці від дня проголошення Західно-Української Народної Республіки. Ця подія об’єднала трьох репресованих художниць. Життєві долі Наталії Паук, Стефанії Шабатури і Олександри Крип’якевич та їхніх родин суголосні з історичною ретроспективою боротьби українського народу за відновлення власної державності.

Пам’ятаючи дитинство, проведене на засланні (батько Н. Паук, як провідник УПА, був закатований НКВД; батько О. Крип’якевич  засланий до Сибіру за священиче служіння, С. Шабатура з родини церковних будівничих, в якій плекали патріотичну ідею), подруги зі студентських років жили за правилами конспірації.

Від батьків вони отримали у спадок чутливий суспільний нерв, який реагував на всі процеси в державі та Церкві. Подвиг батьків та дідів накладав обов’язок та усвідомлення своєї відповідальності перед їхньою пам’яттю та прийдешніми поколіннями. Подібно до Франкового Мойсея, вони відчували себе благословенними на «мандрівку століть з духу печаттю». 

Несучи цю печать молоді художниці приєдналися до руху за відродження незалежної, самостійної України – дисидентського руху. Творча праця була єдиною зброєю, якою вони могли боротися. На гобеленах Стефанії Шабатури гордо підносили голови провідники  українського духу – Олекса Довбуш зі своїми опришками, Леся Українка, міфічна Касандра з пророцтвом занепаду Трої, що прочитувалося як свідчення краху радянського союзу. Молода художниця мистецькими засобами чинила сміливі політичні акти, які спровокували арешт Стефанії Шабатури та жорстоке покарання – заслання до жіночого концтабору в Мордовській АРСР. 

Водночас зазнали переслідувань її дві найближчі подруги-мисткині Наталія Паук та Олександра Крип’якевич. Оселя  пані Лесі та її чоловіка Романа, сина українського історика Івана Крип’якевича, у той час була таємним місцем зібрань та самвидаву антирадянської літератури. Як художниці, Наталія Паук та Леся Крип’якевич пророчать звільнення України від комуністичного ярма своїм спільним полотном «Пробудження», на якому жінка-Україна промовляє «Вставай, хто живий, в кого думка повстала, година до праці настала...!».

Сьогодні на огляд перед коломийською громадськістю виставлено гобелени, в які автори внесли сакральні символи, знаки часу, притаманні нації і її майбутньому. У них відображено життя трьох львівських подруг – жертв злочинного режиму, мисткинь і суспільно-громадських діячок, життя справжньої української еліти, сповнене віри у відродження та розквіт держави України.  

Віта БОЙЧУК, завідувач науково-освітнього відділу.

Світлини - Андрій КАНЯ

.