Ісус теж був з Іудеї

Автор: Марія Сойко | 23 квітня 2017 13:00 |


Знову вдарив грім! І знову ніхто не перехрестився. Напевно такі часи настали.

Серед працівників Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького черговий стрес, після інформації про реанімацію В. Пшика, заступника генерального директора з наукової роботи.

В кімнаті зібралася «трійка» - новопризначений директор Тарас Возняк, директор Палацу Потоцьких, вона ж заввідділом експозиції у цьому Палаці Оксана Козинкевич, незмінний зберігач фондів, головний охоронець тих же фондів Ігор Хомин. І все як за правилами жанру: секретар,  яка для ведення протоколу, подалі від «трійки», в куті.

Викликали по одному. Вели перехресний допит. За свідченнями допитаних, вели досить професійно, з наведенням на певні думки, з підказками, з пропозиціями. Хто як відповідав, про що говорив, таємниця дізнання. Правда, є порушення процедури. Після допиту не давали прочитати протокол. І не вимагали підписатися «зі слів написано вірно», дата, підпис.

Алярм ! В Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького знову щось «пропали». Хто «пропали»? Шукають старі наукові картки. Музейні працівники знають, що воно таке і для чого.

І я як очевидець цих подій, скажу вам більше. Ці картки в ящиках сувалися попід столами, тинялися кутами кабінетів, поки якимось чином не зникли. Хто за них відповідав? Виявляється вони мали бути на зберіганні у головного зберігача.

Директор, той що генеральний, видав наказ про те, що всі наукові працівники повинні  свої наукові картки до кінця дня 14 квітня передати головному зберігачеві. Чемно потягнулися відповідальні особи зі своїми доробками до головного сховища і все передали згідно Акту приймання – передачі. Тепер головний зберігач,  на прохання дослідників, за письмовою заявою, за згодою «трійки», тобто адміністрації, має видавати тільки те, що просять, або те, що дозволяють.

 Одним словом, в Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького почався перерозподіл науки , бо, як виявилося, заслужений музейний працівник, директор Палацу Потоцьких Оксана Козинкевич, захотіла займатися наукою і тим періодом, котрим займаються вже інші. Та це пів біди.

Нехай. Плідних досягнень.

На допит я зайшла останньою. Допитували, заплутували самих себе, видавали бажане за дійсне, з домислами. Фантазія у них буйна, в протоколі ви все прочитаєте!?

Все відбувалося з 15:00 до 16:00 робочого часу 20 квітня. Яка там робота, які екскурсії, яка наука. Всіх трясло. Хоча на усну вимогу головного зберігача І. М. Хомина я виклала все в пояснюючих записках. Чому така увага до моєї персони? Для чого увесь цей цирк?! Я ще не могла зрозуміти.

Аж тут, директор генеральний при закінченні допиту запитує, просто в чоло: «Ви жидівка?».

Шок, приплив крові до мозку. Спромоглася відповісти : «Я людина». Сльози на очах. Черговий стрес. Хто в нас прийшов до влади?

На завершення робочого дня прошу свого чоловіка , щоб зустрів мене після «праці». Розказую йому про робочі перипетії . Про «жидівку». Хочу зрозуміти, що твориться! Бо мій чоловік знайомий з генеральним з  80-х років ХХ століття, а зараз вже ХХІ століття.

 А він мені. Уяви  «Всіх працівників галереї вишикували перед Палацом Потоцьких. Попереду «трійка» в галіфе. І той, що менший, наказує: «Жиди, євреї, маланці, три кроки вперед! Повернулися в 1937-й рік і перескочили в 1942-й».

Сьогодні 21 квітня, генеральний наказав мені до кінця дня вродити старі наукові картки. Погрозив  відповідальністю.

Не там шукаєте, пане директор генеральний. Картки там, де ключі і печатка Володимира Пшика, де трудова книжка п. Лариси Разінкової, де нагороди Б. Г. Возницького після його похорону, де накази і інша документація, яка вибірково зникла з папок діловодства нашої установи
  та багато чого іншого.  

 Пан генеральний директор, напевно, не розуміє, що з того моменту, як він приступив до виконання своїх обов`язків, ВІН несе повну відповідальність за все, що є зараз. Адже так,  бідолаха, спішив бути директором, що навіть не провів опису майна разом з творами мистецтва, науковими картками та іншим. Не спромігся підписати Акту приймання – передачі довіреного йому майна. А зразу звільнив старого керівника.

Куди спішили, пане генеральний директоре? А тепер продовжуєте полювати на жидів? В усьому винні сіоністи? А як же Бруно Шульц ?

Тому, напевно, ви попросили звільнити каплицю в Палаці Потоцьких о. Павла, священика УГКЦ, котрий проводив богослужіння біля чудотворної ікони! І до цього часу не дали відповіді на лист Владики о. І. Возняка?

Ісус теж був з Іудеї.

Пане генеральний директоре, зберіться з думками. Ви претендуєте на повагу і визнання, про це свідчить ваш шлях від дипломованого інженера-механіка до генерального директора (менеджера) (паралельно ви і Редактор, і філософ, і політолог, і багато ще чого ви на себе повішали). Починайте шукати причини в собі, може станете і депутатом. Бо про таких в нашому селі кажуть: «Писаний, але не читаний».

 А мені залишилось трохи більше року до виходу на заслужену пенсію. І я допрацюю цей термін у Львівській національній галереї  мистецтв  ім. Б. Г. Возницького.

 

Марія Сойко,
старший науковий співробітник
Львівської національної галереї
  мистецтв  ім. Б. Г. Возницького,
зберігач фондів періоду Х
IV-XVIII ст., що у Палаці Потоцьких


Р.
S. Хронологія подій.

21.04

11:30
Викликає генеральний. Вимагає представити йому мій доробок як наукового працівника. Роблю підбірку всіх публікацій і видань. Несу це все з бібліотеки до генерального. «Нащо мені ця макулатура?» - з криком генеральний виганяє з кабінету і кричить в спину: «До обіду подати детальний звіт про пророблену наукову роботу».

Сьогодні я відповідальна чергова з певними посадовими обов`язками. Пишу детальний звіт. Напевно, до полудня не встигну. Буде догана. Нехай. Образливо за колектив. Мовчать. Але це нас, напевно, загартовує, мабуть,  попереду ще гірше, поки «вони на троні».

12:45
Здаю що встигла, реєструю в приймальні у секретарки.

13:30
Законний обід, йду випити чаю.

14:45
Дзвінок з приймальні генерального на мій мобільний телефон. «Через 15 хв. до генерального» .

15:05
Перед його світлими очима. Дає вказівки що необхідно дописати в ранішній пояснювальній записці.

15:20
В робочому кабінеті мої колеги пропонують випити чаю. Слабість. Підкошуються ноги. Колеги викликають швидку допомогу. Проводять реанімаційні дії.

По приїзду швидкої допомоги, бригаді №2 , за другим уколом вдається збити тиск. Лікарі констатують гіпертонічний криз.

Мабуть з пенсією я поспішила.
   

Схожі публікації

Коментарі (45)

 

Сергій Притула | 24 квітня 2017 08:12:36

Дякую за голос з середини галереї. Не треба мовчати. Тільки широкий розголос по всім фактам некомпетентності, хамства, тиску може призвести до успіху. Тримайтеся. Здоров'я. Удачі.

Відповісти

Наталія Реброва | 24 квітня 2017 12:14:22

Читаю і червонію...Від сорому. Від сорому за дії та за свою бездіяльність... Я любила Бориса Григоровича, я любила галерею. Львів, БГ, галерея від моменту знайомства викликали лише захват і повагу. А сьогодні лише сором... Ось вам і роль ОСОБИСТОСТІ в історії! І тому мені важко усвідомити, що таке діється... Так не повинно бути і так не буде! Так, брудно і безсоромно, може бути лише певний час, зауважу - дуже короткий час. І навіть цей короткий час множить зневагу (є таке переконливе українське слово!) до тараса (з маленькою пишу зрозуміло чому)і ко. Борітеся, поборете!

Відповісти

Богдан Кравчук | 24 квітня 2017 13:14:44

Ця стаття відповідає рівню Маріі Сойко , людина приховала картки , працю не одного покоління дослідників , рівня , яких Маріі Романівні не досягти ніколи !!! Розіграла виставу за Насіровим , глибоко сумніваюся , що Возняк спитав чи вона жидівка ? Весь іі вид і манера спілкуватися -красномовно говорить , що вона дівчина "зо села" Про іі безкінечні теревені на тему : про проблемну доню , чоловіка , його дружину і дочок , хто , що ів , що варила , про це знають всі в галереі . Текс явно писаний не нею , мабуть хтось розумний , бо читаючи іі "творчі " доробки волосся хочеться ридати . Явно спланована акція , сенсація рівня ЗІКУ . А стосовно вашого доробку -він у вас є ?

Відповісти

Богдан Кравчук | 24 квітня 2017 13:18:37

Ви ж, Сергій Антонов і не мовчите ! КАРА БУДЕ!

Відповісти

Андрій Гудима | 24 квітня 2017 13:23:33

З якого часу музейний простір зайнявся тиражуванням "праведного обурення". Чи личить такому поважному виданню паплюжити свою репутацію переказуючи плітки агенства ОБК (одна баба казала). 1. Якщо було місце вище"переказаних" подій, то це злочин, зневага, приниження гідності працівника і т.п.? Якщо так - чи є заява в правоохоронні органи? 2. Якщо ні - то це банальний фейк. Щодо зникнення карток - якщо цей факт мав місце - в таких випадках проводиться службове розслідування. І це в компетенції директора. Якщо у когось багата та хвороблива уява - є більш адекватні місця для спокійного очікування пенсії. А так це винлядає просто банальна провокація (в контексті останніх подій із зникненням стародруків, можна собі тільки уявити, які ще "звинувачення" озвучать "доробляючі" до пенсій).

Відповісти

Анна Чоботар | 24 квітня 2017 13:31:54

Якщо дійсно картки зникли - це велика біда! Як музейник знаю, що ці картки обліку експонатури інколи єдина ниточка яка поєднує нас з історією походження музейних експонатів, атрибуцією і т.п. Не одна мудра голова записувала туди неоцінену інформацію. І потрібно бути повним навігласом, або банальним дилетантом, щоб не розуміти цього. АЛе не це навіть вражає, як ідіотичність подачі матеріалу. Пані Гасинджак, ВИ серйозний музейник, Вас читає вся Україна! Навіщо засмічувати інформаційний простір таким сміттям?

Відповісти

ЮРИДИЧНИЙ АСПЕКТ | 24 квітня 2017 16:08:38

Згідно з аналізом, проведеним Міністерством юстиції України, не виявлено норм, якими б заборонялось уживання термінів «жиди», «жид» та «жидівка». Проте, в актах законодавства України вживаються терміни «єврейський», «особи єврейської національності», «євреї»[40]. Помічник головного рабина Києва Моше Асмана, Давид Мільман позитивно висловився у коментарі Цензор. НЕТ з приводу заяви Міністерства юстиції про слова «жид» і «жидівка», а також про те, що їх вживання не перечить українському законодавству:[41]. Мені особисто, як людині, не як духовному лідерові, слово «жид» подобається. Для України, так само як і для Польщі, — це слово традиційне. До революції взагалі не було іншого визначення. Важливо, що вкладає в це слово людина, яка його виголошує. І це не можна врегулювати ніяким законодавством. Погодьтеся, слово «кохана» теж можна вимовити так, що жінка зрозуміє, що її ненавидять. Давид Мільман також додав: Я знаю людей, цілком шанованих, які від подібних слів приходять в лють і впадають в легкий неадекват. Я, як приватна особа, готовий дозволити називати мене «жидом» і обіцяю, що нікого я за це не буду бити по обличчю. _________________________________________ АЛЕ МИ БУДЕМО БИТИ, ПО БРЕХЛИВІЙ ФАРБОВАНІЙ МОР, ПАРДОН, ФЕЙСІ. АМІНЬ.

Відповісти

Ліна Пурха | 24 квітня 2017 17:09:33

Раніше в галереі і в львівських музеях було відомо про обмеженість Сойко , а тепер всі музейники будуть мати змогу пересвідчитися про це наочно . Людина приховує картки , потім трошки знаходить , трошки віддає в Олесько , трошки п"є чай , потім прекрасна гра актриси , гіпертонічний криз , який стабілізували так , що в суботу було покращення , пригнала в галерею . Може ваш тиск спровокований кружлянням доньки на пілоні ?

Відповісти

Адміністратор | 24 квітня 2017 17:30:50

Андрію, давайте Ви не будете ставити оцінки "Музейному простору" і розказувати, що нам личить, а що ні - бо ми Вас про це не просили... Це перше.

По-друге, "Музейний простір" є МАЙДАНЧИКОМ для дискусій і публікацій музейників України. Дана публікація має автора, авторка - жива відома людина, яка вказала свою посаду, прізвище, не ховалася за псевдонімами на відміну від декого, і висловила свою думку і свою історію. Ви можете її критикувати чи підтримувати, але вона має право на свою публікацію і свою думку.

Відповісти

Адміністратор | 24 квітня 2017 17:35:41

Романе Перепелице, моє прізвище пишеться ГАСИДЖАК, і я страшенно не люблю, коли його викривлюють, навіть люди, які нечуючі, як Ви. Це перше.

По-друге, "Музейний простір" є МАЙДАНЧИКОМ для дискусій і публікацій музейників України. Дана публікація має автора, і це не я, авторка - жива відома людина, яка вказала свою посаду, прізвище, не ховалася за псевдонімами на відміну від Вас, і висловила свою думку і свою історію.

І третє. Я видаляю Ваш коментар і буду робити це до того часу, поки Ви будете писати брехню і паплюжити імя Лариси Борисівни Разінкової прямо, і Бориса Григоровича - опосередковано.

Амінь!

Відповісти

ЦЕНЗУРА В МУЗЕЙНОМУ ПРОСТОРІ-ГАНЬБА!!! | 24 квітня 2017 18:03:17

ЛЕСЯ ГАСИДЖАК, ВОНА Ж АДМІНІСТРАТОР, ВОНА Ж ЦЕНЗОР В ОДНОМУ ЛИЦІ (ТІЛІ). БОГ ВАМ СУДДЯ. ЧИ У КОГО ВИ ТАМ ВІРИТЕ. ЦЕ КОЛИ ВИ СТАЛИ ПОЗА КРИТИКОЮ? ВМІСТ КАЛЬЦІЮ В ЛОБНІЙ ЧАСТИНІ ДАВНО ПЕРЕВІРЯЛИ? НЕ ДАРМА ВАС НАЗИВАЮТЬ ЧОРНОРОТОЮ...

Відповісти

Андрій | 24 квітня 2017 19:10:18

Суть проблеми в невігластві директора галереї Тараса Возняка і тих хто стоїть за його призначенням. Користуючись своїми примітивними меркантильно-егоїстичними інтересами, підім’яти під себе Львівську національну галерею мистецтв ім. Б. Г. Возницького, спаплюжити героя України з великої букви Бориса Возницького і викрасти твори мистецтв, фарисей Возняк не підписав Акту приймання-передачі довіреного майна та не провів опису майна разом з творами мистецтва, науковими картками та іншим з колишнім директором Ларисою Разінкова-Возницькою. На мою думку це було зроблено з метою викрасти все, що на даний час покаже нестача інвентаризації фондів і звалити все на Ларису і «жидів» з галереї мистецтв. Я думаю, що вже час правоохоронним органам зайнятись аферистом Тарасом Возняком та фондами галереї і проаналізувати за чиєю протекцією він був призначений на посаду. Мало хто, чиї батьки були в Магадані міг за Радянського Союзу стати офіцером Радянської Армії і перебуваючи на службі перекладати філософські твори Едмунда Гуссерля, Романа Інгардена, Габріеля Марселя, Мартіна Гайдеггера, Ганса-Георга Гадамера, Макса Шелера. А в сучасній Україні при живому Возницькому, при правлінні Януковича, офіцер запасу, програміст Львівського заводу фрезерних верстатів розглядається як керівник галереї мистецтв. А за декілька днів стається трагічна аварія з Борисом Возницьким. Слід над цим задуматись….

Відповісти

Христина | 24 квітня 2017 19:20:20

Возняк в черговий раз показує свою неадекватність займаній посаді. Звичайно, що позитивно писати про різні випадки і події, але не зроблено ані найменших висновків. Неприпустимо, що в Галереї мистецтв - одному з найбільших музеїв України відсутнє і керівництво (бо це просто цирк) і бачення стратегії розвитку. Така ситуація також відбувається і в інших великих музеях, бо після проведення конкурсів-фарсів, що є чистими домовленостями, директорами стали клоуни, які значну частину свого життя вибудовували собі імідж, напевно для того, щоб забезпечити більш-менш комфортну старість і за рахунок займаної посади їздити за державні кошти в Європу, а також користати ними у приватних цілях. Про який розвиток музеїв мова - в їхні плани і життєву мотивацію це просто не входить. До цього додається ще і хамство, зверхність та ін. Анархічний пост совок. Кому це треба? Тоді коли купа молоді взагалі не має візій після закінчення Вузів, бо кадрова ситуація в музеях катастрофічна, з мертвими душами, пенсіонерами, що становлять 80%, про якусь структуру роботи навіть і мови нема - прострація. Ніякого контролю з боку департаменту культури і реакції на те, що відбувається

Відповісти

Богдан Кравчук | 24 квітня 2017 19:21:01

http://zaxid.net/news/showNews.do?lvivska_galereya_mistetstv_viyavila_propazhu_224_starodrukiv&objectId=1424074 Звірка наявності велася з жовтня місяця , як ви укявляєте він прийшов і виніс 200 стародруків ? Тільки при попередній звірці не має підпису жодного з членів комісіі - ні Пшика , ні Разінковоі, ні Хомина Але звірка пройшла на відмінно ! Ви опосередковано звинувачуєте офіцера запасу в аваріі ?

Відповісти

Андрій | 25 квітня 2017 18:56:32

А як прийшла і винесла Лариса Разнікова 200 стародруків ? Якщо є свідчення головного зберігача фондів Ігора Хомина або завідувача Музею книги, матеріально відповідальної особи Лариси Спаської, яка мала прямий доступ до фондів і яка пломбує приміщення, коли виходить, і зриває печатку, коли заходить, що Лариса прийшла і винесла стародруки. Тільки у вищенаведеному випадку ми можемо звинувачувати Разнікову. А так є юридичний факт: Акту приймання-передачі довіреного майна, опису майна, творів мистецтва, наукових карток між Разніковою і Хомином не має. Значить винесли Хомин і Спаська, або Тарас Возняк, який за відсутності Спаської зірвав печатки з приміщень, де зберігались зниклі стародруки. Чому я схиляюсь до думки, що це справа рук Возняка ? Є факти, де він неодноразово бреше . Наведу один з них. Гендиректор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк на своїй сторінці у Facebook написав: «З величезною приємністю повідомляю громаді, що ще 25 жовтня 2016 р. за номером 338 мною було направлено лист до Львівської міської ради з проханням встановити на фасаді Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького його бронзову пропам’ятну таблицю. Щиро вдячний депутату ЛМР Роману Грицевичу за його активне сприяння у отриманні дозволу на її встановлення. Доводиться нам зробити справу, яку за чотири роки директорування не змогла зробити попередня директор галереї Лариса Разінкова, – але краще пізно, ніж ніколи». Він також опублікував фото листа від 25.10.2016 року. У документі йдеться, що Т. Возняк просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3. Проект виготовлення барельєфу авторства Я. Мотики додають. Автор проекту народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика засвідчив , коли він звернувся до гендиректора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького з проханням про встановлення меморіальної таблиці, йому відмовили. «Художня рада проект затвердила і погодила, що таблиця має бути встановлена на фасаді. На що Тарас Возняк сказав: «Ну, на фасаді не встановлюватимемо. Зробимо це в інтер’єрі, бо там може бути ряд інших діячів». Може, він думав, що сам буде у тому ряду, або просто не хотів таблиці на фасаді», – заявив Ярослав Мотика . Згодом Тарас Возняк відмовив у встановленні таблиці і в інтерєрі. Пам’ятну дошку встановили навпроти міської ратуші в Золочеві, на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна, або, як називають у народі цю споруду: «Будинку убогих». Чому Людина чиїм іменем названа галерея, герой України, який збагатив фонди галереї щонайменше 16 мільярдів євро і не достойна бути на фасаді будівлі? І чому Тарас Возняк бреше? Збрехавши один раз, ти виявиш, що правда відтепер стала твоїм ворогом. І це гасло Возняка. Щодо звинувачення офіцера запасу. Я мав на увазі, що в СССР офіцери Радянської Армії, чиї батьки були заслані в Магадан, перебуваючи на службі, не могли перекладати філософські твори Едмунда Гуссерля, Романа Інгардена, Габріеля Марселя, Мартіна Гайдеггера, Ганса-Георга Гадамера, Макса Шелера. Хіба що вони були на службі спецпідрозділів КГБ СССР. Аналізуючи дальше , що за 10 днів до гибелі Возницького, пан Тарас був в Адміністрації Президента Януковича і просив для себе посади директора галереї. І це при живому Возницькому!!! Інженер-механік технологій машинобудування - директор галереї з фондами 16 мільярдів євро. Це так само, що ректором медичної академії став інженер-механік технологій машинобудування, який видає медичний журнал «Ж» і публікує у ньому філософські медичні есе «чи був геморой у Тутанхамона». Аналізуючи дальше , що службою безпеки України, в період правління Януковича, напряму керували з ФСБ Росії, і «колишніх кадебістів не буває», можна зробити глибокі висновки призначення, які доручення виконує і на яку державу працює Тарас Возняк.

Відповісти

Спостерігач | 25 квітня 2017 21:25:59

Морок!

Відповісти

Яна | 25 квітня 2017 22:06:40

Я так розумію, що Притула радить триматися в "середині". Там звідки і цей голос. Тонко.

Відповісти

Яна | 25 квітня 2017 22:06:49

Я так розумію, що Притула радить триматися в "середині". Там звідки і цей голос. Тонко.

Відповісти

Яна | 25 квітня 2017 22:11:46

Марійко, вас назвати жидівкою - це сказати комплімент. Правда. Ви це зрозуміли і тепер хвалитесь ?

Відповісти

Яна | 25 квітня 2017 22:18:39

Ви бачили в якому стані фасад галереї ? Напевно ні. Бо прийшли б до висновку, що перед тим як встановити пам'ятну дошку НЕОБХІДНО провести ремонт.

Відповісти

я | 26 квітня 2017 00:32:09

Посміємось? Цитую: "З приємністю повідомляємо, що сьогодні у видавництві "Дух і літера" (Київ) вийшла друком книга головного редактора Незалежного культурологічного журналу "Ї" та генерального директора ЛНГМ Тараса Возняка "JUDAICA GALICIENSIA", присвячена світу єврейських містечок - штетлів - та єврейській спадщині Галичини. © ДУХ I ЛIТЕРА, макет та художнє оформлення, 2017 © Тарас Возняк, 546 стор. ISBN 978-966-378-507-3 Видавці: Костянтин Сігов та Леонід Фінберг"

Відповісти

О. Іванова | 28 квітня 2017 11:52:51

МП вже давно тиражує різні "праведні обурення". Замість консолідації музейної спільноти це майданчик для роздмухування конфліктів і знецінення іміджу інституцій. Правильною дорогою ідуть таваріщі.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:02:09

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:02:32

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:02:37

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:02

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:04

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:04

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:04

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:05

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:05

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:05

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:05

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:18

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:18

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:19

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:19

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:20

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:21

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:22

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

Андрій | 28 квітня 2017 12:03:26

Читайте уважно Яна. Згідно листа від 25.10.2016 року Тарас Возняк сам просить дозволу встановити меморіальну таблицю Борису Возницькому на фасаді Львівської галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького за адресою вул. Стефаника, 3 і розказує в пресі, що Разнікова за чотири роки директорування не спромоглась батькові встановити меморіальну таблицю на фасаді галереї мистецтв. Коли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка скульптор Ярослав Мотика приходить до Тараса Возняка, він відмовляє йому у встановленні бронзової таблиці не тільки на фасаді чи в інтер’єрі галереї мистецтв, а загалом у Львові, Олеському і Золочівському замку. Він повідомляє Мотиці, що Борис Возницький нічого вагомого не зробив для галереї і нехай сам собі встановлює де хоче. Тому бронзову таблицю встановили у Золочеві на фасаді монастиря Чесного Хреста Св. Дам’яна «Будинку убогих». І так відноситись до світлої пам’яті ангела-охоронця українського мистецтва Бориса Возницького, який зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів на 16 мільярдів євро, це відсутність духовності, невігластво в мистецтві, глупота та манія величі в житті.

Відповісти

яна | 30 квітня 2017 12:56:52

Андрію, я уважно читала Т. Возняка і чула Мотику. Повірте, я мала таку можливість. Мотиці я не вірю , там своє - люди гинуть за метал. А що заважало Л. Разінковій , вона за 4 роки мала можливість встановити пам'ятні дошки у Львові, Золочеві, Підгірцях, Підлиссі, Жидачеві, П'ятничанах ? НЕ треба вигадувати дурниці, або повторювати чужі. Т. Возняк жодним словом і жодною дією не принизив пам'ять про Б. Возницького. Возняк Т. знає ціну і вагу словам /ознайомтесь з його статтями/ і тому він дуже толерантно висловлюється.

Відповісти

Яна | 30 квітня 2017 13:25:43

Андрію, я Вас так знервувала, що Ви продублювали свою відповідь 18 разів ?

Відповісти

Яна | 30 квітня 2017 13:34:25

М. Сойко, вас не бентежить факт, що слово "жидівка" чули тільки ви. Чотири особи, які були в кабінеті Т. Возняка одночасно з вами, цього слова не чули. А от ви дозволили собі перейти межу і порушили правила ділової етики.

Відповісти

Яна | 01 травня 2017 10:57:13

Як варіант.

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Листопад 2017

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Жовтень | Грудень