Живопис прямої дії. Відкриття виставки творів Матвія Вайсберга у Дніпрі.

Автор: Музей українського живопису | 14 квітня 2017 17:05 |

«Я малюю картину про середньовічну битву і там є Майдан, пишу небо і у ньому є підбитий Боїнг… І це відбувається не тому, що я хочу бути сучасним, а тому, що я живу у цих реаліях».

Один з найвідоміших українських живописців Матвій Вайсберг привіз у Дніпро дві «Стіни». Саме ці цикли останні роки стали затребуваними та популярними творами художника. Одна «Стіна», присвячена сюжетам Старого Заповіту та інша сутичкам на Грушевського та безпосередньо на Майдані. Матвій Вайсберг «заримував» Біблійні сюжети та реальність задимленого Києва, зразка 2014 року.

Журналісти, камери, гості. Почути і побачити, відкрити серце і замислитися. Дніпро давно не бачив інтелектуального мистецтва сучасників.

Про Майдан

Майдан суспільство вже ніби «видихнуло». Утім, триває протистояння на Сході України. І конфлікт не вичерпано. Затяжний, нашпигований політикою, трагедіями. Історія пишеться у нові глави, деякі знову просочені кров’ю…

Втім, не відгукнутися, промовчати і пережити із заплющеними очима ці складні для країни часи художник не зумів. Але в ньому, у його творчості немає яскравого, демонстративного «а-ля патріотизму», його коробить навіть саме слово «активіст». Матвій завжди поза, за межами, сам по собі. Але є речі, каже художник, повз які пройти неможливо. Згадуючи події 2013-2014 років, він відверто зізнається у тому, що не хотілося йти на майдан, бо було страшно. Бо кому «хотілося» і не було лячно? Хіба були такі? Але навіть серцевий напад, за яким можна було сховатися, не став знаком СТОП. Як би я пояснив згодом своєму синові власну відсутність на Майдані. Отже, вибору не було – йти чи ні. Рішення однозначне.

…Декілька перших картин мені «тхнули газом», яким я дихав на Майдані. Ці картинки метафорично тхнули тією заразою, якою травили людей…

«Я два месяца ходил по Майдану. Ни о каком рисовании речь не шла. Не до того было. Я ходил и фотографировал, собирал впечатления. Я выкладывал эти фоторепортажи в фейсбуке для своих друзей. В какой-то момент это все переполнило меня как паровой котел, и у меня было ощущение, что я вот-вот был способен «рвануть». У меня оставались три подготовленных для работы над «сценами из Танаха» «ветхозаветных» холста и я начал красить их в Майдан, так физически одно перешло в другое. И эти картины дались мне не просто. Я громко кричал в мастерской, хотя людей рядом не было. Я работал один, меня переполняли чувства, то есть таки «рвануло». Это было во время «перемирия». Иначе оправдать свое отсутствие на Майдане я для себя бы не смог. О краске в такие моменты, когда в городе идут бои, думать стыдно. После февральских событий я вернулся в мастерскую и закончил работу над циклом 8 марта 2014».

Обидві «СТІНИ» вже помандрували світом. Грузія… Берлін, Лондон, Нью-Йорк. Тепер – Дніпро.

Так сталося, що цикл, присвячений відходу євреїв з Єгипту, переріс у проект про Майдан. Тоді, коли писав захлинаючись, на емоціях, із болем, про виставки навіть не думав. За «січневі закони» можна було отримати кілька статей. Здавалося світ вивертає на виворіт. Коли бачив це вечірні людські ходіння, із вибухами, вогнем то зрозумів, що це універсальна біблейська історія. Люди пішли від Фараона, а далі важко й погано. Далі – поклоніння мідному змію чи золотому тельцеві, втім пішли ж, і …підем.

«Сцени із Танаху»

«Сцени із Танаху» - один з циклів, що художник привіз на дніпровську виставку Це серія з 32-х полотен. Цикл створено за граверною серією біблійних ілюстрацій Ганса Гольбейна (Молодшого). Художник не припускає викривлення або знівечення гольбейнівських сюжетів і композицій, делікатно інтерпретуючи їх у своїх полотнах.

Танах – акронім на івриті. Термін означає практично те саме, що й християнський Старий Заповіт. Пан Вайсберг не долучає себе до жодної конфесії, втім саме ілюстрації Ганса Голбейна – молодшого, дали йому сюжетну канву. На Майдані не потрібно було нічого шукати, він був учасником подій. Бував і у тих місцинах, де розвиваються біблійні сюжети.

Коли писав історію Майдану… роботи народжувалися одна за одною. І якось не було зрозуміло, коли і як зупинитися. До майстерні зайшов друг Олексій Белюсенко і обмовився: «Заповни усю стіну. Так з’явилася назва «Стіна».

Мистецтвознавчий погляд

Людмила Тверська – мистецтвознавча легенда Дніпра, із академічним поглядом на мистецтво та неймовірною можливістю сканувати сучасний мистецький світ, що динамічно змінюється, та давати власну оцінку творчості художників, вражена художньою манерою пана Матвія.

Багато майстрів старого та нового світу зверталися до невичерпних за тематикою біблійних сюжетів. Втім, далеко не всім вдавалося знайти потрібну інтонацію, яка змушує зрозуміти, відчути глибинну духовність створення людства. І до когорти тих небагатьох належить Матвій Вайсберг. Художник – філософ, для якого ця тема – привід проаналізувати та зрозуміти сучасне життя з її драматичними колізіями, людськими пристрастями, духовною боротьбою та прозріннями.

Образи, які створює майстер, так насичені емоціями, що думки та почуття отримують органічне пластичне втілення.

Останнім часом Вайсберг дедалі частіше відходить від художності до живопису- пластичної знаковості, що дозволяє йому абстрагуватися від реальної конкретики та створювати образи духовно збагачені. Особливої уваги приділяє фактурі полотна. Її він відчуває, як своєрідний живописний рельєф, зліплений то справжніми шарами фарби, то ніжним торканням пензля.

Його мистецтво не відокремлене від свідомості людини ХХI століття. Його можна приймати чи ні, розуміти чи не розуміти, втім не можна заперечувати. Бо саме ці особливості роблять Вайсберга неповторним і пізнаваним, а його творчість унікальною.