“Акварелі” Марини Рожнятовської: буяння барв, лірична щирість, вишуканість

Є особливий настрій і зачарування у вернісажі, влаштованому навесні. Після тривалої похмурої та набридлої зими важко позбутися враження, що сама природа забуяла в стінах великої виставкової зали Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Буяння барв, лірична щирість, вишуканість – перші враження від виставки “Акварелі” Марини Рожнятовської.

Народилась художниця у Полтаві 30 січня 1973 року. Марина Рожнятовська  малює, скільки себе пам’ятає. Серед перших поціновувачів дитячої творчості був Маринин дядько – художник, чий приклад надихав, а поради додавали упевненості. Наголошує, що перед нею ніколи не стояло питання, ким бути: у дитинстві жодна іграшка її не приваблювала так, як фарби  пензлі та палітра, а улюбленими книгами були книги про живопис. Оскільки батько був військовослужбовцем, сім'я часто переїжджала з одного місця на інше. Марина Рожнятовська починала навчання в художній школі в Києві, а закінчила на малій батьківщині Іллі Рєпіна — в Чугуєві. Потім навчалася в Харківському художньому училищі. А вищу освіту здобула п’ять років тому: вже у зрілому віці — стала магістром образотворчого мистецтва. З любов’ю і вдячністю художниця пригадує своїх вчителів: В.В. Чурсіна, В.О. Старікова, О.І. Безрука, Ю. О. Самойленка, Л.В. Бичкову, І.М. Мужикову.

Марина Рожнятовська – учасниця багатьох міжнародних і всеукраїнських виставок, конкурсів і пленерів. Зокрема, переможець міжнародного конкурсу «Рицар пензля» (Болгарія, 2014), володар Гранту і абсолютний переможець проекту «Творча реалізація – 2015» Міжнародної Асоціації Професійних Художників Арт-Галереї 7Д.

Роботи художниці зберігаються у Національному музеї у Львові імені Андрія Шептицького, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, Сумській банківській академії при Національному банку України, приватних колекціях в Україні та за її межами.

Марина Рожнятовська майстерно володіє як аквареллю, так і технікою олійного живопису, однак надає перевагу акварелі. «Мені здається, я відчуваю цей матеріал, – говорить художниця, — і це дозволяє мені розкривати його особливості у дуже складних живописних завданнях. Саме це напруження в роботі мені видається привабливим, управляти стихією води й фарби – це   найзахоплююче  та найінтригуюче в акварельному живописі ... ».

Творче кредо художниці – романтично-ліричний реалізм і намагання опоетизувати та увічнити красу навколишнього світу.

Центральне місце у творчості Марини Рожнятовської належить пейзажному живопису. Трепетна любов до України надихає художницю на написання ліричних зображень природи рідного краю та камерних пейзажів з близькими сер­цю міськими та сільськими вуличками, зворушливо знайомими з дитинства подвір'ями. Композиції пейзажів не складні, але насичені тонко підміченими деталями, переважно ма­ють обмежений простір, часто з високим горизонтом, що створює щемливе враження захищеності й затишку. В цій свідомо і вміло використаній невигадливості проступає жага до прекрасного, намагання віднайти його в реальному житті, у повсякденні.

Примітною ознакою акварелей Марини Рожнятовської є позірна етюдність, яка помилково може бути прийнята за спонтанність, інтуїтивність. Насправді в цьому полягає концептуальна родзинка творчої манери художниці, яка прагне досягти враження легкості і невимушеності виконання твору, як професійна балерина в тан­ці намагається досягти нечутності стукоту пуантів.

Неодноразово заявляючи про свою прихильність до техніки «а-ля пріма», Марина Рожнятовська насправ­ді досконало володіє повним спектром різноманітних художніх засобів виразності і технічних прийомів, які довільно комбінує у своїй творчості. В її манері письма живописне буяння градієнтних плям поєдну­ється з каліграфічно точним, вишуканим рисунком ліній. Серед  творів художниці є виконані на зім'ятому папері, часто використовуються сольові ефекти, набризк, різноманітні способи резерважу тощо. Але завжди перш за все – віртуозне письмо по вологому паперу. Майстриня вільно експериментує з колоритами, вдало створюючи гризайлі і дихроми. Та особливо по­любляє поліхромну гармонію насичених кольорів: вірогіднісне і непередбачуване змішування чистих фарб, які щоразу утворюють ексклюзивну і неповторну гру колірних відтінків, нагадуючи калейдоско­пічне сяйво коштовного каміння.

Завдяки високому професіоналізму, відчуттю композиції, точності письма акварелі Марини Рожнятовської, не втрачаючи свіжості безпосереднього сприйняття, несуть в собі потужну енергетику максимальної концентрації ін­телектуальних, емоційних, фізичних зусиль і самоконтролю автора в момент творення.

Відкриття виставки з щирими вітаннями, зиченнями, квітами, музикою, легким гулом увімкнутих телекамер, роздаванням автографів залишилось позаду, а в залі, де розгорнулась експозиція робіт Марини Рожнятовської, ще юрмилися відвідувачі. Здається, що барви художниці замішані на пахощах  квітів, сонячному сяйві, загадковості ночі.  Може, тому, що майстрині вдається створювати такі картини-враження, в яких перший емоційний порив стає основою твору.

Більшість глядачів запам’ятала якщо не всі, то багато з 71 представленої акварелі  талановитої художниці. Бо в них пульсує енергія життя, поєднана з найінтимнішими почуттями самозаглиблення і самопізнання людини. А для Марини Рожнятовської, звісно ж, це і є найвищою нагородою.

Марина Попкова,
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка