Александрочкін та Єрмоленко: два майстри у сумському музейному просторі

25 січня 2017 року у Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького (СХМ) відкрилася виставка живопису художника-сценографа Юрія Александрочкіна (1937 – 2008) та кераміста і текстильника Заслуженого художника України Василя Єрмоленка (1937 – 2015).

За життя майстри були друзями і навіть демонстрували свої роботи у СХМ на спільній виставці, що відбулася двадцять років тому. То був масштабний виставковий проект: експонувалося близько 300 експонатів, було видано каталог.

Нинішня виставка присвячена пам’яті художників, яким, якби вони були живі, у січні цього року виповнилося б по 80. На ній експонуються десять живописних робіт Юрія Александрочкіна, вісімдесят творів Василя Єрмоленка у різновидах кераміки (фарфор, фаянс і шамот) та декілька його витворів у текстилі (гобелени, серветка) зі збірки СХМ та приватних колекцій.

Творчість Ю. Александрочкіна представлено ескізами костюмів та декорацій до вистави «Назар Стодоля», створеними художником в 1982 році для Сумського театру ім. М.С.Щепкіна (де він працював художником-постановником), пейзажем та портретами, серед яких особливо вирізняється національним колоритом та невимушеністю побудови портрет актриси Марії Заньковецької у ролі циганкиАзи (1998).

Переважну більшість експонатів виставки – понад 80 робіт, – складають керамічні вироби (вази, сервізи, набори, штофи, пласти, декоративні композиції і скульптура), створені художником-керамістом Василем Єрмоленко з 1969 по 2008 роки. Вони представляють три різні періоди творчості майстра. Перший – ранній, розповідає про час, коли В. Єрмоленко працював на фарфоровому заводі «Чайка» (місто Краснодар, Кубань, Росія), і представлений скульптурою «Кубанські козаки» (1969). Насправді ця фаянсова композиція є  автопортретом художника з його дружиною – художницею-фарфористкою Олександрою Єрмоленко. Другий – найбільш плідний та яскравий період творчості В. Єрмоленка пов'язаний із діяльністю митця на Сумському фарфоровому заводі. Саме під час роботи на даному підприємстві художник отримав визнання та став відомим по всьому колишньому Союзу, виконав такі знакові для історії українського фарфору речі, як чайний сервіз «Золотий серпень» (1978), декоративну композицію зі штофів та стел «Слово о полку Ігоровім» (1982), набори «Червона калина» (1975) та «Через віки» (1981), які на певний час визначили стилістику художньої лабораторії Сумського фарфорового заводу. Всі представлені роботи, як зазначає завідувач відділу декоративного мистецтва СХМ Людмила Федевич, – це унікальні твори, здійснені художником особисто у трьох екземплярах для виставок та позначені авторським підписом. Вони надійшли до колекції музею у дар від Сумського фарфорового заводу, а їх аналогічні екземпляри стали окрасою музейних колекцій у Києві, Путивлі, Москві. Той факт, що художник проектував на підприємстві і речі для масового виробництва, засвідчує експонований кавовий сервіз «Пегас» (1976) - один з найбільш знаних серед населення творів художника. Цей сервіз отримав не лише визнання у вигляді нагороди на спеціалізованій виставці декоративного мистецтва, а й – справжню всенародну любов. Він був окрасою святкових трапез у багатьох сім’ях, користувався підвищеним попитом на заводі та продукувався понад двадцять років. Схожий на нього сервіз «Орфей» є  більш рафінованим за формою та надто складним для серійного випуску (через наявність канелюру на поверхнях та рельєфних медальйонів на туловах предметів), тому він був випущений на заводі лише пробною партією і не пішов у виробництво.

Пізній період творчості В. Єрмоленка демонструють роботи в шамоті, фаянсі, які художник робив вже після того як полишив завод, отримав майстерню від Сумської спілки художників (одним із засновників якої, до речі, він був) та спорудив там піч для випалу своїх творчих експериментальних робіт. Їх провідними темами стали історія України від архаїки (триптих «Укри», 2008) до козацької доби (пласт «Козацькі дороги», 1998), втілення образів козаків-мамаїв та портретів видатних історичних постатей (портрети гетьманів), одвічна тема кохання (пласт «Пісня про кохання», 2008). Характерні для В. Єрмоленка авангардні експерименти із формою та розписом показані на прикладі декоративної тарелі і напільної вази, об’єднаних спільною навою: «Супремус» (1985).

До текстилю Василь Єрмоленко звернувся від бажання повторити пошуки у даному матеріалі своєї матері, яка була знаною на все село Липняжка (місцевість, де народився В. Єрмоленко) ткачихою ряден. На виставці, окрім верет, серветки та міні-гобелену «Пегас», представлено його програмний твір у даному різновиді декоративно-прикладного мистецтва – гобелен «України крила» (2007), який супроводжується роздрукованими та експонованими поряд віршованими рядками, що їх зримував художник для пояснення змісту твору.

Деякі твори В. Єрмоленко із родинної збірки художника після експонування будуть передані в дар музею.











Триватиме виставка до 20 лютого 2017 року.

Олена Корусь,
мистецтвознавець, м. Київ.