Про участь у ІІІ-му Конгресі культури Східного партнерства: Місія культури в часи криз

Під час підготовки до ІІІ Конгресу культури Східного партнерства, що відбувся у Львові 4-6 вересня 2015 р., на його Facebook-сторінці було оголошено конкурс рефлексій на тему місії культури. Три переможці конкурсу здобули можливість  повного забезпечення перебування у Львові на час проведення Конгресу.

Приємно, що серед читачів соцмережі прихильність здобули думки на основі досвіду роботи у сфері культури провідного наукового співробітника відділу використання інформації документів ЦДАМЛМ України Оксани Олійник:«Культура – це творення тексту, розповіді, готовність відкрити іншим свій світ, пошук діалогу в часі і просторі. Культура – це люди, які її творять, осмислюють, заперечують.» (детальніше за посиланням ).

В урочистому відкритті в актовій залі Львівського національного університету імені І.Франка взяли участь державні діячі України і дипломатичні представники іноземних держав; 5 вересня з інавгураційною промовою «Місія культури» виступив третій президент Грузії, голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі. До роботи форуму долучилося більше 600 діячів культури, журналістів, науковців з понад 15 країн світу. Організаторами Конгресу виступили міста Львів і Люблін, Міністерство культури і національної спадщини та Міністерство закордонних справ Республіки Польща.

На Конгресі працювало п’ять дискусійних панелей: «Криза європейських цінностей», «Культурна політика та економіка культури», «Комунікації культури», «Страх у культурі/ Культура страху», «Мистецтво як провокатор змін». У форматі творчих майстерень і дискусій учасники обговорювали роль культури в сучасному світ, місії культури в часи криз.

Моє зацікавлення викликала тема, присвячена комунікаціям як інструментам змін в культурі, зокрема дискусія «Роль державних медіа у промоції культури» за участі представників провідних українських ЗМІ та експертів платформи стратегічних ініціатив «Культура 2025»; з культурно-історичними особливостями понять «страху» і «надії» ознайомилася на лекції «Про страх і надію в європейській культурі» українського перекладача Андрія Содомори. Про власний досвід подолання страху та спротив авторитарному режиму ділилися митці 1960-х років під час круглого столу «Режими страху і культура надії». Справжнім відкриттям історії громадянського спротиву в Європі стали свідчення польського історика, письменника, одного з активістів «Солідарності» Кароля Модзелевського, чеського поета і музиканта Іржі Дедечка, угорського політичного діяча, науковця Габора Демського, українського правозахисника Мирослава Мариновича, історика і перекладача Андрія Павлишина.

Про цензуру в своїх країнах, стосунки митців із владою, факти самоцензури розповідали учасники з України, Білорусії, Грузії, Польщі під час тематичного обговорення «Страхи мистецтва: цензура і самоцензура». Практичним аспектам діяльності фахівців у культурній сфері була присвячена творча майстерня Жана П’єра Деру, експерта з Брюсселя «Сучасні методи організації та менеджменту у культурі».

Конгрес супроводжувала насичена мистецька програма на міських майданчиках: у Львівському палаці мистецтв відбувались презентації соціокультурних ініціатив з регіонів України, паралельно до заходів у аудиторіях університету, у дворику Ратуші, тривали заходи ІV Фестивалю Партнерства, у рамках Конгресу проходив також Фестиваль переселенців та львів’ян; у суботу, 5 вересня, всі охочі мали можливість відвідати екскурсії, концерти під час акції «Ніч у Львові».

6 вересня 2015 року куратори дискусійних панелей Конгресу культури Східного Партнерства підсумували роботу учасників, означили цілі майбутніх зібрань, із думками і враженнями про Конгрес виступили почесні гості: письменники Іржі Дедечек (Чехія) та Кароль Модзелевський (Польща).

Організатори Конгресу підготували каталог подій та спікерів (українською, англійською та російською мовами). З рефлексіями учасників, відгуками про захід можна ознайомитися на сайті Конгресу.

Три дні на Конгресі у гостинному місті Лева стали для мене цінним досвідом спілкування понад кордонами, сприяли глибшому розумінню культури у час кризи. Відчуваю щиру вдячність до організаторів Конгресу за творчу атмосферу дискусій і можливість пізнання цікавих ідей. Зазначу, що мені бракувало окремої фахової музейної панелі та практичних занять для фахівців-гуманітаріїв, які працюють у сфері культури у сьогоднішніх умовах «кризи» смислів.

На мій погляд, участь у таких міжнародних зібраннях є актуальною для працівників архівних, музейних установ як «хранителів» пам’яті в суспільстві та безпосередніх учасників культурних ініціатив.