З якого віку варто дітям відвідувати музеї?

Віповісти однозначно і впенено на це запитання  важко. Очевидно, у кожної родини є свої мірила, так само як і у кожного з нас, як і у кожного музею.

Останнім часом ми чуємо чимало критики про те, що пропозиції музею, мовляв, не завжди відповідають його місії і призначенню.

Але хто візьметься зараз, у 2015 році, ствердно сформулювати призначення сучасного музею, конкретизувавши параметри та формати діяльності музейних  закладів? І поки що такої грунтовної аргументованої ні наукової, ні методичної розробки не зустрічали. 

А тим часом люди йдуть до музею і, даруйте, замість вироблених нашими фахівцями, метрами і "кілометрами" музейної справи, штампів і стереотипів, диктують свої умови і ставлять свої вимоги, суголосні з часом.  

От так сталося і сьогодні, 10 січня 2015 року. У нашому музеї був наймолодший за багато років відвідувач. Це - Максим, якому ВЖЕ 4 місяці.

Молоді батьки, напевне, вирішили з самого малечку призвичаювати дитинку до музейного середовища ( :) ). Максимко мирно спав, поки батьки (майже півтори години) дивилися музей. 

Але то малюк перебував у стані сну тільки для нас. Насправді, крізь сон він чув все, про що розповідав наш Григорій Григорович, який також має двох хлопців-онуків. 

Коли ми обговорювали таку радісну новину і говорили про те, що це - добрий знак для музею, Григорій Григорович гордовито сказав: "Так, я ж їм проводив екскурсію!" От, виявляється, і це може бути предметом гордості музейника - проводити екскурсію для наймолодшого відвідувача!

Побажаємо тепер вже нашому Максимкові рости здоровим, розумним, добрим, слухняним хлопчиком і неодмінно відвідувати музеї, щоразу пригадуючи, що перший його музейний візит був саме до #МузейТичини. 

:)

Можете сприймати цей допис піаром, можете характеризувати його як завгодно. Але ми від сьогодні живемо з утвердженим аргументованим переконанням, що сучасний музей - це музей для всіх і завжди - комфортний, і в ньому кожен повинен знайти свою емоцію щастя й радості, навіть якщо поки що вона полягає у присутності поряд мами і татка.

_____________________________________________________________________________

Продовження історії.

Через пару годин після їх візиту до музею, на нашій фб-сторінці "випала" комбінація цифр у лайках, яка по акції "Музейне ЛОТО" повинна винагороджуватися музейним подарунком. Виявилося, що той чоловік - Прокопенко Юрій живе в Івано-Франківську і скористатися нашим подарунком не зможе. Ми запропонували йому передати виграш комусь з київських друзів, на що пан Юрій відповів: "Там у вас сьогодні був чотиримісячний хлопчик. То це - мій онук Максим. Передайте подарунок його батькам - моєму синові і невістці. Нехай іще раз прийдуть до музею".

От така історія. Різдвяна.