Англійська сатирична графіка кін. XVIII – поч. XIX ст.в Харківському художньому музеї

Вперше у Харкові відкрито виставку англійської карикатури з колекції Харківського художнього музею. В експозиції представлено 70 графічних аркушів, що є оперативним і дотепним відгуком художників на сучасні їм події, у тому числі і на зовнішньополітичні, в яких одну з центральних ролей грала Росія.

Це карикатури на Суворова, Павла I, Катерину II,Олександра I, Миколу I, аркуші, присвячені Вітчизняній війні 1812  року  Росії з Французькою імперією Наполеона, кампаніям1813 та 1814  рр. Створені видатними майстрами цього жанру – Джеймсом Гілреєм, Ісааком  Крукшенком, Джорджем Крукшенком, Уільямом Ельмсом, Джоном Коузом, Уільямом Хітом, Чарльзом Уільямсом та ін. – ці сатиричні аркуші не піддавалися цензурі і з'являлися в перші дні після того, як «цікаві» новини досягали берегів Туманного Альбіону. Карикатура була потужним політичним знаряддям країни: вона не просто смішила, вона зачіпала, дратувала, впливала на громадську думку.

Відсутність цензури і свобода друку в Англії створили сприятливіші умови для розвитку карикатури в порівнянні з континентальною Європою. Сатиричні листи виходили щодня, кожен тиражем від сотні до декількох тисяч екземплярів. Десятки крупних лондонських гравіювальних видавництв  працювали цілодобово, естампи експортувалися на континент. Слід відзначити, що саме англійські карикатуристи кін. XVIII – поч.  XIX  ст., які значно вплинули на зарубіжних художників, зробили найбільший внесок у формування основних принципів і законів жанру політичної карикатури в сучасному його сенсі.

Як це зазвичай відбувалося з іноземними персонажами англійських карикатур, за кожним з них закріплювалися одна–дві незмінні характеристики, що переходили з аркуша в аркуш, – такі були закони жанру: герої карикатур мають легко впізнаватися, а колізії багатьох листів будувалися на заздалегідь відомих стереотипах. Так, головними рисами карикатурного образу Катерини ІІ стали невгамовна жадоба влади і настільки ж нестримна розпуста. В образі О.В. Суворова трепет перед непереможністю могутнього союзника змішувався з відразою до варварської жорстокості східного головоріза. Імператор Павло І зазвичай виставлявся у вигляді коронованого божевільного.

 Проте головним російським карикатурним персонажем був не монарх, і не полководець, а Російський ведмідь. З XVIII  ст. і аж до наших днів ведмідь залишається головним символом Росії в європейській, а з XX ст. – і в світовій карикатурі. Досить сказати, що починаючи з Катерини ІІ і до нині всі без винятку правителі Росії – імператори, генсеки і президенти, незмінно зображувалися у ведмедячому вигляді.

Сьогодні важко собі уявити те значення, яке мала карикатура в громадському житті Англії XVIII – поч. XIX ст. і ті надзвичайні цікавість та розголос, що виникали довкола кожного нового сатиричного аркуша. Англійська політична карикатура – яскраве явище європейського мистецтва, чудова риса національного характеру британців і унікальний історичний матеріал, що дозволяє поглянути на історію Європи XVIII – XIX ст. очима сучасників.