«Андрій Юхимович Петусь (1884-1958). До 130-річчя від дня народження»

Складним, сповненим гострих соціальних суперечностей і художніх пошуків був початок ХХ-го століття в історії українського мистецтва. Українська культура, як відкрита художня система, діяла в тісному контакті з головними напрямами того часу, отримуючи животворні впливи від модерну Англії, паризького ар нуво, краківської та віденської сецесії, мюнхенського югендстилю.

У передових культурних центрах – Кракові, Відні, Мюнхені, Парижі навчалися наші митці Олекса Новаківський, Михайло Жук, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Абрам Маневич. Саме в цей час і відбувалось становлення як художника талановитого юнака з Чернігівщини Андрія Петуся (1984-1958), виставка живопсиу і графіки якого відкрилася в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана.

На базі рисувальної школи Миколи Мурашка в 1901створюється Київське художнє училище. Саме до цього навчального закладу вступає спочатку вільним (у 1910 році ), а потім і дійсним (у 1911 році) слухачем живописного відділення Андрій Петусь. Серед його викладачів були живописці Григорій Дядченко (1869-1921), Володимир Менк (1856-1920), Фотій Красицький (1873-1944), Федір Кричевський (1879-1947), майбутній засновник приватної художньої студії Олександр Мурашко (1875-1919).

У 1913-1914 роках Андрій паралельно з навчанням у художньому училищі відвідує студію О. Мурашка, майстерність якого як рисувальника та колориста вплинула на захоплення графікою молодого митця. Про це свідчать його жіночі пастельні портрети з фондів нашого музею – «Наталка», 1924, «Леся» 1917, «Оксана», 1924. Живописні твори Петуся , як і графічні, спираються на міцну реалістичну основу і свідчать про високу технічну підготовку. Серед них, зокрема, «Портрет матері», 1946, «Портрет дівчини», 1912.



Поєднуючи педагогічну і творчу діяльність, Андрій Юхимович активно долучався до громадського і художнього життя незалежно від місця проживання. Так, у Маріуполі, де він працював учителем по закінченні Київського художнього училища, очолив реалістичну школу живописців, був співорганізатором місцевого музею, ілюстрував перше в Донбасі видання «Малого Кобзаря» Т.Шевченка українською мовою. Етюд «Околиця Жданова» (без датування) відноситься саме до цього періоду. Тут він знайомиться з випускницею вищих жіночих Бестужівських курсів Зоєю Данилевич, з якою одружується в Чернігові 1916 року. Високоовічена, духовно багата жінка не раз надихала художника на створення її портретів («Портрет дружини» , без датування, «Портрет дружини», ХХст.)



З 1922 по 1935 рік подружжя Петусів живе в Чернігові: він працює викладачем малювання в школах, веде гуртки, організовує місцеве об’єднання митців реалістичного напрямку – філію Асоціації художників Червоної України (1927 р.), яку очолює з 1927 по 1929 роки та з 1931 по 1935 рік. Завдяки Андрію Юхимовичу у Чернігові з’являється мистецька студія для підвищення майстерності художників, першим керівником якої стає він сам.

Активна виставкова діяльність художника значно пожвавила мистецьке життя Чернігова. У 1928 році він ініціює звітну виставку новоствореної студії спільно з відомими київськими та харківськими художниками, де поряд із творами К.Трохименка, М.Жука, Г.Світлицького був представлений творчий доробок чернігівських художників. У 1927-1929 роках твори А.Петуся експонуються у Харкові, а у 1935 році він організовує першу обласну виставку дитячої художньо] творчості.

У 1933 році по Чернігову прокотилася хвиля репресій, подружжя залишається без роботи і у 1935 році переїздить до м.Істра Московської області. У цей час написаний сповнений психологізму портрет «Бездомний» (1936).

Під час наступу німців на Москву довелось евакуюватись до Джамбула (Казахстан) і тільки після звільнення України художник повертається до Чернігова, де плідно працює в різних жанрах і техніках, виконує багато замовлень, бере участь в обласних та республіканських виставках.



У 1945 році митець вступає до Спілки радянських художників України та до Чернігівського товариства художників. Виконує ряд творів на тему відбудови Чернігова та портрети партизанів – учасників Великої Вітчизняної війни Ф. Короткова, І. Цимбаліста, В. Яременка.



Займаючись організацією виставок і будучи їх експонентом (починаючи з 1915 року), Андрій Юхимович так і не мав жодної прижиттєвої персональної виставки. Тільки у 1974 році Чернігівським історичним музеєм була проведена перша персональна виставка з нагоди 90-річчя митця. У 1984 році твори А. Петуся були передані до фондів художнього музею. З огляду на це наступна персональна виставка художника до його 120-річчя відбулася вже в нашому музеї у 2004 році.

Спливають роки, змінюються художні смаки, естетичні погляди й засади образно-живописної мови. Втім мистецтво Андрія Петуся не залишає байдужими людей ХХІ століття. І цьому є просте пояснення. Художник у своїх творах залишив нам певний код, який дає розгадку таким важливим, непідвладним часові поняттям – правди, добра та краси. Він залишив нам і пам’ять про наше минуле, наше національне коріння.