Відповідь діячам культури Росії, які підтримали агресію Путіна в Україні

Автор: Лаєвський Сергій | 12 березня 2014 08:20 |



директору Державного
дому-музею П.І. Чайковського
Г. Белонович

директору Державного літературно-
меморіального музею-заповідника А.П. Чехова
К. Бобкову

директору Державного центрального
музею імені М.І. Глінки
М. Бризгалову

генеральному директору Державного
історико-культурного музею-заповідника
“Московський Кремль”
Є. Гагаріній

директору Російського музею
В. Гусєву

директору Музею Великої Вітчизняної
війни на Поклонній горі
В. Заборовському

генеральному директору
ГМЗ “Петергоф”
Є. Кальницькій

директору Державного
історичного музею
О. Левикіну

директору ГМЗ “Царське Село”
О. Таратиновій


 

 

 

Зневажені та вже не колеги!

 

      З огидою прочитав підлабузницьку підтримку військовій агресії російської федерації проти Суверенної України, колись шанованих і мною, і багатьма українцями діячів радянської, а згодом російської культури. У той самий час, коли Українська інтелігенція відкритими листами та зверненнями закликає росіян до діалогу, до миру, до шанування підвалин міжнародного права, ви, вкупі з іншими оспівувачами війни, у переддень вирішення долі Українського Народу Криму благословляєте військове вторгнення на нашу землю. Невже ваші музи в угоду злочинним амбіціям вашої влади замовкнуть, даючи слово путінським гарматам?

         Бажаючи спільного майбутнього нашим народам та культурам, ви тим самим підтверджуєте їхню відмінність. Так, ми різні, хоча б у тому, що Український Народ жодним чином не зазіхав на суверенітет російського народу, на його мову та культуру. Вже тепер це спільне майбутнє оплітається колючим дротом та мінується.

         У всі часи російська інтелігенція, як провідник вільнодумства переслідувалася державним репресивним апаратом. Хтось похитнувся і став заспівувачам страшної сталінської тиранії, хтось, з гордо піднятою головою зійшов на ешафот, а хтось – промовчав. І у вас був вибір. І ви його зробили! Тепер можете покласти у свої калити по тридцять срібників-рублів і пишатися тим, що встигли підтримати знущання над беззбройними льотчиками, які під бойовим та державним прапорами, співаючи Гімн України, пішли на постріли ваших вояків, що, як терористи, поховали свою честь та гідність, свої погони та обличчя. Ви встигли підтримати захоплення військового шпиталю, де в реанімації хворі пенсіонери мусили чекати свого лікаря. Встигли разом із не признаними, навіть, путіним російськими вояками викинути на вулицю родини прикордонників, поки їхні чоловіки захищали свою заставу. Долучилися до викрадення журналістів та їхнього страждання. Упевнений, що у церкві ви згадаєте й благословення вашого патріарха кирила, який вважає терористів – миротворцями. Готуючись до отримання державних нагород за свою підтримку, ви встигнете ще багато чого досягти на шляху ганьби звання діяча культури. Бог вам суддя.

         Не занурюючись глибоко в історію нагадаю, що в 1918 році військова агресія більшовицької росії вже топила в крові Незалежну Народну Українську Республіку. Тих, хто вцілів і думав інакше, ніж вимагав керманич вашої держави, перетер на порох молох Соловків та ГУЛАГУ. Тих, хто просто вижив швиргонули із домівок і голими відправили до Північного Казахстану та Сибіру. А щоб мало не здалося, то українське село поморили Голодомором. Немає потреби нагадувати освіченим діячам про звинувачення цілого народу Кримських Татар із подальшим їхнім винищенням шляхом депортації на вже «обжиті» українцями широкі простори, практично непридатні для життя.

         Й досі дивує упереджене та вперте небажання російського суспільства зрозуміти боротьбу за Незалежність України воїнів Української Повстанської Армії, через що всіх нас ви називаєте Бандерівцями. Легко на росії забувається та сором’язливо замовчується суто російське явище – Локотська республіка та РОА з російським генералом власовим, російським триколором та суто російським звірячим озлобленням до всього іншого, насамперед, до Українського. Дивно спостерігати, як у вас на росії, покоління, що виросли за радянської доби із імперською помпою перепоховали рештки білогвардійського генерала денікіна, який вогнем та мечем пройшов 1919 року Україною та чимало й російської крові пролив. І це на тлі російських повчань Українцям, хто в нас може бути Героєм, а хто ні.

         Серед десятків тисяч музейників, які, принаймні промовчали, в авангарді із запаленими серцями директори музеїв, тісно пов’язаних з Україною та Українськими Музеями. Навіть не буду гадати звідки взявся такий патріотичний прояв, всяк має право на свою думку. Але порожньо і гидко стало після того, як прочитав чотири речення, що змінили мій всесвіт культурного і музейного братерства.

         Упевнений, що ви неодноразово бували в Україні. Якщо у ваших душах залишилася хоча б краплина здорового глузду, приїдьте до Києва або Львова, Дніпропетровська чи Одеси, зрештою, у мій рідний Чернігів. Пройдіть вулицями наших міст. Зазирніть в очі українцям та відчуйте – чи хочуть вони вашої війни. В наших душах немає агресії, але вашим невідомим солдатам путіна вдасться запалити в них вогонь праведного гніву.

         Нещодавно російський міністр культури заявив, що у росіян одна зайва хромосома. Звісно, що йому видніше, але це багато що пояснює. Уся провина України з точки зору путіна та його оточення полягає в тому, що Українці хочуть бути вільними у своїй країні та не хочуть більше жити у вашій комуналці, де верховодить російське хамство.

         Я не буду вас ні про що просити. Хочу лишень, щоб ви задумались про те, що відтепер стали співучасниками злочину перед людством. Я хочу, щоб ви задумалися над тим, як будете дивитися в очі Матерям, чиї сини завтра почнуть вбивати моїх братів та сестер. Я хочу, щоб задумалися над тим, що скажете тим Матерям, чиїх синів після завтра почнуть повертати з України у гробах. Знайдіть для себе відповідь на запитання кому та навіщо потрібна та військова агресія, яку ви підтримали.

         Я не буду закликати вас схаменутися та відкликати свої підписи під цим соромом. Я не впевнений, що хтось із вас, взагалі, прочитає цього листа. Просто знайте, ви плюнули мені в душу. Тепер в Україні на одного вашого прихильника стало менше. І руку вашу я не потисну, навіть не постягуйте. Просто пам’ятайте, що наша Українська справа справедлива і перемога, зрештою, буде за Україною та її Народом.

         P.S. Переведу на русский язык это обращение, поскольку уверен, что в своем невежестве, большинство деятелей российской культуры знает только один язык и пытается его навязать всем.

      P.S.S. Ні не буду перекладати. Як писав Тарас Шевченко «Учітесь! Читайте! І чужого научайтесь…»


Сергій Лаєвський

Якщо комусь стане духу відповісти, то нехай з адміністрації вашого путіна пишуть директору Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, президенту Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ).

 

 

Схожі публікації

Коментарі (18)

 

Олексій | 12 березня 2014 16:47:00

Для розумних людей дуже переконливо.

Відповісти

Василь | 12 березня 2014 21:34:41

Як класно сказано!!! Автору Слава!!!

Відповісти

Євген | 13 березня 2014 08:29:18

Підтримую!

Відповісти

Олеся | 13 березня 2014 16:20:55

Підтримую кожне слово!

Відповісти

НМУНДМ | 14 березня 2014 15:10:10

Колектив Національного музею українського народного декоративного мистецтва підтримує кожне Ваше слово. Обурені позицією музейників Росії, які підписали це ганебне звернення.

Відповісти

Олена | 15 березня 2014 08:03:07

Великі російськи Декабристи пішли на ешафот, не бажаючи жити в країні з обличчям "жандарма Європи". Вони загинули, а "обличчя" пустило корені у XXI століття. Респект автору Звернення. Слава Україні!

Відповісти

Вікторія | 15 березня 2014 15:27:43

Підтримую! але сподіваюсь що у Росії все ж більше сміливих, розумних, справжніх Людей і наших друзів! Пусть Россия будет свободной и дружественной!

Відповісти

Ирина | 17 березня 2014 08:49:28

Хромосома лишняя у них, наверное, есть, а вот такой "орган", как совесть, отсутствует. Спасибо автору и Слава Украине!

Відповісти

Микола | 17 березня 2014 10:22:15

Друже Сергію, коли війська Наполеона Бонапарта вторглися в Росію, російська "аристократія" зустрічала їх квітами, як визволителів! Бо "аристократи" зневажали російську мову і вважали її язиком конюхів від якого пахне дьогтем. Російськомовні ж Громадяни зустрічали французів, як окупантів зі зброєю! А знаєте чому - бо любов до Вітчизни починається з Рідної мови! Ви "інтелігенти", на протязі 22 років не пропагували і не прищепляли населенню любов до Материнської мови, а старалися захищати законами. Росіяни над цим працювали щоденно, прививаючи любов до російської мови,ось Вам і маємо результат.

Відповісти

Сергій Лаєвський | 17 березня 2014 11:42:55

Пане Микола, безумовно Ви багато в чому праві, особливо у зневажливому відношенні держави до рідної мови. 19 січня 1919 року в Україні був прийняти Закон про державну мову в УНР. Він дуже красномовний, даруйте за тавтологію, адже складається всього з 2 пунктів. 1. Державною мовою в Українській Народній Республіці вважається Українська мова. Через те вона обов’язкова для вжитку в армії, фльоті й всіх урядових та загальних громадських публічноправних установах. 2. Приватним особам дозволяється звертатися до цих установ на їх мові. Ось і все. А РФ, отримавши в спадок від СРСР обов'язковість знання російської мови у всіх окраїнах та національних суб'єктах федерації, тільки продовжила цю справу. До речі, у 1980-х роках, коли я служив у лавах радянської армії під Москвою, багато представників Кавказу, Середньої Азії, та Далекого Сходу практично не розуміли російську. Я думаю, що і зараз там (в російських межах) ситуація не краща.

Відповісти

Віт | 17 березня 2014 14:40:55

Молодець, що тут казати.

Відповісти

Тетяна | 17 березня 2014 16:40:44

Велика, щира подяка Вам, пане Сергію! Ви справжній патріот України, і я Вам потискаю руку. Спасибі!

Відповісти

Сергій Лаєвський | 17 березня 2014 17:28:42

Щиро вдячний всім, хто висловився з приводу цього листа і письмово, і усно. Повірте, емоції настільки переповнювали в ту ніч, тож не все, що хотілося сказати лягло на папір. Переконаний в правоті нашого спільного Слова. Ми не завжди знаходили спільну мову щодо наших поточних справ та глобальних процесів розвитку музейної справи, ми не завжди розуміли один одного. Принагідно, я хочу принести вибачення за, інколи, різкі висловлювання. Але тепер не час для чвар. Наш народ позбувся демона, який руйнував нашу країну, позбувається рабства, яке руйнує нашу свідомість, позбудеться й окупантів, які руйнують нашу гідність і честь. Це не відбудеться сьогодні, на жаль, не відбудеться завтра, але обов'язково ЗГИНУТЬ НАШІ ВОРІЖЕНЬКИ, ЯК РОСА НА СОНЦІ!

Відповісти

Микола | 17 березня 2014 20:48:53

Шановний п. Сергію, інтелігенція має достукатись до тих українців, які на своїй землі, в наслідок панування проімперських режимів, зреклися Рідної мови. Режимами цілеспрямовано нав'язувалась думка про меншовартість Української мови, як мови "бидла" і безкультурних селюхів. Мова - це душа, серце, розум, думка Нації. По ЇЇ вживанню, поширенню - судять про інтелектуальні здібності нації. Не може існувати одна Нація, на своїх етнічних землях, з двома різними мовами! Без Української Мови не має Українців і України. Ми не хочемо комусь, Боже борони, ЇЇ нав'язувати і когось примушувати, а мусимо донести правду про Неї нашим землякам. Тоді, повторюючи Ваші слова, - "Наш народ позбудеться демона, який зруйнував нашу країну, позбудеться рабства, яке руйнує нашу свідомість, позбудеться й окупантів, які руйнують нашу гідність і честь"

Відповісти

Євген | 17 березня 2014 22:45:57

Підтримую, нажаль Росія як була так і залишається "страной рабов, страной господ".

Відповісти

Ала Сташкевіч, Беларусь | 18 березня 2014 22:34:13

Спадар Лаеўскі, я шчыра падтрымліваю Вашу пазіцыю і таксама не магу зразумець, як інтэлігентныя адукаваныя людзі могуць падтрымліваць гэту істэрыю і заклікі да вайны, якія сёння зыходзяць ад кіраўніцтва Расіі. Трымайцеся, маё сэрца сёння з Украінай!

Відповісти

Сергій Лаєвський | 19 березня 2014 09:02:11

Дякую Вам, пані Алла, за підтримку!

Відповісти

Олег | 19 березня 2014 10:54:45

Підпишусь під КОЖНИМ словом!!! Розумний історик, розсудливий та мудрий ПАТРІОТ УКРАЇНИ!!! Аби хто не стає президентом (нехай навіть Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв) Молодець! Слава!

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Вересень 2021

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Серпень | Жовтень