Молодіжний варіант подвійного мистецтва в музеї Олександра Осмьоркіна

Нещодавно на офіційному сайті художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна в розділі «Вибрані виставки» в рамках молодіжного арт-проєкту «Нова генерація», який має на меті виявлення серед студентської художньої молоді яскравих талановитих особистостей в сучасному образотворчому мистецтві України, відкрилася виставка живописних та графічних творів із загадковою назвою «DABL-M». Як стверджують її учасники – магістранти кафедри мистецької освіти спеціальності «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» факультету педагогіки, психології та мистецтв Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Анна Вишняк та Роман Ткаченко – ця назва відображає ідею подвійної форми розвитку мистецтва, якої вони дотримуються. 

Тож, вернісаж «DABL-M» – своєрідний батл молодих художників, особливе мистецьке змагання навколо довічного питання образотворчості: що переконливіше – реалізм чи знаковість. Чи можливо, як зауважував свого часу Олександр Осмьоркін, і в малому жанрі виразити образ бурхливого часу? Чи можуть різні стилі та напрямки органічно співіснувати у сучасному мистецькому просторі?

Анна Вишняк з мальовничого містечка Новоукраїнки, що на Кіровоградщині. Активна учасниця колективних виставок студентських робіт з батику, витинанки, декоративного розпису, етнодизайну та основ формоутворення, що проходили в знаних мистецьких центрах міста Кропивницького. В своїй творчості більш схильна до композиційно-знакової мови з елементами гротеску і навіть традиційним натюрмортам і пейзажам надає символічної значимості. 

Роман Ткаченко – кропивничанин. Неодноразово брав участь у всеукраїнських та місцевих пленерах, виставках та заходах, не лише як учасник, але як і організатор. Учасник всеукраїнської виставки «Мальовнича Україна», яка у 2019 році експонувалася у Кропивницькому.  Творчо працює в реалістичному стилі, віддаючи перевагу так званим малим жанрам – пейзажу, натюрморту, портрету. В живописних доробках він виступає як уважний спостерігач світу, захоплений неймовірними змінами станів природи, які з кожним новим рухом дарують йому сонячне світло.

Куратор виставки завідувач кафедри мистецької освіти кандидат педагогічних наук Тетяна Стрітьєвич так характеризує їхню творчість: «Виставка презентує творчий доробок молодих митців Анни Вишняк та Романа Ткаченко. В представлених роботах різних жанрів і напрямків, створених протягом останніх двох років, кожен може знайти собі щось по душі. Магістранти, які мають свідому мистецьку позицію, навчаючись у одного і того ж художника-педагога Валерія Давидова, демонструють особисте бачення відтворення оточуючого середовища. Отримавши академічну освіту, автори виставки однаково висококваліфіковані, водночас різностильові та багатогранні кожен у власному напрямку». 

А Анна Вишняк, розповідаючи про процес формування виставки, яку складають майже тридцять творів молодих авторів, зазначає: «Ткаченко Роман - моє натхнення в живопису. Наше суперництво штовхає мене вперед до прогресу і показує те, ким я стала зараз, помічав він цього чи ні. Можна охарактеризувати його манеру письма як мелодійну, статичну, з гідністю напрацьованого досвіду. Протилежне притягується, думаю, саме цих рис мені не вистачає в моєму хаотичному невизначеному стилі. Приємно бачити наші роботи разом, це додає мені впевненості, що мої старання були недаремними». 

Кожен з художників, сприймаючи оточуючий світ, індивідуально відображає його близькими для себе мистецькими засобами і на перший погляд їхні твори не мають нічого спільного. Але придивившись уважніше, можна побачити, що при всій різності підходів є моменти, які їх об’єднують. В першу чергу, це – потяг до символізації образів, надання їм особливої значимості. Прихована за скромністю  живописних сюжетів, або бравадою та художнім викликом, реальність вказує на особливі, психотворчі точки дотику їхніх мистецьких поглядів. 

Під час роботи над буклетом виставки етюди Романа Ткаченка в поєднанні з композиціями Анни Вишняк нагадали мені настрої культового американського серіалу 1990-х років «Твін-Пікс», в якому яскраво показано співіснування та противаги штучного, зовнішнього респектабельного світу і проблеми, які криються за ним. 

Своєрідним підтвердженням цієї думки стали авторські інтерпретації Анни Вишняк своїх творчих доробків: ««В ЦЕРКВИ БОГА НЕТ» - як тільки я почала працювати з сучасними стилями, то відчула як добре можна відобразити в них гострі соціальні теми і яскраво показати своє ставлення до цього. Ця робота не просто, як загальне твердження мого протесту, вона присвячена ще конкретній ситуації з мого містечка. Присвячую цю роботу жертвам сексуального насилля з боку церкви 20-річної давності в місті Новоукраїнка. Впевнена, ця робота відгукнеться в серці багатьох українців, кому знайомі такі обставини не лише з мого міста. «Збиранець» - не випадково підібрана така назва, цей букет мав стати натхненням для моєї магістерської творчої роботи. Квіти збирались з усіх куточків мого міста літніми теплими вечорами. Не обійшлось і без веселих моментів. Коли збираєш в полі, то наречена, а як під двором, то циганка - так можна охарактеризувати, як все відбувалось і як мене називали перехожі люди, адже дивно бачити як несуть в руках 10 кг чистої краси просто так. В цій роботі я відточувала навички імпресіонізму та роботу мастихіном». 

І так по кожному твору, що вказує на не випадковість вибору теми, сюжету, мови стилю, будь то звернення до образу кіногероя, пейзажний етюд чи натюрморт, всі вони, маючи реальне підґрунтя, перетворюються на узагальнені мистецькі об’єкти. ««Святий вдітька отець» - екшн поп-арт, так можна охарактеризувати задумку. Було цікаво змінити напружену атмосферу чорно-білого кадру з фільму на яскраву палітру, не втративши загальної атмосфери оригіналу. Тема християнства досить цікава для мене у творчості. Впевнена, на цій кількості робіт я не зупинюсь і можна буде робити виставку в стилі священнослужителів», - і в той же час - ««Той самий переїзд» – мої колеги точно знають, що цей мотив я зображаю не вперше з різних ракурсів, цей переїзд дійсно для мене самий гармонійний і красивий. Кожного року я ніби перевіряю зріст своїх навичок, малюючи його в графіці та живопису. Переглянувши всі замальовки, і справді бачу, як змінюється мій стиль». 

Можна констатувати, що при всій, так би мовити, «розхристаності» способів художньої виразності Анна Вишняк має цілісність своєї художньої ідеї, яка невпинно, послідовно веде її шляхом образної самореалізації.

Пейзажні та натюрмортні доробки Романа Ткаченка, на мою думку, також не завершена тема. Часто він неначе вагається між бажанням якогось сміливого радикалізму та стандартним використанням навичок професійної мистецької школи, хоча часто теми його робіт, вибір мотивів – «Сонячний лютий», «На кладовищі», «Червона пляма», «Натюрморт з ліхтариками», «Шість яблук», «Класика жанру» говорять про більш глибокі зацікавлення художника, ніж просте споглядання природи. А портрет під назвою «Ann №5» – це взагалі пряме звернення до класики українського модерну початку ХХ століття.

Хоча можливо, що все зовсім не так, як уявляється, і пейзажний мотив – це просто портрет уподобаного краєвиду,  натюрморт – бажання продемонструвати живописну майстерність, а сюжетні композиції – рефлексії на знайомство з можливостями мистецтва ХХІ століття, змішані з особистими почуттями та переживаннями. Але все ж… Оглядаючи виставку молодих художників Анни Вишняк та Романа Ткаченка «DABL-M» у віртуальному просторі музейного вебсайту, гортаючи сторінки з творами, що з’являються, неначе нізвідки на екрані комп’ютерного монітора, не можеш позбавитися того внутрішнього щему та душевної тривоги, які нині складають так звану психологічну парадигму сучасності.

Андрій Надєждін
заслужений художник України
мистецтвознавець
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький