Мистецька презентація одного портрета пройшла в Чернігівському музеї

25 жовтня о 15-00 в Чернігівському художньому музеї імені Григорія Галагана відбувся мистецький захід «Виставка однієї картини Василя Братанюка «Портрет Миколи Личка». Творча зустріч з Миколою Личком (м.Санкт-Петербург)».

Василь Іванович Братанюк (1964 р.н.) - представник петербурзької школи живопису, є членом Петербурзького відділення Спілки художників Росії з 1997 року та членом Правління «Товариства передвижних художніх виставок ХХІ століття (Санкт-Петербург)».

Особливість його творчості – це вірність кращим традиціям російської академічної школи. Роботи В.Братанюка вирізняють різноманітність художнього почерку, особливий лаконічний і виразний колорит, «витримка культури полотна». Художник працює в різних жанрах у техніках олійного живопису та пастелі.

Він народився у містечку Старокостянтинові Харківської області. Базову художню освіту здобув в Одеському художньому училищі ім. М.Б.Грекова (1980-1984). З 1986 по 1989 роки він навчається під керівництвом знаних художників К.Ломикіна та М.Божія в Одесі, проходить стажування у майстернях М.Ряснянського в Миколаєві та Т.Яблонської в Києві. У цей час йде безперервне формування митцем власної художньої манери, пошук основної тематики. У 1988—1889 роках він переїжджає до м.Санкт-Петербург, де відвідує заняття у Б.Угарова, В.Рейхета.

На довгому шляху учнівства остаточно як художник він формується, навчаючись з 1990-го року на живописному факультеті в Інституті живопису, скульптури та архітектури імені І.Ю.Рєпіна РАМ. Розпочав заняття в майстернях станкового живопису під керівництвом академіків та професорів Юрія Непринцева й Олега Єремєєва. На творчість митця особливий вплив здійснив керівник академічної майстерні Ю.Непринцев. Також за підтримки викладача В.Братанюк отримав виключну можливість викристалізувати «свою тему», яка стала у його творчому житті провідною, - тему балету. Постійне спілкування з артистами балету надихнуло художника до створення низки портретів творчих особистостей. Назва виставки «Духовной жаждою томим» окреслює тематичну спрямованість творів – прояви духовності в нашому житті. Як написала мистецтвознавець, діючий член Петровської Академії Мистецтв Надія Нешатаєва у вступній статті до каталогу виставки: «Эти пушкинские строки – о творчестве, о великой силе искусства, о настрое души творца… И не важно – в какой сфере бытия творит он, горя душой, созидая общее благо не только для наших дней, но – для будущности». І ці слова в однаковій мірі стосуються і художника, і героїв його полотен.

Серед портретів В.Братанюка особливе місце посідають портрети творчих особистостей. Один з таких творів сьогодні ми презентуємо на нашій виставці однієї картини.

Портрет є глибокопсихологічним, він чудово відображає як зовнішні особливості, так і внутрішній світ портретованого. Перед нами немолода інтелігентна людина років 80-ти з благородними рисами обличчя, вдягнена у концертний костюм з краваткою-метеликом. Обличчя відображає спокій і доброзичливість. Його задумливий, дещо відсторонений погляд сіро-блакитних очей спрямований вдалину і одночасно всередину себе, у власні роздуми. Простір навколо нього – червоно-коричневий інтер’єр напівзатемненого храму з іконами, підсвіченими мерехтливим світлом воскових свічок, підсилює настрій твору. Це тло наближає твір до портрету-картини.

Це портрет нашого земляка, соліста ленінградської естради Миколи Григоровича Личка – надзвичайно духовної, висококультурної й талановитої особистості, яка все своє життя присвятила мистецтву. Цей портрет автор люб’язно передає в дар художньому музею.

Микола Григорович Личко народився в селі Олишівці Чернігівської області у 1931 році.

По закінченні війни родина Миколи Григоровича переїхала до міста Чернігів, де батько працював на залізниці. Після сьомого класу Микола Личко їде на короткий термін до Ленінграду, де мешкала його тітка. Але там він вирішив залишитися назавжди.

Перш за все йому потрібна була професійна освіта. Він вступає на навчання до ремісничого училища №5 при Ленінградському заводі «Електросила», яке закінчує з відзнакою 1949 році. Здобувши професію токаря-універсала вищого розряду, він йде працювати на турбобудівний завод. Одночасно з роботою він завершував повну середню освіту та займався співом у заводському гуртку художньої самодіяльності, де вперше почав проявлятися його талант вокаліста. Два роки співав у класичному хорі, де згодом став його солістом.

Надалі він їде на 3,5 роки на строкову службу до Баку. Одного разу, через 8 місяців служби у військах протитанкової оборони, в частину приїхав професійний Ансамбль пісні і танцю Бакінського військового округу, який вирішив його подальшу творчу долю.

У 1955-1960-х роках Микола Личко отримує професійну музичну освіту в музичному училищі імені Римського-Корсакова, яке закінчив з відзнакою. Він спочатку займався в художній самодіяльності, далі працював в професійних ансамблях, протягом 25 років співпрацював з Ленкоцертом.

У репертурі З 1984 року Микола Григорович переходить у новостворений театр «Буф» при Ленконцерті, де працює 23 роки художником-бутафором. Але він і далі продовжував співати.

Повертаючись до портрету, ще раз звернемо увагу на його тло, на якому чітко виділяється фігура співака, – це храм. Воно не є випадково обраним художником і має свій смисл – адже Микола Григорович є людиною глибоковіруючою. Він є прихожанином церкви Святителя Петра, Митрополита Московського, яка знаходиться в м.Санкт-Петербург. Там він під час святкових заходів виконує духовні та світські музичні твори.

 У репертуарі виконавця близько 200 пісень, деякі з яких звучали під час заходу- популярні "Червона рута" , "Лайла" , Письмо к матери " та інші.

Світлана Власенко,
заступник директора з наукової роботи
Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.